НА ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІЙ
На «Господа кличу:» стихири Хрещення Русі-України, глас 5.
Подібний: Радуйся, Животворчі Хрест:
Радуються Неба і земля, / ангели радіють, люди торжествують, / бо це Христос, Бог наш, / як наречену прикрашену і обрану, / Церкву Київську Себе обручив, / людей її на ниву безсмертя привів / і спасає від полону ворожого Хрещенням святим, / що подає мир душам нашим. Continue reading
Пам’ять 12/25 липня
Святі мученики Федір Варяг і син його Іоан жили в Києві в Х столітті, коли варяги, предки нинішніх шведів і норвежців, брали особливо діяльну участь у державній та військового життя Київської Русі. Купці та воїни, вони прокладали нові торговельні шляхи до Візантії і на Схід, брали участь у походах на Царгород, становили значну частину населення стародавнього Києва та князівських найманих дружин. Головний торговий шлях Русі – з Балтійського моря в Чорне – називали тоді «шлях із варяг у греки».
На варязьку дружину спиралися у своїх починаннях вожді і організатори ранньої київської державності. Як і слов’яни, серед яких вони жили, багато з заморських прибульців під впливом Візантійської Церкви брали святе Хрещення. Київська Русь займала серединне місце між язичницької Скандинавією і православної Візантією, тому панівними в духовному житті Києва виявлялися поперемінно то живлющої віяння християнської віри, що йшло з півдня (при блаженному Оскольді в 860-882 рр.., При Ігорі і святий Ользі в 940-950 – х рр..), то згубні вихор язичництва, налетів з півночі, від Варязького моря (в часі правління Олега, що убив Оскольда у 882 р., при повстанні древлян, які вбили Ігоря в 945 р., за часі князя Святослава, який відмовився прийняти Хрещення, незважаючи на наполягання своєї матері, рівноапостольної княгині Ольги). Continue reading
Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Єдиний творча чудес!
Поглянь, у милості і щедрості своєї, на смиренних слуг Твоїх і, як Людинолюбний, почуй і помилуй нас.
Бо повстали вороги наші на нас, щоб погубити нас і розорити святині наші. Поможи нам, Боже, Спасителю наш, і визволи нас задля ім’я Твого, та прикладуться до нас слова, що вимовив Мойсей до людей Ізраїлю: Будьте відважними, стійте і побачите спасіння від Господа. Бо Господь допоможе нам. Continue reading
Метеора була б незвичайним явищем навіть без своїх монастирів, відомих на весь світ тим, що стоять на вершинах чудових нерукотворних кам’яних «веж», як би виростають з землі на Фессалійською рівнині і спрямованих в небо.
Геологи вважають, що ці «вежі» утворилися тисячі років тому в процесі поступового здрібніння величезного озера, який покривав колись всі навколишні землі. Continue reading
Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.
Антифон походить від грецького слова αντιφωνος, що означає — перемінний спів, це вибрані із псалмів стихи, які співаюсься почергово двома хорами, або як нам відомо, у двонадесяті свята, третій святковий антифон виконується солістом і хором на кліросах, у сучасному богослужінні.
У старозавітному храмі співали левіти, які були поділені на два хори. Колись співали цілі псалми, а тепер лиш вибрані стихи. Принцип співу антифонів здавна застосовували у практиці Східних Церков. Ввів їх до християнського богослужіння, на лутургії, перший Антіохійський єпископом святий Ігнатій Богоносець (+ 107). За древніми переказами, цей святий був серед дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Зазвичай у антифонному співі чергувалося звучання чоловічого та дитячого хорів. Тобто вони виконуються хором у формі діалогу. Антифони, як стверджував Ігнатій Антиохійський, відтворюють спів янголів на славу Божу. Тому і Він увів цей вид співу у богослужіння. Святий Ігнатій ввів ці антифонні співи у християнство під дією Божого обявлення, в якому йому зявились ангели, які співали поперемінно, прославляючи і звеличуючи Бога. За добрим прикладом святого Ігнатія пішов і святий Василій Великий, що впровадив такий спів у Кесарії Кападокійській, як і святий Іван Золотоустий поспішив це зробити в Царгороді. Святий Амвросій Медіоланський, подивившись на своїх братів на Сході, впровадив антифонний спів у Західній Церкві. З того часу почали використовуватись в літургії. Continue reading
Ідея святкування окремого свята – Собору Білоруських святих, уперше було піднято ще в міжвоєнний час у Польської Автокефальної Православної Церкві. По ініціативі Високопреосвященного владики Олександра (Іноземцева), архієпископа Поліського і Пінського це питання розглядалася на соборах ПАПЦ і, по деяких відомостях, було вирішено встановити «День пам’яті Руських (тобто Київських) святих у одну з неділь після П’ятидесятниці». Але тогочасні влади Польщі віднеслися до подібної ініціативи архієреїв ПАПЦ дуже негативно, бо це піднімало самосвідомість білорусів та українців. Continue reading
Часом на місце побудови нового храму або монастиря, до здійснення чину заснування, ставлять хрест, який охороняє і визначає місце будучого будівництва. Це роблять тоді, коли докладне місце закладки фундаменту ще остаточно не визначено. Цей чин, з благословення правлячого архієрея, може здійснювати старший священик або настоятель (намісник) монастиря. Як що хрест не освячений, то до цього чину приєднуємо чин освячення хреста. По бажанню архієрея або настоятеля, може бути також здійснений чин малого освячення води Continue reading
Євангеліє напрестольне. Вільня, 1575 р.
Цього року виповнюється 440 років друкарні Мамонiчів, яка мала важливе суспільне i культурне значення в житті Білорусі й особливо Київського Православ’я останньої чверті XVI – першої чверті XVII століття. Друкарня, яку організував котрі вчинили на кошти шляхтич Зарецких, перебувала в будинку заможних віленських городян братів Луки і Кузьми Мамоничів, а пізніше – в будинку їх спадкоємця Леона, сина Кузьми. Отримавши монополію на випуск i продаж книг, друкарня, по суті, виконувала функції «державного видавництва». Її продукція розходилася ні тільки по всьому Великому Князівству Литовському, але i серед сусідніх східних i південнослов’янських народів. Continue reading
Сьогодні певні історики спробують насадити міф, що до 1949 року ніяких проявів православ’я в Західної Україні (частині, що до 1918 р. перебувала під владою Австро-Угорської імперії) не було. Через це ми передруковуємо дуже цікавий матеріал, що з’явився в газеті «Новини Закарпаття» від 3 січня 2014 р.
Редакція порталу «Київське Православ’я»
У ці дні новітнє покоління відзначає 100-річчя і 110 років з часу знакових подій в історії краю. З лютого по квітень 1904-го і взимку 1914-го (до 3 березня включно) тривали судові процеси над закарпацями. Вони зафіксовані як Мараморош-Сиготський процес і стали прикладом процесу самоідентифікації краян. Про це — у розмові з авторитетним дослідником теми Юрієм Данильцем, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України УжНУ, автором та співавтором понад десятка наукових та науково-популярних видань, директором Богословсько-історичного НДЦ ім. архімандрита Василія Мукачівської єпархії УПЦ. Continue reading
