Тепер тільки кілька днів залишилося до початку Посту. Вже протягом мясопустного тижня, що завершується Прощеною Неділею, два дні, середа і п’ятниця, стоять як би окремо, вони вже зовсім «великопісні»: у ці дні не належить здійснювати Божественну літургію і весь порядок богослужінь має особливості, які стосуються Посту. У середу на вечірньої співається прекрасна стихира, привітання Посту: Настала весна Посту! Світло покаяння; очистимося, браття, від всякого зла, оспівуючи Подавця Світла Слава Тобі, Єдиний Людинолюбний! Continue reading
Category Archives: переклад
У ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙШОВ ВІН, ЩОБ ВРЯТУВАТИ СВІТ, У ДРУГЕ ПРИЙДЕ, ЩОБ СУДИТИ ЙОГО …
Немає в нашому житті нічого більш визначеного чим те, що рано чи пізно всі ми відправимося в інший світ. Сам факт того, що ми народилися і живемо в цьому світі, приводить нас до усвідомлення того, що в один прекрасний день нам доведеться його покинути. Кожен день ми спостерігаємо і в той же час усвідомлюємо, що люди народжуються і вмирають, приходять і йдуть. Але не викликає у нас сумніви і те, що нас будуть судити, ми будемо звітувати, як ми жили і вели себе в цьому житті. Це загальне переконання, вкорінене у всіх людях всіх націй і віків. А ще ми володіємо «свідченням пророчого слова» – Божественним Одкровенням, яке говорить про великий і славний день Суду і про Друге пришестя Ісуса Христа, як ми про це почуємо завтра з Євангелія Божественної літургії…. Continue reading
ЖИВІ Й СПОЧИЛІ
Церква є одна неподільна реальність. Вона об’єднує людей всіх прошарків суспільства, всякого віку і націй. Ще в ній відбувається і зустріч живих з спочилими. Ратоборцем з її переможною ланкою. Continue reading
НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНЕЦТВА
Чернецтво – це не тільки християнське, а й загальнерелігійне явище. Ще до появи християнства на історичній арені чернецтво вже існувало в лоні східних релігійних культів. В іудаїзмі в епоху виникнення християнства теж побутували релігійні громади, такі як ессеї в Палестині або терапевти (цілителі) в Єгипті, які крім аскези сформували певний спосіб життя, що нагадує чернечий. Однак, якщо східним релігіям, панівна тенденція яких – відхід від світу, аскеза і чернецтво спочатку притаманні, то в юдаїзмі, як і в будь-який інший релігії з месіанським або пророчим характером, вони виникають як засоби вираження релігійного почуття. З іншого боку, аскеза як особливий спосіб життя, який є обов’язковою умовою для відходу зі світу і розвитку чернецтва, була відома вже в елліністичному світі. Continue reading
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ МОЛИТОВНИК ДЛЯ ДІТЕЙ 1935 р. (СКАЧАТИ МОЛИТОВНИК)
Історія міжвоєнних україномовних богослужбових та молитовних видань у Польської Автокефальної Православної Церкви (далій – ПАПЦ) бере свій початок 3 вересня 1924 р., коли Священний Синод прийняв постанову про дозвіл використання національних мов у церковному житті. У цієї доленосної постанові відзначалося наступне: «В доповнення до постанов Священного Синоду з дня 16 червня і 14 грудня 1922 р. і в розвиток їх, – 1) допустити вживання української, білоруської, польської й чеської мов у тих богослужбових чинах, текст яких одобрено вищою церковною владою, у тих парафіях, де того захочуть парафіяни і де на це є можливе з місцевих умов…». Наслідком цієї постанови, було з’явлення офіційних українських перекладів богослужбових та молитовних текстів, що видавалися працею різних українських організацій та парафіяльних рад. Continue reading
НАРОДНА ІКОНА В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ БІЛОРУСІ XVIII-XIX ст.
- Наталія. Богоматір Одигітрія. Рафаїл. 1760р. Тристулковий складень. З м. Турів, Гомельської обл. Білорусь
Ікона (від грецького Eikon – зображення, образ), в православ’ї та католицизмі зображення Ісуса Христа, Божої Матері і святих, яким приписується священне значення. У Білорусі ікона мала назву «абраз», що означає образ-зображення окремих святих або певний сюжет на біблійну і євангельську тему.
