Пам’ять 2/15 січня
Преподобний Сильвестр Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у XII столітті і був ігуменом Михайлівського Видубицького монастиря в Києві.
Він продовжив працю літописця преподобного Нестора і написав дев’ять житій святих угодників Печерських. У службі отцям Києво-Печерським, які спочивають у Ближніх печерах, преподобний Сильвестр називається блаженним і володіє «чудовим даром проганяти бісівські напади» (9 пісня канону). Continue reading
Пам’ять 29 грудня / 11 січня
Преподобний Марк здійснював свій чернечий подвиг в кінці XI і на початку XII століть в Києво-Печерській обителі. Чистий серцем і простий у житті, він займався копанням печер і могил. За цей важкий труд преподобний не брав нічого, хіба хто сам давав йому що-небудь, та й це він роздавав убогим.
Пам’ять 29 грудня/11 січня
Преподобні брати Іоан та Феофіл здійснювали свій чернечий подвиг у кінці ХІ – початку ХІІ століття. Про них розповідає і Києво-Печерський Патерик.
«Були інші два брати у тому ж великому монастирі Печерському, яких з юності єднала сердечна любов, одні помисли та однакове поривання до Бога. Ублагали вони блаженного Марка влаштувати їм спільне місце, де покладуть їх обидвох, коли звелить Господь. Багато сплинуло часу, аж Феофіл, старший брат, відбув у потребі якоїсь справи, а молодший брат занедужав і відійшов на упокій, і поклали його на приготованому місці. Continue reading
Пам’ять 19 грудня/1 січня
Угодник Божий преподобний Ілля Муромець, на прізвище Чобіток, жив у XII столітті і помер ченцем Києво-Печерської лаври близько 1188 року.
Достовірних відомостей про житіє цього святого збереглося до нашого часу вкрай мало. Походив він з простої селянської родини. У дитинстві і юності страждав паралічем, однак дивним чином був зцілений. До постригу складався в княжої дружині і прославився військовими подвигами і небаченою силою. Continue reading
Господи Боже, всіх видимих і невидимих створінь Творець і Владика, Який створив часи і роки. Сам благослови Новий Рік, що починається в цей день, який ми рахуємо від втілення Твого для нашого спасіння.
Дозволи нам провести цей рік і багато років після нього в мирі та злагоді з ближніми нашими; зміцни і поширити Святу Вселенську Православну Церкву, яку Ти Сам заснував в Єрусалимі, і спасителькою жертвою святого Тіла і пречистої Крови освятив.
Пам’ять 13 / 26 грудня
Преподобний Мардарій, затворник Печерський, здійснював свій чернечий подвиг в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври в XIII столітті. По рукописних святцях, в тропарі і кондаку він називається «безсрібником», а по напису біля мощів – «безкелійним». Ім’я його згадується в 7-й пісні Служби Собору отців Дальніх печер (28 серпня), де він називається «дбайливцем убогості». Його мощі спочивають у Дальніх печерах. Пам’ять його звершується також 28 серпня і 2-гу Неділю Великого посту.
Пам’ять 11/24 грудня
Преподобний Никон Сухий, син багатих і знатних батьків, залишив все заради Христа й прийняв чернецтво в Києво-Печерськім монастирі. В 1096 році при навалі хана Боняка він, разом з іншими ченцями, був узятий у полон. Очікуючи багатого викупу, половець жорстоко поводився із преподобним Никоном. Коли святий відмовився від викупу, половець почав мучити його голодом, залишав улітку на жарі, а взимку на морозі. Але преподобний за все дякував Богові й сказав один раз мучителеві, що Господь, по молитвах преподобних Антонія й Феодосія, поверне його в монастир, як про це пророчив прийшовший йому в сні преподобний Євстратий (+ 1097; пам’ять 28 березня). Continue reading
Пам’ять 4 / 17 грудня
Житіє і страждання святої великомучениці Варвари
У царстві Максиміяна, нечистивого царя римського, був на сході один чоловік знатний, багатий і славний на ім’я Діоскор, родом і поганством еллін, що жив в Іліополі. Він мав доньку на ім’я Варвара, її як зіницю ока беріг, не мав-бо більше дітей, лише її одну. Вона ж, коли підросла, стала вродою дуже гарна, і не було рівної їй дівчини красою в цілому тому краї. Через те батько її збудував для неї високий стовп, хитромудру споруду, а на стовпі влаштував покої гарні і в них замкнув доньку свою Варвару, приставивши до неї добрих наставниць і служниць, бо вже померла мати її. Зробив це для того, щоб не бачили такої краси прості люди незнатного походження, думав-бо, що недостойними є очі їхні дивитися на прекрасне лице доньки його.
І. Рідна мова – душа церкви.
ЦЕРКВА — це душа народу. Душа правдива, жива, що оживлює кожного народа й робить його справжньою нацією.
Народ без своєї окремої Церкви — народ без душі, народ мертвий, печаткою нації не означений, на денаціоналізацію призначений.
Церква — це душа нації. Нація виявляється найперше в Церкві своїй, в її віковічній праці та її віками виробленій ідеології. Тому без своєї окремої Церкви нема й окремої нації.
Пам’ять 30 листопада / 13 грудня
Святий Андрій Пєрвозванний, Христовий апостол, був із міста Витсаїди, син одного жидовина, на ймення Йона, брат же святого верховного апостола Петра. Він, зневажаючи світу цього суєту й даючи перевагу дівству над подружнім станом, не захотів одружуватися, а, послухавши святого Предтечу Хрестителя Івана, який проповідував на Йордані покаяння, все покинув, пішов до нього та й став його учнем. По тому з іншим учнем, якого називають, що це був сам Іван — євангелист (який написав про це в Євангелії, почувши від свого вчителя ті слова, коли перстом вказував на Ісуса та й сказав: «Ото Агнець Божий!»), покинув Хрестителя і пішов за Христом, бо знав і раніше із книг пророчих, що це є воістину Той, Котрий мав прийти. Знайшов-бо брата свого Симона (Петра) та й каже йому: «Знайшли ми Месію, що означає: Христос», — і привів його до Ісуса. По тому, коли з Петром ловили рибу при березі Галилейського моря і покликав їх Христос: «Ідіть за мною, я зроблю вас ловцями людей», — тоді, відтак, на Господній заклик, покинув Андрій мережі і з братом своїм Петром пішов за Христом. Continue reading