Слова, що винесені в заголовок нашої статті, є цитатою зі Статуту святого отця Антонія Великого. Антоній Великий – реаліст. Його статут – це не абстрактна формула, що вигадана їм і подарована нам. Кожне його правило містить щось унікальне для чернечого життя, причому, якщо порушити хоч одне, руйнуються всі. Потрібно, за його словами, приносити молитву невпинно, але й одночасно дякувати Господу за все, що з нами трапляється. У такому поєднанні є особливий сенс, бо ці дві дії нероздільні, супроводжують один одну. Ми дякуємо Господу за все хороше, що з нами відбувається, однак, головним чином, і за все інше, бо в нашому житті не все відбувається так, як ми цього бажаємо. Наприклад, ми молимося, але нам здається, що Бог не чує нас. Ми просимо в Нього здоров’я, а хворіємо все сильніше і сильніше. Ми просимо у Господа певних життєвих благ, але не отримуємо від Нього нічого. Все нібито відбувається не за молитвами нашим. Continue reading →