Ми всі читали розповідь, як Христос зцілив гадаринського біснуватого (Лк. 8:26-39), але впевнений ніхто не задумувався: чому немає шкодування про тих свиней, які загинули. Адже вони нікому не зробили зла. Певно ж любили свого господаря, а господар – свою худобу… І ось все загинули. Загинули через дії Ісуса, який ж безумовно любив все живе, бо все на землі створена Богом з любові. А загинули вони без шкодування через те, що біси в їх вселилися і цім були вони викреслені з числа божих істот, але це був акт вимушений, здійснений для спасіння людини, її безсмертної душі… Continue reading
ЦЕРКВА ЯК БОГОЛЮДСЬКА ІНСТИТУЦІЯ
Геронда Василеос сказав це звернення у вересні 1999 року, але, в світлі посилення вторгнень і стеження з боку наднаціональних органів з того часу, воно є навіть більш актуальним, ніж було на той час.
Інститут Церкви не є людським, а скоріше має божественно-людську основу. Continue reading
ЧОТИРИ ОГОЛОСНІ СЛОВА ДО ЧЕРНИЦІ: СЛОВО ЧЕТВЕРТЕ
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті
(Мт. 14:23)
Будь-яке слово Спасителя нашого Ісуса Христа є вченням, сповненим душевної настанови і небесного вмовляння. Будь-яка дія Його є дзеркалом, в якому знайдеш приклад всякого роду, здольний привести тебе в духовну досконалість. За іпостасним з’єднанням, яке мало людство Ісуса Христа, був нерозділений Ісус Христос від Бога і завжди був присвячений на славослів’я Боже. Тому Господь, коли хотів діяти молитву Свою, не мав потреби тікати людей, віддалятися до пустелі, підніматися на високі та лісисті місця. Але для чого відпускає народ, сходить на високе місце, перебуває на вершині гори? Для нас все робиться, в образ нам. Хоче Боголюдина навчити нас діяльне, яка молитва Йому сприятлива! Для того й відходить від народу, піднімається один на гору. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬСЬКИМИ СТОПАМИ: ВСЕ МИНЕТЬСЯ, ОДНА ПРАВДА ЗОСТАНЕТЬСЯ
У п’ятницю, 12 квітня 2013 р., в будинку культури села Васловівці Заставнівського району відбувся круглий стіл на тему: «Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття», присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті цього видатного релігійного і громадського діяча, уродженця села Васловівці. Організатором заходу вперше за роки незалежності України виступила районна організація Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова – Світлана Масловська).
Радує, що нарешті місцева влада визнала заслуги свого земляка Митрополита Євгена. В розмові взяли участь науковці, громадські діячі, працівники культури і навіть священики Московського Патріархату. Заходи, присвячені Митрополитові Євгену. Чернівецько-Буковинська Митрополія Української Православної Церкви Київського Патріархату проводить у його ріднім селі щороку без будь-якої участі та підтримки місцевої влади, з участю окремих мешканців села, бо інші з батюшкою Іваном, настоятелем сільської церкви Московського Патріархату, не визнають УПЦ Київського Патріархату. Continue reading
ЩЕ РАЗ ПРО СПРОБУ ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ГАКМАНА У 1912 – 1914 РОКАХ
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.
Мт. 7:7-8
Ми невипадково зробили ці слова Ісуса Христа епіграфом до цієї невеликої статті. Адже саме це сталося після опублікування на сайті «Українське Православ’я» та газеті «Відродження» (№24 від 16.06.2022 р.) матеріалу про спробу церковного вшанування одного з найбільших православних діячів Буковини – митрополита Євгена Гакмана (16 березня 1793 – 12 квітня 1873). Вже на протязі кількох днів отримали кілька дуже важливих свідчень з Чернівецького архіву та консультації кількох науковців з Австрії, які істотно доповнюють нашу попередню публікацію, дозволяючи зробити досить цікаві висновки, про які ми розповімо згодом. Continue reading
ЩОДО ВИСЛОВІВ ТА ПОЗИЦІЇ ПАПИ ФРАНЦИСКА…
Мені вже все одно чи Папа має більш проросійську позицію як у бесіді з єзуїтами 16 травня 2022 р., чи більш проукраїнську як у бесіді з Мариновичем і Колядою днями. Проблема ось у чому. Папа відмовся від християнського соціального вчення, яке засуджує тероризм як абсолютне зло і засуджує феномен терористичних держав, називає обов’язком боротьбу з тероризмом.
