Люди, які живуть духовним життям, зустрічаються дуже рідко. Навіть у монастирях їх не так уже й багато. Бо духовне життя вимагає від людини перебування в певному, достатньо серйозному і важкому, як на звичайну людину, стані її єства що духовного, що тілесного. І той стан є вже зовсім іншою реальністю, настільки відмінною від попереднього звичайного життя, яким людина жила до того і яким залишаються жити всі інші, що вже не є земним у звичному розумінні, але, правда, ще й не небесне. Хоча вже дуже наближене до небесного. Continue reading
Tag Archives: ПЦУ
(НЕ)ОБ’ЄДНАННЯ ПРАВОСЛАВ’Я В УКРАЇНІ
Проблема об’єднання православних в Україні давно вже зробилася топовою у Вселенському Православ’ї. Важко знайти релігійне ЗМІ або конференцію, де вона не розглядалася в різних ракурсах та звучанні. Відомі науковці спробують «пробити стіну», спростовуючи різноманітні міфи та упередження. Цілком природно, що сьогодні розглядається можливість об’єднання виключно поза юрисдикцією Московського патріархату на канонічному ґрунті. І коли ПЦУ неодноразово заявляла про готовність до перемов, то РПЦвУ (УПЦ) цього всіляко уникає, ставлячи неприйнятні умови. Continue reading
ДОЛІ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї
Те, що православне християнство в Україні є неоднорідним – секрет Полішинеля. Але часто забувають, що це не просто відмінність різних юрисдикцій. Насамперед, це відмінність ідентичності. Зрозуміти, яка ідентичність православного християнина означає відповісти, чому він обирає саме цю юрисдикцію. Якими є базові цінності людини, яка обирає Церкву? Якщо ми це розуміємо, ми можемо передбачити, якою буде динаміка переходів людей між юрисдикціями та як на це вплинути. Continue reading
ВИБРАНІСТЬ ЧИ ГОРДИНЯ: ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ ПРО РОСІЙСЬКИЙ МІФ ПРО «ОСОБЛИВУ МІСІЮ»: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС
І. Від Старого Завіту до Другого Риму
У Старому Завіті Ізраїль описується як «вибраний народ» Бога (Вихід 19:5–6): «Ви будете Моїм уділом з-поміж усіх народів». Ідея «вибраності» була тісно пов’язана з укладенням Завіту — особливого договору між Богом і народом Ізраїлю. Бог обіцяв опіку та благословення, натомість вимагав вірності, дотримання заповідей і морального способу життя. Бути «вибраними» означало жити згідно з Божим законом і служити прикладом для інших народів. Continue reading
ПРО ВЕЛИКИЙ ПОКАЯННИЙ КАНОН ПРЕПОДОБНОГО АНДРІЯ КРИТСЬКОГО
Перлиною Православного Богослужіння є Великий Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського. Самим читанням цього розчуленого зову душі преподобного Андрія Матір-Церква закликає нас переосмислити своє життя.
