Цей святий, великий і вселенський собор, по волі Божій, за сприяння Божественної благодаті і завдяки зусиллям блаженних і найсвятіших патріархів царюючого міста Константинополя зібрався в Божественному і всечесному храмі Пресвятої Богородиці Паммакаристи, коли кермо Вселенської Церкви тримав спершу нині покійний славний Владика Максим, а потім нині правлячий Владика Симеон, визначає наступне: Continue reading
Category Archives: переклад
СВЯТИТЕЛЬ МИНА, ЄПИСКОП ПОЛОЦЬКИЙ
Пам’ять 20 червня / 3 липня
Святитель Мина відомий, як один з перших київських архіпастирів, які продовжили благодатну справу свідчення Православної віри в Полоцькому князівстві – першої білоруської держави.
На жаль, імена перших Полоцьких єпископів невідомі. Літописці згадують про єпископа Никифора, який в 1104 році став наступником київського митрополита Єфрема. Однак, роки житія єпископа Никифора невідомі.
Першим Полоцьким єпископом, про якого маємо точне датоване літописне свідоцтво, вважається святитель Мина. Єпископ цей з давніх часів шанується Церквою. Однак докладного Житія святителя не зберіглося. Війни з Московією та католицьки гоніння на Православну віру не пощадили рукописних сторінок … Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДІОНІСІЙ ПОЛОЦЬКИЙ
Пам’ять 23 червня / 6 липня
Серед числа Білоруських святих не багато знайдеться таких, про кого збереглося настільки мало відомостей, як про блаженного Діонісія, єпископа Полоцького. Нічого невідомо, ні про час і місце його народження, ні про його походження і хіротонію, ні про його подвижництво.
Відомо, що попередником Діонісія на Полоцькій єпископській кафедрі, в храмі Святої Софії був єпископ Козьма, архієрейська хіротонія якого відбулася в 1143 році. Очевидно, він прибув в Полоцьк з Візантії трьома роками раніше разом з полоцькими князями, які повернулися з десятирічного вигнання. Continue reading
ЦАРСТВО БОЖЕ
1. Старозавітні сподівання Царства Божого
Вихідним початком євангельської проповіді Спасителя, як відомо, було вчення про Царство Боже. У першому ж Своєму зверненні до народу Він говорив про Царство Боже як про ту мету, заради якої потрібно «покаятися», тобто перемінитися, виправитися. «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мт.4:17). Ісус Христос говорив також: «Сповнився час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк.1:15). І цю проповідь Він вважав Своєю невідкладною місією: «І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Мене послано» (Лк.4:43). В останні сорок днів Свого перебування на землі Спаситель переважно вчив про Царство Боже. Спаситель не тільки Сам проповідував про настання Царства Божого, але до такої ж проповіді ще на початку Свого суспільного служіння закликав і апостолів (Лк.10:9). Continue reading
ВІТАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ЙОГО ВСЕСВЯТОСТІ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ ДО ВИСОКОПОВАЖНОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З НАГОДИ 1030 ЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Вельмишановний Пане Президенте!
З глибокою радістю відповідаючи на Ваше шанобливе і почесне запрошення звертаємось до Вас в особі моїх представників під головуванням митрополита Франції Ємануіла, через це звернення з священного центру Православ’я шанованого Вселенського Патріархату, але з центру нашого люблячого серця, в цей радісний і святковий день, коли святкується і вшановується в Україні 1030 років Хрещення Київської Русі. Славу возсилаємо Дародавцю Богу за дар і благословення співсвяткувати з Вами цей благословенний день коли благочестивий український народ має в своїй думці відродження в Христі та турботу і піклування Святої Великої Христової Церкви – Першопрестолу Церкви, з яким Україна зв’язана духовними історичними та канонічними зв’язками. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
Успіхи поширення, швидкого і глибокого впровадження християнства у Київської Русі у кінці X і на початку XI ст. пояснюються тим, що насіння було кинуто святим князем Володимиром і його духовними соратниками на добре розпушений ґрунт. Відомо, що ще до Володимира святого у Києві були храми, один з яких, на честь святого Іллі, був соборним, що християни становили помітну частину дружин князів Ігоря і Святослава; Проте певні відомості говорять про наявність християн в інших руських містах. Continue reading
БЛАЖЕННИЙ АВГУСТИН ПРО ЦІКАВІСТЬ
До всього цього долучається інша форма спокуси, набагато небезпечніша. Бо, крім похотей тіла, що спираються на дозволяння всіх тілесних розкошів, рабами яких стають ті, хто на погибель собі віддаляється від Тебе, у душі існує ще інша форма похоті. Вона переходить через ті самі тілесні чуття, але звертається не так дотілесної втіхи, як до досвіду, для якого тіло стає тільки знаряддям.
Це пуста цікавість, що прикривається іменем пізнання й знання. Боже віщування назвало її «похіттю очей», оскільки вона спирається на бажання пізнавати оскільки з-поміж чуттів при пізнаванні очі займають перше місце. Continue reading
ПОВЧАННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРІНА ПРО ТЕ ЧОМУ БОГ ОДНІ ПРОХАННЯ НАШІ ПРИЙМАЄ, А ІНШІ ВІДХИЛЯЄ
Дивується дехто, що сини Заведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання свої з мірою свого убожества.
Юність одне має на увазі, а саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому слід статися. Continue reading
ОСОБИСТИЙ ЕТОС І ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Політику в цілому характеризують як мистецтво можливого. Це можливе не завжди і всюди однаково, але для нього потрібні зусилля і компроміси. Для того щоб досягти успіху у своїй діяльності і уникнути всіляких реакцій, які можуть перешкодити в її здійсненні або нанести широкий громадський збиток, або викликати заворушення, політик вдається до компромісів. Він веде себе таким чином, який, можливо, не відображає його переконання, але веде до рішень, недалеко від них віддалених. Так проблематика політики веде до розбіжності між політичною практикою й поведінкою та особистими переконаннями. Continue reading
ПРАВОСЛАВНЕ ШАНУВАННЯ БОЖОЇ МАТЕРІ
I. Шанування Божої Матері у дні Її земного життя
Від Апостольських часів і до наших днів все істинно люблячі Христа віддають шану Тій, Яка народила Його, виховувала і оберігала у дні дитинства. Якщо Її обрав Бог Отець, зійшов на Неї Дух Святий, Бог Син вселився у Неї, підкорився Їй у дні дитинства, піклувався про Неї, висячи на хресті, то чи не повинен Їй кланятися всякий, хто сповідає Святу Трійцю?
Ще в дні Її земного життя друзі Христові – апостоли – проявили велику дбайливість і відданість по відношенню до Матері Господа, особливо євангеліст Іоан Богослов, який виконуючи волю Її Божественного Сина, взяв Її до себе і піклувався про Неї, як про Матір, з того часу , як Господь з хреста сказав йому: «Це Мати твоя». Continue reading