Сьогодні дедалі частіше говорять про терапію та лікування, оскільки стає очевидним: людина, що веде індивідуалістичний спосіб життя, відриваючись від соціуму та будучи змушеною існувати в межах традиції, яка втратила свій соціальний характер, опиняється в умовах суспільства, що, попри формальне збереження особистості, є хворим. І цілком природно, що, говорячи про недугу та хворобу, ми розглядаємо їх не крізь призму неврології чи психології, а як вияву загибелі життя у справжньому значенні цього слова. Саме це — переважно, здебільшого, і по суті своїй — є хворобою. Continue reading
Category Archives: Статті
ТАНЦІ НА ГРОБАХ АБО ВИКОНУЮЧИ ВКАЗІВКУ ФСБ
Сумні танці на гробах… Не встигли ще відспівати та поховати патр. Філарета (Денисенка), як 7 єпископів колишньої УПЦ КП через онлайн-нараду проголосили вже собі нового «київського патріарха». Ним оголошено єпископа Сумського Никодима (Кобзаря) 1971 року народження, випускника авіаційного військового училища (1988-1991 рр.). Про його обрання оголосив громадянин РФ, «екзарх всеросійський» та митрополит Бєлгородський Іоасаф (Шибаєв), який живе і служить як «екзарх» УПЦ КП в Росії. У своїй заяві, яку розповсюдив в інтернеті цей російський архієрей УПЦ КП, він заявив російською: «Ми взяли участь в електронному форматі в обранні Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату. Свої голоси під час обрання ми віддали на користь Преосвященного Никодима, архієпископа Сумського і Охтирського. Вітаємо Новообраного Никодима, Патріарха Київського і всієї Руси-України з обранням… Continue reading
МЕЖІ ПРАВОСЛАВНОЇ МОВИ ДЛЯ ЛЮДИНИ
У суперечці щодо твердження «Людина без Христа не має жодного значення» архімандрит Никанор відповідає не просто на одну невдалу проповідь, а на цілий тип богословського словника, який, хоч і вмотивований ревністю до Христа, ризикує замінити православну антропологію мовою фактичної девальвації людини.
Проблема фрази «не має значення»
У класичному православному вченні людська особистість має онтологічну цінність тому, що створена «за образом Божим» до будь-якої особистої віри, покаяння чи хрещення. Образ не руйнується гріхом; його можна затьмарити, спотворити, але він залишається, тому залишається можливість покаяння та поклоніння. Continue reading
ПРО ОСОБЛИВОСТІ ВЛАШТУВАННЯ ЖІНОЧИХ МОНАСТИРІВ У ЄГИПТІ
Чернецтво означає відхід від усього світського, щоб приєднатися до одного – до Бога. Ми всі разом перебуваємо в колі, центром якого є Ісус Христос, і до Нього ми всі з вами прагнемо. І наскільки ми наблизимося до Христа як до центру – настільки ми, монахи та миряни, станемо ближчими одне до одного. Попри те, де кожен із нас перебуває і в які шати одягнений, – найголовніше, щоб у наших серцях був лише Ісус Христос. Continue reading
100 СЛІВ, ЩО РОЗКРИЛИ ПРІРВУ
Після всього, що патріарх Кирило зробив і сказав, щоб виправдати ріки крові, що пролилися в Україні останніми роками, нас уже ніщо не повинно дивувати. І все ж, Російському православному патріарху вдалося знову нас здивувати. Continue reading
ПЕРША НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ — ОГЛЯД СИНОДИКА СЬОМОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ.
Сьогодні, дорогі мої, у першу неділю Великого посту, наша Церква святкує Торжество Православ’я. Після багатьох зусиль і боротьби. Саме тому ця неділя і називається Неділею Православ’я. Звичайно, всі Собори зробили свій внесок у Православ’я. Але насамперед слід звернути особливу увагу на VII Вселенський Собор, який відбувся в Нікеї, що в Малій Азії, навпроти Константинополя, у 787 році, звісно ж, після Різдва Христового. Він тривав з 24 вересня до 13 жовтня.
Синаксарій того дня повідомляє нам: « У цей же день, у першу неділю Великого посту, ми згадуємо відновлення шанування святих і чесних ікон, яке відбулося за часів вельмишановного імператора Константинопольського Михайла та його матері імператриці Феодори за патріаршества святого і сповідника Мефодія». Continue reading
ВІРА ПІД НАГЛЯДОМ: ПРАВОСЛАВ’Я ДЛЯ РОСІЇ – ЦЕ ЩЕ ОДИН ВИД ЗБРОЇ
Нещодавня кампанія з дискредитації Святішого Вселенського патріарха Варфоломія, розпочата Службою зовнішньої розвідки Росії (СЗР), вкотре підтверджує, що Кремль і Московський патріархат діють у повній згоді, використовуючи релігію для досягнення своїх геополітичних цілей та обливаючи брудом першого серед рівних в Православній церкві. Continue reading
МОЛИТВИ ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРИНА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА КОЖНУ ГОДИНУ ДОБИ
Вступ
Преподобний Єфрем Сирин (306, Нусайбін— 9 червня 373, Едеса) народився на початку IV ст. в місті Низибії в Месопотамії. Його батьки були доброчесними християнами і дали синові правильний напрямок життя. Спершу він навчався в низибійського єпископа Іоана, котрий постарався дати Єфрему духовну освіту. Після смерті Іоана,, Єфрем перебрався в сирійське місто Едесу, де знайшов добрих наставників у науках благочестя. Continue reading
ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ): НОВИЙ ПЕРЕКЛАД
Передмова
«Протоєвангеліє Якова» – це один з складових корпусу апокрифічних текстів, що носить загальну назву «Євангелії дитинства». Рукописи цього апокрифу мають різні назви: «Різдво Марії». «Об’явлення Якова», «Різдво Марії, святої Богородиці та Преславної Матері Ісуса Христа», «Оповідь про історію Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії».
Щодо часу та місця написання цього тексту, то науковці припускають, що основа твору була створена десь у середині ІІ ст., а остаточну форму він набув не пізніше початку ІІІ сторіччя [1]. При цьому відзначається – місцем написання є Сирія або Єгипет, адже автор поверхнево знайомий як з географією Палестини, так і з юдейськими релігійними звичаями. Однак літературна форма Протоєвангелія Якова, агадичне оповідання, тісно пов’язане з юдаїзмом [2], хоча більшість рукописів, які дійшли до наших днів, написані грецькою мовою та датуються IV – XVI стст. Найбільш древня з них – «Папірус Бодмера (III – початок IV ст.ст.) [3], текст якого був опублікований в 1958 році [4]. Continue reading
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА ЯК ТЕОЛОГІЯ ПОВЕРНЕННЯ ТА КУЛЬТУРНИЙ АРХЕТИП
Притча про блудного сина (Лк. 15:11–32) функціонує в православній традиції як короткий виклад Євангелія. Падіння — це не просто моральна невдача, а розрив у стосунках, а покаяння — це не самовдосконалення, а повернення до батьківського спілкування. Continue reading