РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ І СВІТ

ВІД ВО ВІФЛЕЄМІ НАРОДЖЕНОГО СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА

Священні і боголюбиві браття, улюблені чада в Господі!

Ми прославляємо Всесвятого і Всемилостивого Бога, що і в цьому році ми знову удостоїлися відзначити святковий день Різдва Христового: свято втілення передвічного Сина і Слова Божого ⎯ «нас, людей, і ради нашого спасіння». Через «вічну таємницю» та «велике диво» божественного втілення людини, «що в темноті сидів і сіни» ⎯ «велика трагедія», ⎯ стає «сином світла і сином дня», відкриваючи для себе благословенний шлях до обожнення за благодаттю. Continue reading →

СПОТВОРЕННЯ

Як особистісна духовна подія, християнство є скасування всього минулого, «нове творіння» Людини. Вона руйнує старий світ, світ тління і за допомогою неповторної моральної, небесної краси показує новий світ, який зміцнюється та розвивається за умови пильнування душі. Цей новий світ людини є плацдарм для «майбутнього міста». Заради нього витрачається все життя, а «існуюче місто» перетвориться у поле для випробування і духовного подвигу. Continue reading →

СТАТУТ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)

І. Загальні положення

1. Православна Церква України с частиною Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви та невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами. Continue reading →

КИЇВСЬКИЙ ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР 2018 РОКУ. СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

У суботу, 15 грудня 2018 р., відбувся Київський об’єднавчий Собор, на якому була створена єдина автокефальна православна церква України та обрано її Предстоятеля. Уже ввечері того ж дня Вселенський патріарх Варфоломій передав своє благословення новообраному митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, а в неділю, 16 грудня, Предстоятеля Православної Церкви України поминали серед інших очільників автокефальних Православних Церков під час літургії в Константинополі. Таким чином, було завершено канонічне оформлення нової Помісної Церкви та скінчений багаторічний поділ Українського Православ’я. Це, без перебільшення, епохальна подія звернула на себе увагу практично всього суспільства не тільки в Україні, а й за її межами, породило багато домислів та інсинуацій, тому у цій статті ми попробуємо проаналізувати події, що передували собору, а також дати певний аналіз його проведенню та рішенням. Continue reading →

СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ ЧУДОТВОРЦЯ

Пам’ять вічна буде праведнику

Так сказав премудрий Соломон ще в Старому Завіті. І справі так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті люди­ни навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих. Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я великого святителя Миколая архієпископа Мир Ликійських. Continue reading →

ВИКОНАННЯ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ – ШЛЯХ ДО ВІЧНОСТІ

Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому іншу (Лк.6,9). Скільки здивування викликає цей вислів! Як же жити з такими поняттями в нашому світі? Так, багато в Книзі життя нам здається нежиттєвим, казково далеким для нашого розуміння.

Незбагненністю своїх аксіом Євангеліє часто бентежить, і це, здається, тому, що ми не розуміємо євангельського духу, який пояснюється для нас в інших місцях Писання. Так, ми читаємо, що Бог дві лепти вдовиці прийняв як велике багатство: Істинно кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю (Мк.12,43). Напевно, Бог розуміє, що нам важко, тому не вимагає неодмінно десять талантів, але кожному дає і з кожного питає по його силам. Continue reading →

З ДНЕМ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Усіх Андріїв вітаю з тезоіменитством! Маєте хоч у чомусь бути подібними до свого небесного патрона! А тепер про те, що нас пов‘язує з апостолом Андрієм Первозванним?

1. Всі пам‘ятають і знають літописну розповідь про те, що Апостол Андрій Первозванний проповідував християнство серед наших далеких предків і прийшов на Київські гори, благословив їх та поставив тут хреста. Бо випав йому жереб проповідувати серед скіфів, так називали усі племена – кочові і автохтонні, які населяли терени нашої сучасної держави в середині I cт. після Різдва Христового. Літописна традиція Київської Руси-України свято зберігала цей переказ і донесла його аж до козацьких часів. У монастирських літописах, наприклад таких, як Густинський літопис початку XVII ст., вперше подається такий собі історіографічний нарис про п‘ять хрещень народу руського, першим серед яких було андрієве апостольське хрещення.  Continue reading →

ОСНОВИ ТА ШЛЯХ ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ

Християнське життя базується на таїнствах Церкви. Таїнства – не магічні дії, які механічно змінюють людину і її життя. Вони є дарами Божими, які за згодою людини та у співпраці з нею оновлюють її буття. Через видимі таїнства Церкви передається невидима Божественна благодать. Хрещення, Миропомазання, Євхаристія – це основні таїнства, через які людина входить і перебуває у Церкві як Тілі Христовим. Таїнства формують новий спосіб життя людини. Continue reading →

ТОМОС. САМОГУБСТВО МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ В УКРАЇНІ

Після вражаючого за своїм цинізмом демаршу Московського Патріархату в Україні (далі -МПвУ), коли його архієреї відмовилися зустрічатися з Президентом України, багато аналітиків спробували та спробують відповісти на питання «Чому?». Адже, на їх думку, така поведінка є алогічна та незрозуміла. Дійсно, подія викликає дуже багато запитань, коли її розглядати окремо від всього комплексу дій, які здійснив МПвУ на протязі останніх 4-5 років. Але саме у цих діях «захована» логіка всього того, що сьогодні коїться з цією релігійною групою – свідоме здійснення власного самогубства. Тому у цій статті ми спробуємо відновити хід подій та, власне, проаналізувати логіку цього процесу самознищення. Continue reading →

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЧЕНЦЯ З ІГУМЕНОМ ТА БРАТІЄЮ В СУЧАСНОМУ МОНАСТИРІ – АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

Чернецтво – це наріжний камінь у будові Церкви, і бажання єднання по слову Господа Ісуса Христа: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, так і вони нехай будуть в нас єдине» (Ін. 17:21) втілюється у кожній чернечій спільноті, та православному чернецтві загалом.

Кожне чернече братство різноманітне за своїм складом та включає в себе різні особистості з різними характерами. У одного ченця характер простий і м’який, як вата, а в іншого – важкий і твердий, як залізо. І якщо перший чернець радує та надає розраду своєму ігумену, то другий створює для ігумена складності та заспокоює його в меншій мірі, або не заспокоює зовсім. Відносини першого ченця з ігуменом можна уподібнити грі на чудових струнах, тоді як відносини другого – грі на таких струнах, звучання яких викликає самі гіркі й сумні спогади. Саме тому я заздалегідь прошу вибачення, адже поки ви будете читати мою статтю, ваша пам’ять, як на крилах орлиних, буде повертатися до пережитого та витягати з глибин вашого серця як приємні, так і неприємні спогади. Continue reading →