Роздуми про смерть допомагають вийти за межі нашого «я» і приносять смиренність душі. Коли ми забуваємо про смерть, то перебуваємо в ілюзії того, що будемо на землі вічно, а це вирощує нашу гординю, нашу жадібність, наше поклоніння матеріальності і схильність експлуатації оточуючих. Пам’ять про прийдешню смерть дає нам відчуття нашої обмеженості на землі та важливості наших думок, слів та справ для вічного життя після смерті. Роздум допомагає нам серйозно поставитися до сьогоденного життя у світлі вічності, щоб ми не витрачали своє земне життя на неуважність, нерозсудливість та легковажність, і завжди думали про наслідки.
Давньогрецький мудрець Сократ сказав, що «Ті, хто справді відданий філософії, зайняті, по суті речей, тільки одним – вмиранням і смертю» («Федон» Платона 67e). А Іоан Златоуст радить нам часто відвідувати кладовища, щоб ми могли думати про марність людських справ. Всі ми знаємо, що після відвідин кладовища ми стаємо більш смиренними, більш співчутливими, менш прив’язаними до матеріальних речей та більш відкритими для Бога й інших людей.
Пам’ять смертна, про яку багато писали святий Іоан Ліствичник та інші святі отці, не має нічого спільного з будь-яким хворими, меланхолійним і невротичним роздумами. Вона може принести відчай не достатньо посвяченим людям, але подолати це легко за допомогою духовного наставника.
Божественна пам’ять смерті – це харизматичний та духовний стан, які приносить смиренність, мир і радість душі. Це дар від Бога, і Він Той, Від кого ми повинні його просити.
Як досягається смертна пам’ять?
Чим більше ми переступаємо через нашу егоцентричне життя та чим більше ми любимо Бога, тим більше ми будемо думати про Бога. Ми думаємо про те, що нас турбує і що ми любимо. Сам Господь сказав так же: «Де скарб ваш, там буде і серце ваше».
Вивчення слова Божого у Святому Письмі і отців Церкви, спілкування з духовними людьми, які люблять Бога, гаряче моляться, регулярно відвідують богослужіння і часто та гідно приймають Святе Причастя, збільшуючи у нас любов до Бога і, отже, згадуючи про Нього.
Святий Григорій Богослов радить: «Пам’ятай Бога частіше, ніж ти дихаєш». Постійне спогад про смерть приносить душі глибокий спокій та радість навіть у найважчих життєвих обставинах.
† Георгій Капсаніс, проігумен монастиря Григоріат
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»