Ікона як один з видів релігійного живопису залишалася найбільш поширеною в духовному житті людей протягом декількох століть. У порівнянні з монументальним розписом, який завжди відносився до конкретного місця в архітектурі культової споруди, ікона мала свої відмітні особливості. Перш за все, вона не залежала від умов свого місцезнаходження, була легко «транспортабельною» і в більшості своїй була невід’ємним предметом не лише культових храмів, але й домашнього середовища людини. Їй поклонялися, перед нею читалися молитви. Народна ікона була культовим предметом, який проектував духовний зв’язок між людиною і Богом. Звертаючись до Бога з проханням, покаянням, молитвою, людина зверталася до ікони, яка повинна була «чути» його слова і не тільки слухати, але й допомагати здійснювати те, до чого був звернений погляд людини. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СТРАЖДАННЯ СВЯТОГО ПЕРШОМУЧЕНИКА АРХІДИЯКОНА СТЕФАНА
Коли Господь наш Ісус Христос після здійснення таїнств спасіння нашого вознісся на Небо і Духа Святого від Отця у вогненних язиках вниз зіслав і Церква Христова примножуватися почала, були нарікання еллінів на євреїв. Не тих еллінів, що поклонялися ідолам, їх же звичайно Писання Святе язичниками називає: ще-бо тим у той час не відчинилися двері Віри ані не проповідувалося їм ще слово спасіння, бо нескоро після убивства Стефанового язичників до церкви вірних приймати почали, — з них же першим був Корнилій-сотник. Його ж коли хрестив Петро святий, обурювалися ті, що були від обрізання, що до мужів, які обрізання не мали, увійшов, і нарікали на Петра. Однак він сповістив їм про плащаницю, з Небес явлену, — тоді замовкли й славили Бога, кажучи: «Справді язичникам Бог покаяння дає в життя». Не з язичників же були елліни у час буття Стефана святого, хоч нарікали на євреїв, але з тих же євреїв були і той же Мойсеїв закон мали, розсіявшись по всіх краях. Continue reading
ВІЛЕНСЬКА ОСТРОБРАМСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ
Пам’ять 26 грудня/8 січня
У православних храмах стародавнього білоруського міста Вільня, у числі святинь, що прикрашають стіни і вівтарі древніх і церков та костелів, знаходиться кілька ікон, які в давнину були надбанням Грецької церкви та її послідовників, як у межах Київської Русі так і поза нею.
Однак жодна зі святинь не користується таким шануванням серед населення як Східної, так і Західної Церкви, що не оточена такою благоговінням, як Віленська східна ікона Благовіщеня Пресвятої Богородиці, що знаходиться у Вільні в каплиці на Гострих Воротах і іменована «Остробрамською», поклоніння якої є найбільшим щастям і радістю для всякого віруючого у Всемогутнього Господа. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СКАЗАННЯ ПРО ПОКЛОНІННЯ ВОЛХВІВ
Коди Ісус народився у Віфлеємі Юдейському, у дні Ірода-царя, тоді волхви зі Сходу прийшли. Не з одної якоїсь східної країни, але з різних, як же показується в Отців святих, — різне про них оповідають. Одні-бо говорять, що вони були з Персії, — це святий Золотоустий, Кирило Олександрійський, Феофілакт та инші. Через те, що в той час найславніше було учення звіздарське. І не міг ніхто у них царем бути, якщо спершу звіздарства навчений не був. Інші ж думають, що вони були з Аравії, — це святий мученик Юстин, Кипріян, Єпіфаній. Через те, що та країна вельми багато мала золота, ладану і смирни (мира). А ще инші думають, що з Ефіопії ті були, адже звідти прийшла колись цариця Савська, тобто Ефіопська, в Єрусалим слухати премудрість Соломонову, що був, за Ієронімовим розумінням, прообразом теперішньої події, тобто приходу волхвів до мисленного Соломона — Христа, що є Божою Премудрістю. Але і Давид говорить: «Ефіопія наперед дала руку свою Богові». Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СЛОВО НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Коли Спасителевий у світ був прихід, небесний Благовісник пастирям Вифлеємським дає знамення — немовля пеленами сповите і в яслах покладене, каже-бо: «Народився вам днесь Спас, і ось вам знамення — знайдете немовля, сповите у яслах». Подумав би хтось, що не велике це знамення — бачити немовля сповите, як звично є для кожного, що в світі народжується, — немовляті бути сповитому. То було б більше знамення, якби ангел замість свідчення і точного про Різдво Христове завірення подав щось незвичайне: як же волхвам зірку на сході чи як Сивілла Августові показала в сонці Діву, що немовля на руках тримала. Проте якщо хтось захоче приглянутися умовим оком до таїнств, що здійснюються в тому сповитому немовляті, побачить і пізнає, що більше це знамення, як вістка про Різдво Спасителеве, від ангела пастирям сказана, — немовля сповите, що лежить у яслах. Це-бо те немовля, народження якого засіяло світові світлом розуму — ясніше від зір і сонця. І пелени його від хмар ширші, і ясла — від Небес просторіші, в них же лежить неохопний Христос Бог. Звернімо ж умові очі наші на дитинство Христове, Який віки сотворив і від віків приготував нам спасіння. Він, щоб зношеність єства нашого оновити, немовлям на землі з’явився. «Знайдете, — каже, — немовля». Continue reading