Як оповідає розповідь, що зберігся в древніх патериках, ченці монастиря святого Сави, Іоан і Софроній, одного разу відвідали авву Ніла з двома його учнями на вершині Синайської гори. Всі оповідання про зустріч відноситься до початку 600 року від Різдва Христового і описують вже чітко сформовану систему добового кола богослужіння – зокрема, недільної всеношної – як пустельного відлюдницького типу, так і єрусалимської співочої традиції. Винятковою характерною рисою служби пустельників залишається читання Святого Письма. Continue reading
Tag Archives: літургіка
ДЕЯКІ ІСТОРИЧНІ РОЗВІДКИ ЩОДО РОЗТАШУВАННЯ ЧАСТОЧОК НА ДИСКОСІ
Кожний, хто береться досліджувати літургійну традицію Київського Православ’я, стикається з проблемою розташування часточок дев’яті чинів, що виймаються з третьої просфори. Це пов’язано з тим, що практично до кінця першої половини ХVII ст. ми зустрічаємо одночасно два варіанти: з лівого боку дискосу, під богородичною часточкою, та з правого (сучасний варіант). Важкість історичного визначення надає той факт, що обоє варіанти присутні в друкованих Служебниках практично одного часу – Київському, 1629 та 1639 рр. (іл. 1-2), а також Віленському 1638 р. (іл. 3). У даної розвідці ми спробуємо розібратися у цієї різноманітності нашої православної традиції. Continue reading
ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ ТА ВИХОВАННЯ БЕРЕЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ
І. Вступ
Відомо, що християнська Церква має багато завдань і цілей, що стосуються основної мети – спасіння як своїх вірників, так і людей, які знаходяться поза Церквою. Це євангелізація, катехизація (формування у християн зрілої віри), літургія і дияконія (соціальне служіння Церкви). Щодо зовнішньо-церковної цілеспрямованості діяльності Церкви, то насамперед, це донесення Божого Слова у світ, наслідком якого має бути навернення людства до свого Творця. Але водночас завданням Церкви Христової є намагання поширювати в світі мир, добрі справи, а також вирішення багатьох проблем, які найбільше загрожують людству і всьому Створінню Божому [11]. Виховання високої християнської свідомості містить особливий аспект відповідальності людства за Створіння – природу. Continue reading
ДО ЕФЕСЯН 5: 20-33 ЯК ЧИТАННЯ ПОСЛАНЯ ДЛЯ ЧИНУ ВІНЧАННЯ: ВДАЛЕ ЧИ ПРОБЛЕМАТИЧНЕ?
У сучасному світі доречність встановленого читання послання (До Ефесян 5: 20-5:33) в обряді вінчання ставиться під сумнів. Як воно сприймається сучасними слухачами, і що воно говорить про подружні стосунки?
На звичайному рівні цей встановлений уривок можна зрозуміти у контексті сімейних правил, прийнятих в Греко-Римському світі, в якому ранні християни практикували своє життя у вірі. Цей світ був істотно патріархальним. Домашні правила направляли членів сім’ї, чоловіка та дружину, дітей та батьків, і рабів і господарів в здійсненні їх обов’язків та відповідальності. У самому серці настанови – етичні перспективи, що випливають з нового життя у Христі, придбаного через віру й хрещення. Такі правила були включені і в інші писання Нового Завіту (Кол. 3:1-4: 5; 1 Тим. 2:8-15, 6:1-2; Тита 2:1-10; і 1 Петра 2: 13- 3:7). Continue reading
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІД ЧАС БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ?
На початку IV століття засуджені християни області Кархідона, незважаючи на заборони Діоклетіана, зібралися в неділю і відповіли: «Ми не можемо жити без Вечері Господньої».
