Преподобний Діонісій, затворник Печерський, на прізвисько Щепа, мав сан пресвітера. У 1463 році під час Великодньої Утрені Діонісій обходив з кадінням мощі святих угодників в печері Преподобного Антонія. Коли преподобний вигукнув: «Святі отці і браття! Христос воскрес!», Як грім, прозвучала відповідь від святих мощів: «Воістину воскрес!» З того дня преподобний Діонісій пішов у затвор і після багатьох трудів відійшов до Господа. Чудо з преподобним Діонісієм засвідчено в 8-й пісні загального канону Києво-Печерським святим. Преподобний похований у Дальніх печерах. Continue reading
Category Archives: Бібліотека
СКАРБНИЦЯ ПРЕМУДРОСТІ: БІБЛІОТЕКА І АРХІВ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ВИДУБИЦЬКОГО МОНАСТИРЯ
Дана стаття є спробою дослідити багатовікову історію архіву і бібліотеки, древнього Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря. Подані короткі переліки книг і справ, які входили до їхнього складу. Певну увагу присвячено дослідженню окремих історичних процесів у житті обителі, які вплинули на формування (а також і розформування) монастирської «скарбниці премудрості»
Ключові слова: Свято-Михайлівський Видубицький монастир, обитель, ігумен, архімандрит, намісник, бібліотека, архів, книги, документи. Continue reading
ЛЮБЛІНСЬКА ІКОНА БОГОРОДИЦІ (ІХ СТОЛІТТЯ)
Переказ відносить історію цього образу до часів життя вчителів слов’янських святих Кирила і Мефодія, стверджуючи, що святі брати принесли цю ікону з собою в Моравію в IX столітті, а звідси вже учні їх, що рятувалися від переслідування німецьких місіонерів, перенесли Люблінську ікону Божої Матері на землі Київської Русі.
На рубежі XVI i XVII століть гарячи захисники православ’я – брати Костянтин та Іван Острожські подарував ікону в Преображенську церкву в місті Люблін. За іншою версією, вона була перенесена до церкви в середині ХІІІ століття князем Данилом Романовичам. Continue reading
АКАФІСТ ДО МАТЕРІ БОЖОЇ НА ЧЕСТЬ ЇЇ ПОКРОВУ
Непереможній Владичиці на честь її покрову народ український співає цю подячну пісню. А Ти, що молишся за нас неустанно, охороняй від усякого лиха люд Твій, що кличе: Радуйся, покров й заступнице, спасителько душ наших!
Ікос 1
Ангельських хорів славою оточена, стоїть цариця перед престолом Господа, з Богословом і Предтечею за грішний світ слізно Христа благаючи, апостоли ж із пророками та архієреями ликуючи, кличуть до Неї: Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ МИХАЇЛ, ПЕРШИЙ МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ, ЧУДОТВОРЕЦЬ
Пам’ять 15/28 червня та 30 вересня / 13 жовтня
Із життя святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим митрополитом Київським, першим предстоятелем православної церкви в Русі-Україні. Константинопольський патріарх Миколай Хризоверг разом із собором єпископів призначив і поставив «у Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життям він прожив немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про діяльність святителя Михаїла до призначення «у Русь». Літописці подають різні відомості про його походження. Одні стверджують, що за національністю він був сирійцем, інші — болгарином. Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожою на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель Київської Русі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо. Continue reading
ВПЛИВ СВЯТИХ РІВНОАПОСТОЛЬНИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ НА ХРИСТИАНИЗАЦИЮ КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ОБРЯДОВІСТЬ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я
Досліджуючи історію формування православної обрядовості більшість науковців починає свої розвідки з часу володимирського хрещення Київської Русі – 988 р. Це обумовлено традиційним поглядом на Київське православ’я, що сформувався під впливом російської історіографії в середині ХІХ – початку ХХ століть.
