Пам’ять 29 грудня / 11 січня
Преподобний Марк здійснював свій чернечий подвиг в кінці XI і на початку XII століть в Києво-Печерській обителі. Чистий серцем і простий у житті, він займався копанням печер і могил. За цей важкий труд преподобний не брав нічого, хіба хто сам давав йому що-небудь, та й це він роздавав убогим.
Упокорюючи плоть свою постом, неспанням і молитвою, для її повного умертвіння він поклав на свої плечі важкі вериги і утримувався навіть у вживанні води: коли святого мучила спрага, він пив води лише стільки, скільки вміщалося в його мідному хресті, який він завжди носив із собою. Богу приємні були безперестанні труди і подвиги преподобного Марка, і він був удостоєний такої чудесної сили, що навіть мерці слухалися його голосу. Сталося так, що для померлого брата не було ще викопано місце для поховання. Тоді, на прохання преподобного Марка, померлий брат ожив і знову відійшов до Господа на наступний день, коли місце для поховання було готове. Також одного разу преподобний Марк, будучи сильно утомленим, викопав вузьку і незручну могилу, куди й поклали померлого брата. Через незручності могили неможливо було ні поправити одяг на померлому, ні навіть полити його єлеєм. Тоді преподобний Марк, зі смиренням просячи у всіх прощення, повелів мерцеві самому полити себе маслом. І мертвий, підвівшись трохи, простягнув руку, взяв масло, полив його хрестоподібно на груди і на обличчя своє й, віддавши сосуд, ліг і знову спочив вічним сном.
Також про преподобних Марка гробокопача, Феофіле Плакучим і Іоане (XI – XII ст.ст) розповідає Києво-Печерський Патерик. Два брата – ченця, преподобні Феофіл та Іоанн, подвизалися в Києво-Печерському монастирі в кінці XI – початку XII ст. Два брата-ченця так були з’єднані узами духовної любові, що прохали преподобного Марка Гробокопача ,) Приготувати їм одну могилу.
Через багато років, старший брат був посланий по монастирських справах. У той час брат Іоанн захворів і помер. Через кілька днів повернувся преподобний Феофіл і пішов разом з братією подивитися, де поклали померлого. Побачивши, що він лежить у їх загальном гробі на першому місці, то обурився на блаженного Марка і сказав: «Навіщо поклав його тут на моєму місці? Я старше його». Печерник, зі смиренням кланяючись преподобному Феофілу, просив вибачити його. Потім, звернувшись до покійного, сказав: «Брат, встань і дай це місце старшому, а ти ляж на іншому місці». І мертвий посунувся в гробі. Побачивши це, преподобний Феофіл впав до ніг преподобного Марка і просив пробачення. Печерник сказав йому, щоб він дбав про своє спасіння, бо через деякий час його також принесуть сюди. Почувши це, преподобний Феофіл впав в жах і вирішив, що швидко помре. Роздавши все, що мав, і залишивши тільки мантію, він кожен день чекав смертної години. Ніхто не міг утримати його від сліз або змусити поїсти солодкої їжі. Від сліз преподобний Феофіл втратив зір. Преподобний Марк перед своєю кончиною на його благання померти разом з ним сказав: «Не бажай смерті, вона прийде, хоча б ти й не бажав. Ось що послужить знаменням близькою твоєї кончини: за три дні до смерті ти прозрієш». Слова святого справдилися. Тіло преподобного Феофіла покладено в печері преподобного Антонія, в гробі разом з його братом преподобним Іоанном, поблизу мощів преподобного Марка.
Також передбачаючи час своєї кончини, преподобний Марк, виконав все належне перед кінцем життя цього, з миром відійшов до Господа і був похований у Ближніх (преподобного Антонія) печерах.
Тропар преподобного Марка гробокопача, Києво-Печерського, в Ближніх печерах спочиваючого, глас 1
Умертвив похоті плоті великою стриманістю / і копанням могил святим, / завжди, ніби мертвий, у печері живучи, / мертвих велінням своїм піднімав ти, / Марко славний, / забий і наші бажання плоті / і направ нас на виконання доброчесностей, / благаючи про нас єдиного Чоловіколюбця.
Кондак преподобного Марка гробокопача, Києво-Печерського, в Ближніх печерах, спочиваючого, глас 8
Лікаря чудесного і чудотворця, любов’ю, вірні, ублажимо, просячи його :/ Молитвами своїми вилікуй наші пристрасті, душевні і тілесні, / бо маєш на це благодать від Бога, / і прожене він духів лукавих від усіх, що вірно до труни його приходять і співають : / радуйся, Марко, цілитель немочей наших.