Сьогодні ж велика кількість людей, які називають себе православними християнами, зізнаються, що рідко відвідують недільну Євхаристію. Однак Євхаристія, як вчить нас Церква, – це джерело і початок всього християнського життя. В наші дні три чверті молодих людей, що приходять в храм на вінчання, стверджують, що вірують, проте не ходять до церкви. Continue reading
МІСЦЕ І СПОСІБ ЧИТАННЯ ЄВАНГЕЛІЯ НА ЛІТУРГІЇ. ЗАГАЛЬНО-ІСТОРИЧНА ТА КИЇВСЬКА ПРАВОСЛАВНА ТРАДИЦІЯ
Питання про місце і спосіб читання Євангелія на літургії є одним з ключових у часі відродження історичної обрядовості Київського Православ’я. Адже, в наших Служебниках практично немає прямих приписів відносно цього, а практика Московського Патріархату, яка на сьогодні ще широко використовується в Україні (читання в олтарі або обличчям до престолу), є явно помилковою, що визнавали навіть російські літугісти кінця ХІХ – початку ХХ ст. Continue reading
ПРО ПРИЧАСТЯ НА ПАСХУ, СВІТЛУ СЕДМИЦЮ І В ПЕРІОД П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
Питання про причастя мирян протягом всього року, і особливо на Пасху, на Світлій седмиці і в період П’ятидесятниці, багатьом видається дискусійним. Якщо ні у кого не викликає сумніву, що в день Таємної Вечері Ісуса Христа в Страсний Четвер усі ми причащаємось, то про Причастя на Пасху є різні точки зору. Прихильники і опоненти знаходять підтвердження своїм доводам у різних отців і вчителів Церкви, вказують свої proetcontra. Continue reading
ВОЛОДАРКА БОГОРОДИЦЯ І ЇЇ МОЛЕБНІ КАНОНИ
Пресвята Богородиця і Пріснодіва Марія – це чудо і таємниця, незбагненна навіть для ангелів: «Жахнулося від цього Небо, і кінці землі здивувалися, як Бог з’явився людиною у плоті, і лоно Твоє було більш просторіше за Небеса, тому Тебе, Богородицю, Ангели і люди як Володарку вшановують», – пише автор молебного канону. Вона – Божество після Бога, як сказав про Неї святий Григорій Богослов. Однак в інших творіння святих отців цілком конкретно говориться про місце Богородиці. Зокрема, святий Епіфаній підкреслює: «У великій пошані нехай буде Марія, але поклонятися має Отцю і Сину і Святому Духу». Continue reading
МІРКУВАННЯ ПРО ЗВ’ЯЗК МІЖ СПОВІДДЮ ТА ПРИЧАСТЯМ.
Моя стаття (доповідь) називається: «Міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям, на підставі документа – Про участь вірних в Євхаристії», прийнятим Архієрейською Нарадою і Священним Синодом в 2015 р [1] Насправді, проект документа був складений Міжсоборною Присутністю ще в 2013 р [2], після чого він викликав багато бурхливих і, одночасно конструктивних дискусій і переробок. У цих дискусіях брав участь і я, пропонуючи свої міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям [3]. Незважаючи на це, саме ця III глава документа залишилася дуже мізерною і незрозумілою, що і дає нам привід продовжити бесіду на цю тему. Continue reading
ДОГМАТИЧНІ АСПЕКТИ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО
Богослужіння, служіння Богу, полягає втому, щоби сповнювати волю Божу, робити те, що Богу угодно, вірити в Бога, надіятися на Бога, любити Бога.
Служити Богові потрібно духом та істиною (Ін 4: 24). Це внутрішнє служіння Богу, що іменується богошануванням. Разом з тим богослужіння повинно бути і зовнішнім, оскільки людина складається з душі і тіла. Славословити Бога, складати подяку Йому, просити Його людина повинна і душевно, і тілесно, бо душа і тіло тісно поєднані між собою, душевні рухи виражаються і в тілі. «Від повноти бо серця говорять уста» (Мт. 12: 34). Слово Боже надихає нас: «прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі» (1 Кор. 6: 20). Continue reading