ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

Тепер тільки кілька днів залишилося до початку Посту. Вже протягом мясопустного тижня, що завершується Прощеною Неділею, два дні, середа і п’ятниця, стоять як би окремо, вони вже зовсім «великопісні»: у ці дні не належить здійснювати Божественну літургію і весь порядок богослужінь має особливості, які стосуються Посту. У середу на вечірньої співається прекрасна стихира, привітання Посту: Настала весна Посту! Світло покаяння; очистимося, браття, від всякого зла, оспівуючи Подавця Світла Слава Тобі, Єдиний Людинолюбний! Continue reading →

У ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙШОВ ВІН, ЩОБ ВРЯТУВАТИ СВІТ, У ДРУГЕ ПРИЙДЕ, ЩОБ СУДИТИ ЙОГО …

Немає в нашому житті нічого більш визначеного чим те, що рано чи пізно всі ми відправимося в інший світ. Сам факт того, що ми народилися і живемо в цьому світі, приводить нас до усвідомлення того, що в один прекрасний день нам доведеться його покинути. Кожен день ми спостерігаємо і в той же час усвідомлюємо, що люди народжуються і вмирають, приходять і йдуть. Але не викликає у нас сумніви і те, що нас будуть судити, ми будемо звітувати, як ми жили і вели себе в цьому житті. Це загальне переконання, вкорінене у всіх людях всіх націй і віків. А ще ми володіємо «свідченням пророчого слова» – Божественним Одкровенням, яке говорить про великий і славний день Суду і про Друге пришестя Ісуса Христа, як ми про це почуємо завтра з Євангелія Божественної літургії…. Continue reading →

ЖИВІ Й СПОЧИЛІ

Церква є одна неподільна реальність. Вона об’єднує людей всіх прошарків суспільства, всякого віку і націй. Ще в ній відбувається і зустріч живих з спочилими. Ратоборцем з її переможною ланкою. Continue reading →

НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНЕЦТВА

Чернецтво – це не тільки християнське, а й загальнерелігійне явище. Ще до появи християнства на історичній арені чернецтво вже існувало в лоні східних релігійних культів. В іудаїзмі в епоху виникнення християнства теж побутували релігійні громади, такі як ессеї в Палестині або терапевти (цілителі) в Єгипті, які крім аскези сформували певний спосіб життя, що нагадує чернечий. Однак, якщо східним релігіям, панівна тенденція яких – відхід від світу, аскеза і чернецтво спочатку притаманні, то в юдаїзмі, як і в будь-який інший релігії з месіанським або пророчим характером, вони виникають як засоби вираження релігійного почуття. З іншого боку, аскеза як особливий спосіб життя, який є обов’язковою умовою для відходу зі світу і розвитку чернецтва, була відома вже в елліністичному світі. Continue reading →

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ МОЛИТОВНИК ДЛЯ ДІТЕЙ 1935 р. (СКАЧАТИ МОЛИТОВНИК)

Історія міжвоєнних україномовних богослужбових та молитовних видань у Польської Автокефальної Православної Церкви (далій – ПАПЦ) бере свій початок 3 вересня 1924 р., коли Священний Синод прийняв постанову про дозвіл використання національних мов у церковному житті. У цієї доленосної постанові відзначалося наступне: «В доповнення до постанов Священного Синоду з дня 16 червня і 14 грудня 1922 р. і в розвиток їх, – 1) допустити вживання української, білоруської, польської й чеської мов у тих богослужбових чинах, текст яких одобрено вищою церковною владою, у тих парафіях, де того захочуть парафіяни і де на це є можливе з місцевих умов…». Наслідком цієї постанови, було з’явлення офіційних українських перекладів богослужбових та молитовних текстів, що видавалися працею різних українських організацій та парафіяльних рад. Continue reading →

НАРОДНА ІКОНА В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ БІЛОРУСІ XVIII-XIX ст.

Наталія. Богоматір Одигітрія. Рафаїл. 1760р. Тристулковий складень. З м. Турів, Гомельської обл. Білорусь

Ікона (від грецького Eikon – зображення, образ), в православ’ї та католицизмі зображення Ісуса Христа, Божої Матері і святих, яким приписується священне значення. У Білорусі ікона мала назву «абраз», що означає образ-зображення окремих святих або певний сюжет на біблійну і євангельську тему.