Великим цей канон називається головним чином через свою обширність. Якщо інші канони складаються із 30-ти тропарів, то Канон Андрія Критського складається з 250-ти. Також великим канон називається через великий і глибокий, сповнений розчулення зміст. Пошкоджений гріхами людей лукавий світ помилково вважає, що він здоровий, хоча потребує невідкладного лікування і дієвого оновлення від темряви гріхів. Continue reading
ДИСКУСІЯ ЩОДО ПОДАЛЬШОЇ ДОЛІ ПОЧАЇВСЬКОЇ СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ЛАВРИ: КИМ ТА ДЛЯ ЧОГО ВОНА ІНІЦІЙОВАНА
Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, питання припинення діяльності осередків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) набуло загальнодержавний статус. Адже її духовенство та досить значна частина вірних підтримала окупантів, а храми та монастирі зробилися центрами антидержавної діяльності. І хоча проросійська позиція РПЦвУ була відома ще до 2014 р., у часі активної війні вона почала складати реальну небезпеку для самого існування України. Було прийнято кілька законодавчих актів, які були скеровані, як на припинення антидержавної діяльності РПЦвУ, так і на викриття її юрисдикційного статусу – канонічне підпорядкування Московському патріархату, який без вагань підтримав агресію Росії проти України. Continue reading
СТРАСТІ ПО КАЛЕНДАРЮ АБО ПО СЛІДАХ ДЕЯКИХ МАНІПУЛЯЦІЙ
Помісний Собор Православної Церкви України, які відбувся в Києві 27 липня 2023 р., прийняв рішення про перехід на новоюліанський календар. При цьому, враховуючи деякі негативні наслідки, що повстали в інших Православних Церквах при переході на новий календар, дозволила громадам самим вирішити це питання. Для тих, хто забажав залишитися на юліанським календарі, була запроваджена відповідна процедура – голосування парафіян, на якому проти змін мусить проголосувати більшість. Здавалося б все вкрай демократично та соборно. Continue reading
РОЗЧАРУВАННЯ ФАНАРУ ЧЕРЕЗ «УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ»
На Синоді Константинопольського Патріархату, які відбувся 24-25 жовтня 2024 р., серед інших розглядалося і «українське питання», а саме проблему розділення Українського Православ’я. Вже вночі з 25 на 26 жовтня кілька проросійських сайтів почали надавати інформацію, яка загалом з’являлася саме російською інтерпретацією синодальних дискусій. Для зняття всіх російських нашарувань, ми подаємо повний переклад подій на Синоді з близького до Вселенського Патріархату сайту OrthodoxTimes, які увесь час подає позитивну інформацію щодо Православної Церкви України.
Редакція «Київського Православ’я» Continue reading
СУЧАСНА ЦЕРКОВНА МОДЕЛЬ ЯК ПЛАТФОРМА ОБ’ЄДНАННЯ: ДЕСПОТИЧНА АБО СОБОРНОПРАВНА?
Передмова
Проблема об’єднання Українського Православ’я вже вийшла на всеправославний рівень. Цей факт вже підтвердив приїзд в України поважної делегації Вселенського Патріархату, яка зустрілася з керівництвом усіх юрисдикцій: ПЦУ, РПЦвУ, УПЦ КП, а також Президентом Володимиром Зеленським. У цьому ряду окремим пунктом стоїть зустріч з представниками «Софійського Братства», яке переважно об’єднує проукраїнських священиків РПЦвУ та тих, хто раніше належав до цієї юрисдикції. Вочевидь, що на цих зустрічах обмірковувалася платформа на якій могло відбутися об’єднання православних в Україні або, як мінімум, розпочатися цей процес. Але коли казати про головну мету делегації Константинопольського Патріархату – це спроба початку перемов між ПЦУ та РПЦвУ, як найбільших православних юрисдикцій України. Предметний діалог між цими церквами відповідає і інтересам української влади, яка стоїть на позиції «духовної незалежності України. Саме тому був прийнятий закон № 8371 про заборону релігійних організацій, що мають адміністративно-канонічний зв’язок з країною-агресором. Continue reading
«ЛИПКІВСТВО» ЯК ДУХОВНА, КАНОНІЧНА ТА ЕКЛЕЗІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
«Липківство, — цебто церковна анархія, церковний революціонізм, — глибоко охопило українські маси, особливо соціялістичну інтелігенцію, охопило й наше духовенство. І хоч з Церкви Липківського на зовні фактично нічого й нікого вже не позосталося, але воно чорним вороном літає над нашою Церквою й до основ розкладає її з середини й донині… І це власне липківство сильно вдарило по чистоті українського православ’я й позбавило слави нашу Церкву», – застерігав ще в 1950 р. колишній архієпископ Холмський і Підляський, а згодом першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко) [1]. Continue reading