СОБОР ПРЕПОДОБНИХ ОТЦІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ, ЩО В ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИВАЮТЬ

28 серпня / 10 вересня

Колиска чернечого життя Київського Православ’я, Києво-Печерська лавра, заснована 1051 році преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, поширювала сяйво великих духовних подвигів по всій землі Київської Русі. Ченці Києво-Печерського монастиря стали першими трудівниками білоруського та українського чернечого подвижництва. Їх молитовні подвиги надихнули наступні покоління на великі духовні труди.

Ця обитель, за словами Києво-Печерського Патерика, була поставлена «сльозами, постом, молитвою, чуванням». Преподобний Антоній, говорить один з авторів Патерика, «не мав ні золота, ні срібла, але придбав все сльозами і постом». В бутність ігуменом преподобного Феодосія лавра жила милостинею, яку в достатку отримувала від князя і від мирян, залучуваних благочестям і святістю життя чернечої громади. Continue reading

ЧИН ПАМ’ЯТІ ПРАВОСЛАВНИХ ВОЇНІВ ТА ВСІХ, ХТО ЗА ВІРУ І БАТЬКІВЩИНУ В БОЮ ЖИТТЯ ПОКЛАВ


Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.


Continue reading

ЯК КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я МОЛИЛОСЯ ЗА СВОЄ ВІЙСЬКО ТА ПЕРЕМОГУ НАД ВОРОГОМ

«Наша боротьба не проти крови i плотi, а проти начальства, проти влади, проти свiтоправителiв темряви вiку цього, проти духiв злоби пiднебесних».

Еф. 6:12

Наше Святе Київське Православ’я ніколи не покидала воїнів, які ішли на оборону Правди Христової, свободи і незалежності своєї Держави. Вже в перших древніх богослужбових рукописах ми знаходимо повчання як потрібно молитися за перемогу над ворогом, приводяться різни молитви та служби. У цієї невеликої статті ми спробуємо класифікувати таки древні молитви та правила. Маємо надію, що ці приклади, які ми зібрали, знайдуть своє місця в сучасної молитовної практиці православних священиків і вірних київської традиції. Continue reading

ЧУДОТВОРНА ІКОНА «УСПІННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА»

Пам’ять 3/16 травня

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці – одна з найдавніших явлених ікон Київського Православ’я. Пресвята Богородиця вручила її 4 – м візантійським зодчим, які у 1073 році принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ МИКИТА, ЄПИСКОП НОВГОРОДСЬКИЙ

Пам’ять 31 січня / 13 лютого

Святитель Микита починав свій чернечий та святительський шлях у Києво-Печерському монастирі. Про нього написано в 25 слові Києво-Печерського Патерика наступне:

«Був у дні преподобного ігумена Никона брат один, на ім’я Микита. Цей, бажаючи уславитися серед людей, [і] діло велике не задля Бога замисливши, почав просити ігумена, аби піти в затвор. Ігумен же забороняв йому, говорячи: «О, чадо! Нема тобі користі, [аби] без діла сидіти, оскільки юним є. Краще буде, якщо перебуватимеш серед братії і працюватимеш на неї. [Так] не втратиш відплати своєї. Сам бачив брата нашого, святого Ісакія Печерника, як спокушений [Той] був бісами. [Так і загинув би - ?], коли б не велика Благодать Божа врятувала його задля молитов преподобних отців Антонія та Феодосія, які й донині чудеса численні творять». Микита ж говорить: «Ніколи не спокушуся такими речами. Прошу ж у Господа Бога, аби подав [мені] дар чудо творіння». Відповідаючи, Никон каже: «Вище сили прохання твоє! Стережися, брате, аби, вознісшись, не впав. Велить тобі наше смирення служити святій братії, задля якої увінчаний маєш бути за послух твій». Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ МАКАРІЙ, ДИЯКОН КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 19 січня / 1 лютого

Преподобний Макарій, диякон, здійснював свій чернечий подвиг в кінці ХIII – початку ХIV століть.

