Tag Archives: УПЦ КП

Проповідь на першу Пасію Великого посту

Posted on by

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

 Дорогі брати й сестри!

 З Божою допомогою ми молитовно закінчуємо перший тиждень святого і великого посту. Увечері в п’ятницю Церква нам пропонує особливу службу – Пасію, тобто згадування святих страстей Господа нашого Ісуса Христа. Ми знову своїми думками линемо до Гефсиманського саду, до Голгофи, до тих місць, де перетер…пів муки наш Спаситель. Нас знову бентежать євангельські розповіді про страждання і смерть Викупителя наших гріхів. Ми розуміємо, що той світ був до нестями жорстокий, але чи цей світ, в якому ми зараз живемо заспокоївся, він перестав бути таким?

Continue reading →

Піст – це наше спілкування з Богом

Posted on by

Час стрімко допровадив нас до днів Великого Посту. Святитель Василій Великий, говорить, що піст це не новий винахід, а коштовний скарб отців. Кожний християнин повинен усвідомити: все, що прийшло до нас з глибини віків, повинно бути нами пошанованим. Так само потрібно вшанувати сивину посту, оскільки він є сучасником людства. Піст установлений ще в раю. Таку першу заповідь отримав Адам: «…від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш” (Бут. 2, 16-17). Ось, саме слова «не їж від нього» є встановленням посту і стриманості. Якби постилася Єва і не спожила з дерева, то ми б не мали тепер потреби у пості, бо ж не здорові потребують лікаря, а хворі (Мф. 9, 12). Ми є зіпсутими гріхом, і піст подається нам для того, щоб зцілитися через покаяння, тому «…постом ми оправдуємося перед Богом», – каже нам святитель Василій Великий. Continue reading →

СТАРОЖИТНІ УКРАЇНСЬКІ ПРАВОСЛАВНІ МОЛИТВИ НА ПОЧАТКУ ПОСТУ, СВЯТОЇ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ

Posted on by

Їх читає священик для своїх парафіян, взявши на себе єпитрахиль, у перший понеділок святого Великого Посту, або ж іншого дня першого тижня Посту у Храмі, після Утрені (Ранньої відправи), або після відправи Часів.

Молитва перша

Господу помолимось.

Господи, для всіх кінців землі Ти надією є та для тих, хто в морі далеко, Боже, передрік дні ось ці посту Законом, пророками та євангелістами. Сподоби людей усіх протікання посту цього провести в чистоті, зберегти віру нероздільну та дотримуватись Заповідей Твоїх у всіх днях життя нашого. Ангелові спокою Ти накажи оберігати входи наші та виходи задля всякої справи благої (доброї). Щоби він сприяв нашому послухові та догоджанню для досконалого (гідного) Причастя Пречистих Твоїх Таїн. Прийми, Владико, колін преклоніння та піст ось цей слуг (рабів) Твоїх, подаючи їм благословення духовне; також усім нам, у Христі Ісусі Господеві нашому, що Ти з Ним благословенний, з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь.

Continue reading →

КАНОНІЧНІ ЗАСАДИ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Posted on by

Автокефальність Церкви – втілення свободи Христової

Питання автокефалії та проблеми, пов’язані з нею, не нові в християнській Церкві. Автокефальність – це єдина форма існування Церкви Христової з моменту її заснування. Іншої форми не було. Український дослідник канонічно-правових основ автокефалії проф. О.Лотоцький лише: «На початку християнської доби кожна церковна громада зі своїм храмом та кліром, з єпископом на чолі, творила одну маленьку демократію; це вже була окрема, правоздатна одиниця у зв’язку незалежних Церков у вищій громаді Вселенської Церкви, під сильною для всіх зверхністю – владою соборною». Святі Апостоли, формуючи та розбудовуючи Церкву, іншої засади не знали. Тому автокефальність кожної Церкви та єднання всіх Церков завдяки соборності в єдину Вселенську Церкву є тією ідеальною організацією Церкви, яку заклав Христос та розбудували Апостоли.

Continue reading →

Життя, служіння і труди протоієрея Михаїла Савчака. Некролог

Posted on by

«…Таке бо, браття, життя наше, це омана на землі, буття для ненароджених і тління для тих, що жили; ми є сон мінливий, вітер нестримний, політ птаха перелітного, корабель на морі, що сліду не має. Тому взиваймо до Безсмертного Царя: Господи, безконечного Твого блаженства сподоби його»

 (Тропар, на глас 2)

Михаїл Іванович Савчак народився 3 січня 1954 року у селянській сім’ї у селі Грізово Старосамбірського району Львівської області.

У школі рідного села здобув середню освіту і у 1970 році вступив до Уманського профтехучилища, яке успішно завершив у 1972 році.

Continue reading →

Молитва в день Нового Року

Posted on by

Господи Боже, всіх видимих і невидимих створінь Творець і Владика, Який створив часи і роки. Сам благослови Новий Рік, що починається в цей день, який ми рахуємо від втілення Твого для нашого спасіння.

Дозволи нам провести цей рік і багато років після нього в мирі та злагоді з ближніми нашими; зміцни і поширити Святу Вселенську Православну Церкву, яку Ти Сам заснував в Єрусалимі, і спасителькою жертвою святого Тіла і пречистої Крови освятив.

Continue reading →

Упокой, Господи, душу новопредставленого, Блаженної пам’яті митрополита Євсевія.…

Posted on by
митрополит Євсевій (Політило)

Він – не просто людина, Він ціла епоха. Про таких  людей пишуть книги, встановлюють пам’ятники, їх поставляють, зберігають  взірцями для наслідування. Його земна доля змогла вмістити кілька людських доль земних, а людська праця земна, залишиться доброю спадщиною Україні, Українському Православію – основою, наріжним каменем, на якому побудується те майбутнє, якого прагнемо, до якого прямуємо і в яке щиро віримо.

Сумує перш за все Львів, Київ, Полтава, Рівне, сумують Козацькі могили, сумують і моляться за спокій Його душі, безліч тих людей, які мали щастя і честь, знати Владику Митрополита Євсевія, спілкуватися з ним, чути його мудрі, досвідчені думки та поради, роздуми та дотепні жарти, завжди сповнені оптимізму та щирої української, львівської успадкованої  вдачі.

Continue reading →

Нехай горять незгасно лампади монаших молитов…

Posted on by

Якщо монах молиться лише
тоді, коли стає на молитву,
то він не молиться взагалі.

Із третього тисячоліття, коли, внаслідок швидкого розповсюдження християнства, суворість життя серед віруючих стала послаблюватися, подвижники стали віддалятися в гори й пустелі, і там, віддалившись від світу з його спокусами, вели суворе подвижницьке життя. Такі подвижники називалися пустельниками.

Continue reading →