Папа замість соціального вчення у питання війни і миру став спиратися на власні гадки, на власні переживання. Це було помітно мені ще в Енцикліці «Всі брати». Наголос на тому, що треба приймати будь кого Іншого, яким би не був Інший, став шляхом в нікуди, якщо ми не можемо зупинити Іншого, коли він став злочинцем. Повага до злочинця має бути в тому, що ми вважаємо його повнолітнім і відповідальним за свої вчинки, а тому за вчинене зло має бути покарання. Якщо ми вважаємо, що злочинець ще колись цивілізується, християнізується, олюдниться і тому тепер треба терпіти від нього будь які злочини – то це шлях, на якому ми не поважаємо ні його людську гідність, ні власну людську гідність. І це шлях, на якому ми в ніщо перетворюємо людську гідність жертв. Continue reading
ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА (ГАКМАНА): ІСТОРІЯ НЕЗАКІНЧЕНОЇ КАНОНІЗАЦІЇ
Перший Митрополит Буковини і Далмації Євген (Гакман) (16 березня 1793 – 12 квітня 1873) є одним з найвидатніших українських православних діячів Буковини. Важко переоцінити його роль у становленні та обороні Українського Православ’я в час Австро-Угорської імперії, а його життя та діяльність ще чекає ґрунтовного дослідження. Але в цьому невеликому дослідженні ми хочемо торкнутися спроб його вшанування саме в церковному плані – прославлення в чині святителя.
До недавнього часу жодних документальних свідчень про спроби канонізації Митрополита Євгена в кінці ХІХ – на початку ХХ століть в Україні знайти не вдавалося. І це не дивно, адже архів Буковинської Митрополії зазнав кілька суттєвих руйнацій: вивезення частини документів до Санкт-Петербурга під час окупації Буковини московською армією (1914 р.); вивезення до Москви під час приєднання до СРСР (1940 р.) та вилучення частини документів у 1946-1948 рр. Чи були всі ці документи об’єднані в якийсь спільний фонд одного з історичних архівів СРСР, невідомо… Continue reading
ПАТРІОТИЗМ І ВІЙНА
Природно, найбільш людина буде любити свою сім’ю і рідних, з якими вона виросла, а по-друге, всю країну, народ, до якого вона належить. З цим народом пов’язані і державні та громадянські зобов’язання, і культура, і звичаї. Людина прив’язана до свого народу, своєї батьківщини і любить їх. Ця любов до Батьківщини є той християнський патріотизм, проти якого так сильно борються космополіти. Continue reading
ПЕРЕННАЛІЗМ: КІНЕЦЬ ЕКУМЕНІЗМУ ТА ТРАНСЦЕНДЕНТНА ЄДНІСТЬ РЕЛІГІЙ
І. Введення: дихотомії диявола та їх кінець
Випробувана і постійна тактика ворога спасіння людства у Христі полягає в тому, щоб обмежити вибір людини двома варіантами, які здаються протилежними, і заблокувати будь-яку іншу можливість або виключити її як непрактичну чи неспроможну. Наприклад, людина або раціональна, або ірраціональна, надраціональна не є варіантом. Або треба бути або сліпо слухняним, або свавільним і бунтівним, відкидаючи справжнє послух. Або, у ширшому масштабі, африканцям він підносить жахливу чорну магію, а потім, щоб урятуватися, «хорошу» білу магію. Або для зубожілих мас жадібності капіталізму протиставляються і виправляються «рівність» та «братство» комунізму. Або для тих, хто постраждав від авторитарного правління папського протестантизму, існує самоврядування та індивідуалізм реформованого протестантизму. І можна було б продовжити і перерахувати безліч інших подібних помилкових дихотомій, у яких обидва варіанти є джерелом натхнення для ворога. Навіть сьогодні, з нашою нинішньою «кризою Covid», прийнятий наратив говорить, що єдине рішення смертельного вірусу — це експериментальна і потенційно більш смертоносна «вакцина», а раннє лікування існуючими ліками значною мірою ігнорується. Continue reading
МИ ВИЙШЛИ З ТЕМРЯВИ… ЧАС ПРОГНАТИ ТІНІ
Протягом 55 років, тобто півстоліття, маленька, але історична Охридська архієпархія, точніше, частина її в межах нинішньої держави Північна Македонія, оскільки стародавня Архієпархія мала набагато ширші кордони, була в темряві. Густа, непроникна та абсолютна темрява, переплетена з політичною, націоналістичною та іншою, не пов’язаною з Церквою та її роллю, доцільністю, яка повністю ізолювала цю Архієпархію від решти Тіла Православної Церкви. Continue reading