Шановний Віталію Григоровичу!
Засоби масової інформації повідомляють велику кількість матеріалів, що свідчать про підтримку частиною духовенства Української Православної Церкви (Московського Патріархату) сепаратистських терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». Continue reading
Ось вже кілька тижнів ми спостерігаємо фантастичний підйом «творчої активності» неофіційного речника Московського Патріархату в Україні, п. Юрія Чорноморця. З неймовірним темпераментом, достойним ліпшого застосування, цей науковець УПЦ МП наполегливо обливає брудом Київський Патріархат і його Предстоятеля, не гребуючи прямими містифікаціями історичних фактів, канонів та релігійних термінів. Ось і чергова стаття п. Юрія, «Шлях до єдності», пістрявить історичними міфами та перекручуваннями понять. Спробуємо коротко проаналізувати деякі з цих фактів. Continue reading
Не секрет, що в розпалюванні сепаратистських настроїв, окрім комуністів та регіоналів, помітну роль відіграли представники духовенства УПЦ. Її клірики не лише виступали з відповідними сепаратистськими проповідями, а й деякі з них брали безпосередню участь у бойових діях на боці проросійських сепаратистів. Сказати, що це були окремі непорозуміння, було б лукавством. Тим більше, що з боку керівництва УПЦ ми так і не почули чіткого засудження ні сепаратизму, ні тероризму. Деякі клірики цієї Церкви навіть сьогодні дозволяють собі демонструвати відверту підтримку терористів-сепаратистів. І це не обов’язково в Донбасі, який стікає кров’ю. Зовсім недавно в Київській області один зі священиків УПЦ закликав молитися за «ополченців» Донбасу, а його собрат на Житомирщині відмовився відспівувати вбитого воїна АТО, мотивуючи це тим, що той воював проти «наших братів». Навіть на Волині при негласній підтримці духовенства УПЦ проводяться «антивоєнні акції», на яких закликають любити Росію. А які чутки поширюються серед «низових активістів» цієї Церкви! Одна з останніх таких чуток — це те, що Порошенко — масон. Хоча нинішній Президент України — вірний УПЦ. Continue reading
Згідно з багатьма опитуваннями, більшість віруючих громадян України визначають свою конфесійну приналежність як «православні». Саме цей факт визначає особливу цікавість українського суспільство до стану справ в Українському Православ’ї. Особливо, це стало помітним після початку військового конфлікту з Росією, бо т.зв. «Українська Православна Церква Московського Патріархату» є підрозділом Руської Православної Церкви з центром у Москві. Тенденційні заяви деяких архієреїв УПЦ МП, участь її священиків, кліриків та мирян у війні проти України, вже активно почали формувати негативний образ цієї структури в очах більшості православних українців, а необхідність об’єднання всіх трьох гілок Українського Православ’я в Єдину Помісну Православну Церкви з центром у Києві стає реальною вимогою суспільства. Continue reading
Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.
Цього року вперше святкуємо пам’ять святого благовірного князя і першомученика київського Оскольда-Миколая.
Перше аніж остаточно хрестилася Русь-Україна рівноапостольним князем Володимиром Великим у 988 р. на зорі нашого духовного становлення та державного утвердження з’явилася постать, з якою пов’язане фактично перше хрещення Руси – це київський князь (каган) Оскольд, або ж Аскольд [1]. Ці доленосні для нашої країни події відбувалися на сто років раніше від володимирового хрещення Київської Руси і залишилися досить помітними, як у вітчизняних літописців, так і в іноземних хроністів.
Князь Оскольд став першим князем християнином, взявши для себе у купелі хрещення ім’я Миколай. Згодом він став першим київським мучеником за віру Христову. Оскольд-Миколай отримав велику милість від Бога відкрито серед київської язичницької вороже налаштованої громади сповідувати Христа. Continue reading
Святитель Віталій Гречулевич. З Дмитрівської колекції портретів КПБА. Художник Семен Панпушин
Увага до єпископа Віталія Гречулевича нами привернута не випадково, оскільки в його особі поєдналися талановитий богослов і проповідник, який був українцем за походженням. У своєму розпорядженні ми маємо дві розвідки присвяченні служінню і просвітительській діяльності святителя. Перша з них була надрукована в «Журнале Московской Патриархии» число 9 за 1975 р. у зв`язку з 90-річчям з дня його упокоєння [1; с. 64-66], а друга у тому ж самому часописі № 1 за 1986 р. до 100-річчя з дня упокоєння [5; с. 17-20]. В них подано чималий біографічний і бібліографічний матеріал про видатного ієрарха Православної Церкви.
Єпископ Віталій Гречулевич народився 1 січня 1822 р. в містечку Тульчин на Поділлі (тепер районний центр Вінницької обл.) в сім`ї протоієрея Василя Яковича Гречулевича. Батько майбутнього святителя, клірик Подільської єпархії був освічений і діяльний пастир. Його проповіді свого часу були актуальними і досить помітними в церковній літературі, тому що були надруковані у 50-х роках ХІХ ст. українською мовою. Ця надзвичайна новина була помітною в церковних колах того часу, бо на українофільство дивилися тоді дивилися скоса. Тим більше що за українською мовою у Російській імперії не визнавали прав літературного громадянства. Смілива спроба протоієрея Василя Гречулевича проповідувати Христа українською мовою викликала захоплення серед українців і прихильників народної культурної свободи. Відомий слов`янофіл А. Хомяков тепло вітав це видання. Тому перший випуск проповідей протоієрея Василія Гречулевича українською мовою розійшовся досить швидко. Друге видання з`явилося у 1857 р. Цьому передувала досить серйозна праця, вдосконалення проповідей українською літературною мовою, переглядався їх зміст. Continue reading
Те, що в Україні мусить бути Єдина Українська Православна Помісна Церква – є аксіомою і тільки вороги української державності можуть заперечувати її. Також натуральним є питання про необхідність переговорів поміж трьома гілками Православ’я в Україні: УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ (РПЦ) МП. Саме тому, у березні цього року, з ініціативи Святійшого Патріарха Київського і усій Русі-України Філарета, Архієрейський собор звернувся до УПЦ МП та УАПЦ з черговою ініціативою об’єднання та створення в Україні єдиної Православної Помісної Церкви. Але коли з УАПЦ все більш-менш зрозуміло, то можливість переговорів з представниками Московського Патріархату в Україні викликає багато запитань та застережень у священиків і вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату. Continue reading
Знову в УПЦ МП створюється ореол святості, молитовності та самозречення навколо однієї, на мою думку, не дуже адекватної особи. Це сьогоднішній місцеблюститель митрополит Онуфрій (Березовський) та чи не єдиний кандидат на посаду Київського митрополита.
Ось і Юрий Павлович Черноморец часто говорить про нього, як про великого молитвеника. Але, правда, і знаходить недоліки, кажучи, що він, мовляв, настільки довго і постійно молиться, що навіть не встигає слідкувати за подіями… Та так бува затримається під куполом храму в черговому молитовному екстазі, що навіть ніяк і не зреагує на події в Україні. Нічого ніби і не відбувається… Continue reading
Преосвященним архіпастирям, Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Сьогодні весь православний світ святкує Воскресіння Христове – велику перемогу життя над смертю, добра над злом, правди над неправдою. Сьогодні радість воскресіння Христового святкує весь видимий і невидимий світ. Христос Воскрес! – співають ангели на небі. Воістину Воскрес! – відповідають люди на землі. Continue reading