Разом з тим, по нашому міркуванню, поширення християнства на землях Київської Русі (сучасних Білорусі та України) нерозривно зв’язана з результатами праці святих рівноапостольного Кирила і Мефодія. Саме їх діяльність по перекладу Євангелія на слов’янську мову знайшла своє відображення в історичних літописах. Continue reading
МОВА ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
Релігія завжди займала чільне місце в житті українців. На думку науковців, «завдяки ряду обставин свого національного буття, історії і особливостям своєї національної духовності український народ завжди був одним із найбільш релігійних народів світу. Релігійність свідомості українців, з одного боку, є наслідком впливів на їх духовний світ різних релігійних чинників, з другого – продуктом зовнішніх щодо кожного з них факторів: географічних, історичних, етнопсихологічних, господарських, соціально-психологічних тощо» [4, с. 5].
Мовою церкви на території сучасної України з давніх часів була церковнослов’янська (староболгарська за походженням), а згодом і національна українська мова. Шлях української мови до церкви був досить складний і тернистий, однак, як слушно зауважував Іван Огієнко, «кожна віра найміцніше зв’язана з рідною мовою народу, бо рідна мова – то основний родючий ґрунт кожної віри», «рідна мова – шлях до Бога» [9, с. 23]. Continue reading
ЧИН БЛАГОСЛОВЕННЯ ПОДРУЖЖЯ, КОТРЕ ПРОЖИЛО БАГАТО РОКІВ БЕЗ ЦЕРКОВНОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ
У скрутне становище потрапляють священики, коли до них звертаються з проханням звершити вінчання осіб, які прожили разом вже багато років без церковного благословення. Деякі з подібних осіб мають не лише дорослих дітей, але навіть й онуків. Природно виникає запитання: яким же чином вінчати їх? Ні чин звичайний, ні чин вінчання другошлюбних не підходить. У даному випадку доречно використати Чин благословення подружжя, що прожило багато років без церковного благословення Continue reading
ПРЕПОДОБНА ДОСИФІЯ, ЗАТВОРНИЦЯ КИТАЄВСЬКА, КИЄВА-ПЕЧЕРСЬКА
Досифія Київська (в миру – Дар’я Тяпкина; 1721 – 25 вересня 1776) – православна свята, шанована у лику преподобних. Здійсняла свій чернечий подвиг XVIII столітті в Києво-Печерській лаврі під ім’ям рясофорного ченця Досифія.
Народилася Дарина в сім’ї рязанських дворян Тяпкинів в 1721 році. Коли Дарині було два роки батьки її відвідали святі місця Трійце Сергієвої лаври і по дорозі зупинилися у Вознесенському монастирі у стариці Порфирії, бабусі преподобної, яка незадовго до того вирішила присвятити решту свого життя Богові. За наполяганням Порфирії, Дарина залишилася у неї, і перебувала в благодатних стінах монастиря до дев’яти років. Порфирія старанно виховувала онуку, прищеплюючи їй християнські чесноти: смиренність, відсутність прагнення багаття, послух, любов до ближнього. В результаті коли батьки забрали доньку в сім’ю, Досифія, що вже відчула до того часу радість спілкування з Богом у слухняності і покаянні не змогла ужитися з вдачами дворянського життя. У акафісті преподобної говориться: «Радуйся, бо солодкість послуху раніше спокус світу цього пізнала» (Ікос 1). Воістину по чистоті помислів і вчинків Досифію можна порівняти з Великомучениці Варварою, яка теж твердо зберегла свої переконання під натиском цього світу. Переселенню в батьківський дім Дарина була зовсім не рада . До шістнадцяти років вона зберігала в сім’ї подвижницький дух: спала на дошці, була чужа розваг своїх рідних і ніколи не ходила на бали та інші світські зборі, не вживала запропоновану їй їжу, а харчувалася набагато скромніше. Зрештою, під загрозою видачі заміж їй довелося втекти з дому і в шістнадцять років вона залишила батьківський дім і пішла до Москви у пошуках монастирського притулку. Continue reading
ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ 15-Ю ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Улюблені брати і сестри, сьогоднішнє Євангеліє розкриває нам головну заповідь Христову: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. На цих двох заповідях увесь закон і пророки» (Лк. 10, 27; Мт. 22, 40).
Але, для повного розуміння всієї повноти почутого сьогодні Євангелія, варто нам осунутися в повчальну силу Біблійної історії. Continue reading


