ДО ІСТОРІЇ КАНОНІЗАЦІЇ ТА ЦЕРКОВНОГО ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

У липні в Україні урочисто відзначалися 1000-річчя з дня кончини святого рівноапостольного Великого князя Володимира, цей факт відчутно збільшив інтерес суспільства до церковної історії загалом, та історії канонізації та вшанування святого рівноапостольного Київського князя Володимира.

Для розгляду цього питання нам варто звернутися до історії агіографії Київської православної митрополії Константинопольського патріархату.

Так, перші спроби канонізації Великого Київського князя Володимира почалися – при активному сприянні його нащадків – незабаром після смерті. Вже митрополит Іларіон у своєму «Слові» (середина XI в.) Намагається довести, що «християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості й розуму Володимира Святославовича, а не під впливом і зовнішнім тиском». Автор називає Володимира «рівноапостольним» і вважає за необхідне приєднати його до сонму святих» [1, ст. 716]. Continue reading

ПРОПОВІДЬ НА УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ІОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Сьогодні, 29 серпня / 11 вересня Свята Православна Церква вшановує пам’ять Св. Іоана Хрестителя, а саме, сьогодні ми молитовно згадуємо день усікновення голови Св. Іоана Хрестителя. Continue reading

АКАФІСТ ПРЕПОДОБНОМУ ПИМЕНУ БАГАТОХВОРОБЛИВОМУ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ

Кондак 1

Обраний угодник Христовий Пимен, що хвороби терпливо переносив заради Ім’я Божого. Будь і нам у печалях розрадою, бо підносимо тобі це хваління:

Радуйся, Пимен, у скорботах терпливий, наслідувач добровільних страстей Христових.

Ікос 1

Творця ангелів обрав тебе люб’язно. Від усіх (ченців)  був ти відзначений хворобою. Але не нарікав на злу долю, не відмовляв Господню волю. Не можемо ми зрозуміти цього терпіння невимовного, тому так тобі співаємо: Continue reading

300 РОКІВ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ЄПИСКОПА ЗАХАРІЇ КОРНИЛОВИЧА

Єпископ Захарія Корнилович – фундатор Свято-Онуфрієвського скита. Портрет пензля С. Панпушина. Колекція портретів КПБА

Єпископ Переяславський Захарія Корнилович, ігумен Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря та фундатор Данилівського Свято-Онуфрієвського скита (р. н. невід. – 28 серпня 1715 р.).

Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир мав величезний вплив на околиці Києва і навіть на віддаленні території. У давні часи перед польським володінням українськими землями в 7-ми верстах на захід від нинішнього села Липовий Скиток, на землях теперішньої Данилівської сільської ради, Васильківського району, Київської області в урочищі «Кладове» існував монастир. Залежність його від Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря була ймовірною, тому що він знаходився на землях, які здавна належали до Київської святині. Можливо ці маєтності дарував Михайлівському монастирю його фундатор князь Київський Святополк-Михаїл (1093-1113).  Continue reading

ЖИТТЯ І МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА АРСЕНІЯ МАЦІЄВИЧА НА ТЕРЕНАХ РОСІЙСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У XVII СТОЛІТТІ

Арсеній Мацієвич народився 1679 року на Волині, в родині бідного уніатського священика у місті Володимир – Волинськ, українець за походженням. Заслуговує великої уваги особливість національно – патріотичного усвідомлення людей і дотримання ними морального і духовного життя. Сімя Івана Мацієвича – батька Арсенія також не була виключенням. Родина була бідною, благочестивою, проте шляхетською. Continue reading

АКАФІСТ ДО СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА ЦІЛИТЕЛЯ

Кондак 1

Вибраний страстотерпче Христів і лікарю благодатний, що задарма подавав недужим зцілення, піснями за це прославляємо тебе, заступника нашого. Маючи сміливість перед Господом, від усяких бід і хвороб визволяй нас, що з любов’ю взиваємо до тебе: Радуйся, великомученику і цілителю Пантелеймоне. 

Ікос 1

Як ангела земного і небесну людину знаємо тебе, славний Пантелеймоне, ти, ангельською непорочністю і мучеництвом прикрашений, переселився із землі на небо, де, з ангелами і всіма святими стоячи перед Престолом Господа слави, молися за нас, земних, що вшановуємо тебе моліннями такими: Continue reading

1000 РОКІВ МУЧЕНИКІВ СТРАСТОТЕРПЦІВ КНЯЗІВ БОРИСА І ГЛІБА

Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба – синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ УГОЛЬНИЦЬКИЙ

15/28 червня

Преподобний Іов (в миру Іван Георгійович Кундря) народився 18 травня 1902 р. в с.Іза Хустського р-ну в багатодітній сім’ї Георгія Кундрі та Анни Мадяр. В їхній сім’ї було п’ятеро братів та три сестри. Народився Іван якраз в той час коли на Закарпатті відроджувалось Православ’я  Разом із братом Георгієм, Іван активно слідкує за православним рухом та старається допомагати дорослим в боротьбі за віру предків, так як угорська влада переслідувала православних. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ОЛЕКСІЙ КАРПАТСЬКИЙ

19 листопада / 2 грудня

Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі1 була освячена Православ’ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет кінця І — початку II століть свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були християни. А в могилах VII-VIII століть вченими-археологами серед ритуальних предметів знайдено символи християнства — візантійські хрести. Утвердили ж Православ’я на Закарпатті святі брати Кирило та Мефодій зі своїми учнями у другій половині IX століття. Східний обряд і східну догматику закарпатці утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній Карпатський єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики. Continue reading

СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

15/28 липня

Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.

Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.

Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею.  Continue reading