Ми глибоко засмучені новинами зі стражденного Близького Сходу. Ми оплакуємо душі, забрані останніми трагічними подіями. Нехай Божі обійми розрадять скорботні родини.
Наші думки та молитви особливо з мирними жителями, які переживають болісні хвилини страждань, тероризовані моторошним звуком сирен і неминучою загрозою вибухів, а особливо з усіма невинними дітьми, які заслуговують на те, щоб виховуватись у справжньої «Землі обітованої» миру та процвітання. Continue reading
Почитав як Мирослав Маринович – чоловік, що безперечно заслуговує на повагу, делікатничає щодо Папи Римського Франциска Берґольо, називаючи захист рашистської нацистки дугіної «проблемою комунікації» у Папи. Ну-ну. Тобто Папа не міг подзвонити архієпископу Святославу Шевчуку в Україну? У нього мобільник вкрали? Чи номер забув? Continue reading
Нам постійно тицяють у ніс ідею прощення ворогів, зовсім не розуміючи, що ворогам це не потрібно. Нас змушують прийняти ворогів разом із їхнім бажанням нас убити. Адже він на те і ворог, щоб ґвалтувати, вбивати і робити зло. Тому нас переконують, що прощати треба заради себе ворогів. І тут також із прощення зробили «святу корову». Адже насправді замість прощення нам підсовують ідею забуття. Щоб натиснувши на кнопку «прощаю», ми тут же забули все те зло, яке нам завдали і вдали, що нічого й не було. При цьому ми самостійно покриваємо наслідки завданих нам збитків. Continue reading
Насамперед, я хотіла б сказати про дві речі. У 2009-2019 роках я брала найактивнішу участь у житті Української Православної Церкви Московського патріархату (сьогодні – РПЦвУ) – від співу на кліросі та допомоги священикові-монаху в місцевій парафії під Києвом до допомоги єпископу під час міжнародних поїздок та перекладу для міжнародних екуменічних делегацій у Лаврі, митрополії та Київської духовної академії. По-друге, я є одним із авторів нещодавньої заяви проти застосування насильства при врегулюванні конфліктів між церковними громадами в Україні, яка була складена невдовзі після конфлікту між ПЦУ та РПЦвУ навколо церковної будівлі в Івано-Франківську. Я проти насильства та протиправних дій у церквах і навколо них, де б вони не відбувалися. Continue reading
Я пишу цю статтю, коли розгортаються драматичні події, пов’язані з вигнанням ченців РПЦвУ (УПЦ МП) під керівництвом митрополита Онуфрія з Києво-Печерської Лаври. Драма одночасно сумна, цілком зрозуміла та скандальна. Continue reading
Промова Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія на семінарі «Реакція Церков і релігійних громад на війну та конфлікт»
(Литва, 22 березня 2023 р.) Continue reading
Патріарх Олександрійський і всіх Африки Феодор II в інтерв’ю видання «Parapolitika» характеризує Московський Патріархат як «злодія в ночі». Блаженніший висловлює несхвалення того, як Російська Православна Церква була втягнута у війну проти України, вказуючи, що «вона має функціонувати як фактор миру, стабільності та рівноправності». Посилаючись на великі проблеми нашого часу, він оцінює, що вони мають для відправної точки «індивідуалізм, егоїзм, дистанцію та відсторонення від інших людей». Про продовження сердечної співпраці між двома історичними Церквами задля мирного співіснування та співіснування на території Африки. Подаємо інтерв’ю у повному обсязі. Continue reading
На початку липня 2008 р., Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував Київського митрополита Іова Борецького (+1631) як святителя. Здавалося б, що цілком нормальне рішення, адже він прославився як оборонця православ’я, чудовий полеміст та науковець, який став головою Київської митрополії Константинопольського Патріархату в часі відродження її ієрархії. Однак саме ця подія викає досить неоднозначну реакцію, як у світлі зриву колишнім Київським митрополитом Філаретом об’єднавчого процесу під егідою Вселенського Патріарха Варфоломія в 2008 р., так і агресії Росії проти України…
Отже, на початку звернемось до певних фактів життя та діяльності митрополита Іова Борецького, які «чомусь»?! не були враховані колишнім очільником Київського Патріархату. Continue reading
Тема аналізу статутів «незалежних православних громад» та їх канонічного статусу отримала несподіване продовження. Автор цього дослідження справедливо стверджує, що Московська патріархія давно намагається розіграти цю ситуацію, і ця гра розрахована на довгу перспективу. Continue reading
Будь-який конфлікт, особливо військовий, потребує чіткого обґрунтування, чому він відбувається. Зазвичай це питання мають відповідати офіційні представники держави. Однак ситуація, що сталася в Росії після початку збройного конфлікту з Україною, поступово починає пояснюватися в релігійних термінах. Саме ця мова вийшла за межі церковного середовища. Сьогодні ним уже користуються російські чиновники та ЗМІ. У цьому їх риторика радикальніша, ніж риторика представників Російської православної церкви, тобто. офіційна церковна проповідь стала частиною національної пропаганди. Continue reading