Ікона як один з видів релігійного живопису залишалася найбільш поширеною в духовному житті людей протягом декількох століть. У порівнянні з монументальним розписом, який завжди відносився до конкретного місця в архітектурі культової споруди, ікона мала свої відмітні особливості. Перш за все, вона не залежала від умов свого місцезнаходження, була легко «транспортабельною» і в більшості своїй була невід’ємним предметом не лише культових храмів, але й домашнього середовища людини. Їй поклонялися, перед нею читалися молитви. Народна ікона була культовим предметом, який проектував духовний зв’язок між людиною і Богом. Звертаючись до Бога з проханням, покаянням, молитвою, людина зверталася до ікони, яка повинна була «чути» його слова і не тільки слухати, але й допомагати здійснювати те, до чого був звернений погляд людини. Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СТРАЖДАННЯ СВЯТОГО ПЕРШОМУЧЕНИКА АРХІДИЯКОНА СТЕФАНА

Коли Господь наш Ісус Христос після здійснення таїнств спасіння нашого вознісся на Небо і Духа Святого від Отця у вогненних язиках вниз зіслав і Церква Христова примножуватися почала, були нарікання еллінів на євреїв. Не тих еллінів, що поклонялися ідолам, їх же звичайно Писання Святе язичниками називає: ще-бо тим у той час не відчинилися двері Віри ані не проповідувалося їм ще слово спасіння, бо нескоро після убивства Стефанового язичників до церкви вірних приймати почали, — з них же першим був Корнилій-сотник. Його ж коли хрестив Петро святий, обурювалися ті, що були від обрізання, що до мужів, які обрізання не мали, увійшов, і нарікали на Петра. Однак він сповістив їм про плащаницю, з Небес явлену, — тоді замовкли й славили Бога, кажучи: «Справді язичникам Бог покаяння дає в життя». Не з язичників же були елліни у час буття Стефана святого, хоч нарікали на євреїв, але з тих же євреїв були і той же Мойсеїв закон мали, розсіявшись по всіх краях. Continue reading →

ВІЛЕНСЬКА ОСТРОБРАМСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Пам’ять 26 грудня/8 січня

У православних храмах стародавнього білоруського міста Вільня, у числі святинь, що прикрашають стіни і вівтарі древніх і церков та костелів, знаходиться кілька ікон, які в давнину були надбанням Грецької церкви та її послідовників, як у межах Київської Русі так і поза нею.

Однак жодна зі святинь не користується таким шануванням серед населення як Східної, так і Західної Церкви, що не оточена такою благоговінням, як Віленська східна ікона Благовіщеня Пресвятої Богородиці, що знаходиться у Вільні в каплиці на Гострих Воротах і іменована «Остробрамською», поклоніння якої є найбільшим щастям і радістю для всякого віруючого у Всемогутнього Господа. Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СКАЗАННЯ ПРО ПОКЛОНІННЯ ВОЛХВІВ

Коди Ісус народився у Віфлеємі Юдейському, у дні Ірода-царя, тоді волхви зі Сходу прийшли. Не з одної якоїсь східної країни, але з різних, як же показується в Отців святих, — різне про них оповідають. Одні-бо говорять, що вони були з Персії, — це святий Золотоустий, Кирило Олександрійський, Феофілакт та инші. Через те, що в той час найславніше було учення звіздарське. І не міг ніхто у них царем бути, якщо спершу звіздарства навчений не був. Інші ж думають, що вони були з Аравії, — це святий мученик Юстин, Кипріян, Єпіфаній. Через те, що та країна вельми багато мала золота, ладану і смирни (мира). А ще инші думають, що з Ефіопії ті були, адже звідти прийшла колись цариця Савська, тобто Ефіопська, в Єрусалим слухати премудрість Соломонову, що був, за Ієронімовим розумінням, прообразом теперішньої події, тобто приходу волхвів до мисленного Соломона — Христа, що є Божою Премудрістю. Але і Давид говорить: «Ефіопія наперед дала руку свою Богові». Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СЛОВО НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Коли Спасителевий у світ був прихід, небесний Благовісник пастирям Вифлеємським дає знамення — немовля пеленами сповите і в яслах покладене, каже-бо: «Народився вам днесь Спас, і ось вам знамення — знайдете немовля, сповите у яслах». Подумав би хтось, що не велике це знамення — бачити немовля сповите, як звично є для кожного, що в світі народжується, — немовляті бути сповитому. То було б більше знамення, якби ангел замість свідчення і точного про Різдво Христове завірення подав щось незвичайне: як же волхвам зірку на сході чи як Сивілла Августові показала в сонці Діву, що немовля на руках тримала. Проте якщо хтось захоче приглянутися умовим оком до таїнств, що здійснюються в тому сповитому немовляті, побачить і пізнає, що більше це знамення, як вістка про Різдво Спасителеве, від ангела пастирям сказана, — немовля сповите, що лежить у яслах. Це-бо те немовля, народження якого засіяло світові світлом розуму — ясніше від зір і сонця. І пелени його від хмар ширші, і ясла — від Небес просторіші, в них же лежить неохопний Христос Бог. Звернімо ж умові очі наші на дитинство Христове, Який віки сотворив і від віків приготував нам спасіння. Він, щоб зношеність єства нашого оновити, немовлям на землі з’явився. «Знайдете, — каже, — немовля». Continue reading →