Про преподобного Макарія відомо, що він визначався як безсребреник, мав велике старанність до храму Божого і постійно вправлявся в читанні Святого Письма і пості. За переказами, він у дитинстві багато хворів, і батьки дали обітницю Богові віддати сина в Києво-Печерський монастир, якщо він одужає. Лагідністю і смиренністю він заслужив любов братії, яка навчила його грамоти. За благочестиве життя він був зведений в сан диякона і за життя мав дар чудотворця. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ МАКАРІЙ, ПОСНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 19 січня / 1 лютого

Преподобний Макарій здійснював свій чернечий подвиг у ХІІ столітті.

Про нього відомо, що він все життя притримувався дуже строгого посту, а в дні Різдвяного та Великого постів споживав тільки проскурку.

Також Преподобний був посвячений в сан диякона та відзначався дуже великою ревністю до служіння. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ГРИГОРІЙ, ЗАТВОРНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 8/21 січня

Преподобний Григорій, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у XIV столітті.

Преподобний особливо прославився подвигом стриманості і посту. Їжею йому у все життя служило неварене зілля, а питтям – вода. Ніч проводив він в молитвах. За такі подвиги він удостоївся від Бога дару чудотворця. Всі недужі, що приходять до нього з вірою та вживаючи частину зілля, яким він харчувався, отримували зцілення.

Нетлінні мощі Преподобного Григорія, затворника Києво-Печерського, спочивають у Дальніх печерах.

Continue reading

КОРОТКА ІСТОРІЯ ШАНУВАННЯ І НАПИСАННЯ АКАФІСТУ СВЯТІЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЕ ВАРВАРІ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї (надане скановане видання 1757 р.)

Історія особливого шанування святій великомучениці Варвари в Київському Православ’ї сягає ХІІ століття, коли в 1108 році царівна Варвара Комніна, донька візантійського імператора Олексія Комніна, перед від’їздом в Київську Русь попросила в дар у свого батька цілющі мощі. Її чоловік, великий князь Святополк Ізяславович (у хрещенні – Михайло),  який вибудував роком раніше в Києві кам’яну церкву, з почестями поклав там цілющі мощі великомучениці і заснував Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. Під час навали Батия мощі були приховані, а потім знову повернуті на колишнє місце. Continue reading

КНЯЗЬ КОСТЯНТИН–ВАСИЛЬ ОСТРОЗЬКИЙ – ЗАХИСНИК І ПОБОРНИК ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ

Костянтин-Василь Острозький був сином Великого гетьмана Литовського Костянтина Івановича (1460-1530) та його другої жінки – Олександри Слуцької. Він народився 12 лютого 1526 року у м. Турові, де й пройшли його дитячі роки. Княжич підростав у атмосфері слави свого батька, якого за мужність, знання військової справи та численні перемоги над татарами називали Руським Сципіоном і Литовським Ганнібалом. Як було зазначено на його надгробку, він одержав 63 перемоги над татарами. За перемогу над 80-тисячним московським військом в битві під Оршею 8 вересня 1514 року король Зигмунт І двічі удостоїв його тріумфального в’їзду до Кракова та Вільно і надав йому право ставити свою печатку на червоному воску [3]. Крім короля  це могли робити лише найвизначніші магнати, які кров’ю боронили землі батьківщини. Костянтин Іванович був одним з найбагатших і найвпливовіших політичних діячів свого часу і великим поборником Православної віри. За свідченням сучасників-іновірців, він був „настільки набожним у своїй грецькій вірі, що русини вважали його святим” [19,237]. Князь збудував Троїцьку та Миколаївську церкви у Вільно, сприяв відкриттю в тому ж місті друкарні Франциска Скорини на початку 1520-ж років. Ще раніше в кінці XV ст. допомагав друкареві Швайтполю Фіолю, який першим почав друкувати книги церковно-слов’янською мовою. Надав йому під друкарню свій власний будинок у Кракові [17,91]. Папський легат Пізо в листі до папи Льва Х 1514 року характеризував К.І. Острозького такими словами: «У себе вдома він благочестивіший за Нуму, а відвагою не поступається Ромулу. Єдине, чого бракує йому до інших дарів духу та видатних чеснот, то це, що він схизматик. І якби його вдалося навернути до лона святої матері церкви, то за ним би потяглось нескінченне число люду, настільки багато серед своїх важать його ім’я та авторитет» [17,80].   Continue reading