СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ: МІСЯЦЯ ВЕРЕСНЯ В 14-ИЙ ДЕНЬ. ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Царюючи в Римі, Максентій-мучитель чинив людям численні кривди, не лише християн гонячи та мучачи, але й своїх поган убиваючи та розгромлюючи маєтки їхні і над доброродними домами насилля чинячи, нечисто й живучи. І був усьому Риму вельми важкий і мерзотний через учительство своє і всескверне життя. Послали-бо римляни таємно до царя Константина, що перебував тоді у Британії із матір’ю своєю Оленою, молячи його, щоб прийшов і збавив їх од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучеництва відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Continue reading

ДО ПИТАННЯ ПРИЙОМУ КЛІРИКІВ ЧЕРЕЗ ХІРОТЕСІЮ

У процесі вивчення історії Православної Церкви, особливо ХХ століття, при розгляді приймання кліриків у іншу юрисдикцію, ми часто зустрічаємося з досить незрозумілим формулюванням «прийняти через хіротесію». Подібне нерозуміння спричинене тим, що сам чин хіротесіі (χειροθεσία – покладання рук, благословення) застосовується щодо чину поставлення нижчого церковного кліру: читців і співців, і, в деяких випадках, іподияконів. Continue reading

ЦЕРКОВНЕ НОВОЛІТТЯ: ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ ТА БОГОСЛУЖБОВА ТРАДИЦІЯ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

1. Історія святкування

Свято церковного Новоліття встановлений святими отцями I Вселенського собору, які визначили починати з 1 вересня (за новим стилем – 14 вересня) числення церковного року.

Це визначення Святих Отців пов’язано з тим, що імператор Костянтин Великий, здобувши 1 вересня 312 року перемогу над Максентієм, дарував християнам повну свободу сповідувати свою віру. Саме тому, Отці Першого Вселенського Собору, які відбувся в 325 році,  на згадку про це визначили починати Новий рік з 1 вересня, як дня, який був початком «свободи християнської». Continue reading

СКАЗАННЯ ПРО УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ІОАНА

Святому Іоану, Предтечі Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, судилося передувати своїм народженням і своєю смертю народженню Господа і Його смерті. Подібно до того, як на землі він проповідував про пришестя Господа, сказавши: «Йде за мною Сильніший за мене» (Мк. 1:7), так і душам святих праотців, які перебували в пеклі, він повинен був проповідувати пришестя Господа, бо Предтеча Іоан мав сказати тут, що вже явився очікуваний у світі Месія. І подібно до того, як Господь наш Ісус Христос постраждав за гріхи людські, так і Предтеча Його отримав мученицьку кончину через беззаконня Ірода. Трапилося ж це так. Continue reading

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НА ВОЛИНІ У 30-Х РОКАХ ХХ СТ.

Волинь у 30-х рр ХХ ст. перебувала у складі Другої Речі Посполитої, в якій домінуючою релігією був католицизм. Волинський край же споконвічно був православним. Постає питання: яким шляхом розвивалася державна політика Другої Речі Посполитої стосовно православної церкви на Волині? Другій за чисельністю після Римо-Католицької Православній церкві належало зайняти своє місце в політичній системі міжвоєнної Польщі.

Для тогочасної Волині Православ’я було однією із форм національного життя. Цю обставину усвідомлювала польська влада. Крім того, основна маса духовенства мала проросійські настрої, що загрожувало державності Польщі. Тому польській державі довелось маневрувати між наростаючим українським національно-церковним рухом та реакційним духовенством і керівництвом Церкви, щоб перетворити її спочатку на лояльну до існуючого устрою, а згодом і на підтримуючу силу. Перевага тієї чи іншої політичної течії в Польщі змінювала лише акценти церковної політики, мета ж залишалась одна – перетворити православних українців на лояльний до існуючого ладу елемент шляхом державної, церковної та національної асиміляції.[1] Continue reading

СВЯТИЙ ПРОРОК ІЛЛЯ

Пам’ять 20 липня / 2 серпня

Святий пророк Ілля – один з старозавітних пророків і перший дівственник Старого Завіту. Життя святого пророка описане у Старозавітних книгах (3 Цар.; 4 Цар.; Сир. 48, 1-5; 1 Мак. 2, 58). Також згадки про Господнього пророка є в книгах Нового завіту, під час Преображення Господнього, Ілля розмовляв з спасителем на горі Фавор (Мф. 17, 3; Мк. 9, 4; Лк. 9, 30).

Святитель Епіфаній Кіпрський розповідає нам про народження пророка Іллі таке передання: «Коли народився Ілля, батько його Совах бачив у видінні, що благообразні мужі вітали його, пеленали вогнем і годували полум’ям вогненним». Дане дитині ім’я Ілля (кріпость Господня) визначило все його життя. З малих літ він посвятив себе єдиному Богу, оселився в пустелі і проводив життя в строгому пості і молитві. Призваний до пророчого служіння за ізраїльського царя Ахава, пророк став ревним сповідником істинної віри і благочестя. Continue reading

СОБОР УСІХ ПРЕПОДОБНИХ І БОГОНОСНИХ ОТЦІВ, ЩО НА ГОРІ АФОНСЬКОЇ ПРОСІЯЛИ

Пам’ять у другу неділю після П’ятидесятниці

Свята Гора Афон – це живе диво, з глибини століть свідчить про високе призначення чернецтва, про святість Православ’я. Це єдине в світі своєрідна чернеча держава зі своїми звичаями і законами, які не від світу цього. Сюди забороняється навіть приїжджати особам жіночої статі. Дивна історія Святої Гори, її святині, перекази про її святих старців, майже надприродний спосіб життя її насельників. Афон завжди жив самотньо і мало був зайнятий зовнішнім, і тому історія його полягає не в зовнішніх подіях. Велика сила і таємниця Афона – в мовчанні, безмовності. Тут жили і живуть досі ангели земні і небесні мужі, що зосередили все життя своє, тобто серце, в розумній молитві, незбагненній для світу цього. За словами св. Симеона Нового Богослова, «швидкий шлях до набуття чесноти – мовчання, сліпота очей і глухота вух». Святі відлюдники, що ховалися тут від мирської суєти, не любили говорити про свої подвиги і через своє смирення уникали всякої популярності і, тим більше прославлення. Про багатьох з них ми нічого не знаємо. Афонський патерик починається з VIII століття, але першими стають відомими Афонські пустельники св. Петро (XI ст.), Трудився на самоті, і св. Афанасій (X ст.), Який влаштував на Афоні монастир, в якому незабаром з’явилося безліч ченців. Багато подвижників подібно Антонію, який став батьком чернецтва Київського Православ’я, осягнувши високого ступеня досконалості, ставали вчителями, святителями і навіть Патріархами. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ЛЕОНТІЙ, КАНОНАРХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

пам’ять 18 червня / 1 липня

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, родом з Волині, з юних років прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він мав прекрасний голос і, коли навчився грамоті, виконував послух канонарха. Преподобний Леонтій помер молодим в XIV столітті й за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворним. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV століття зустрічається кондак преподобному Леонтію. Мощі святого подвижника перебувають у Дальніх печерах, пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих. Continue reading

ТИСЯЧОЛІТНЄ СВІДЧЕННЯ ПРАВОСЛАВ’Я НА ХОЛМСЬКО-ПІДЛЯСЬКІЙ ЗЕМЛІ

День 8 червня 2003 р. – один із найважливіших у тисячолітній історії Православ’я на Холмсько-Підляській землі. Загальноцерковне прославлення Мучеників Холмських і Підляських XX ст. – це визнання Церквою і вказання зразку плодів глибокої віри православного народу Холмщини і Підляшшя. Холм – древня столиця Холмської землі і протягом століть центр духовного життя регіону – сьогодні є місцем щедрого врожаю віри, свідчення вселенськості Православної Церкви, місцем, важливим для світового Православ’я. Continue reading

БРАЙЧЕВСЬКИЙ М.Ю.: УТВЕРДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ

Книга великого українського вченого, професора Михайла Брайчевського відкриває нам новий погляд на історію хрещення Київської Русі. Ця книга була їм написана ще в 70-х роках ХХ ст., але побачила світ тільки в 1988 р. Це сталося саме через український науковий підхід радянська влада не давала ходу цієї праці. Сам професор Брайчевський, уже в часі незалежної України, казав, що навіть для видання в 1988 р. він мусів зробить у передмові певні «реверанси» в бік тогочасної комуністичної ідеології, без яких ця книга не побачила б світ. Continue reading