(24 червня / 7 липня)
Іоан Хреститель народився неподалік Єрусалима в містечку Ютта. Батько його Захарій був іудейським священиком, а мати Єлизавета — дочка рідної сестри святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи: заповіді й настанови Господні. Дітей не мали вони, бо Єлизавета неплідна була, та й віку обоє були похилого. Continue reading
Я переважно харчуюсь і заспокоюю свою спрагу солодкими словами Божими!
Преподобний Онуфрій Великий
Постать Преподобного Онуфрія, високого тонкого чоловіка з довгою білою бородою, яка спадає до його ніг, служить натхненням для східніх Християн сотками літ. А вже впродовж декілька десятиліть православні семінаристи у Польщі розпочинали свою духовну освіту в монастирі Св. Онуфрія в Яблочині. Кажуть, що сам Святець вибрав це місце, коли яких 400 літ тому появився там рибалкам і залишив Ікону себе на березі річки Буг. Continue reading
Апостол Варнава був кіпріотом юдейського походження з роду Левітів. Згідно священним переказам, Варнава грав провідну роль серед сімдесяти апостолів, до числа яких належав, і займав чільне місце в Церкві Єрусалиму. Його називали «сином молитви», так як він умів дієва підтримувати неофітів (новонавернених) в церковній громаді. Саме він переконав християн Єрусалиму прийняти в своє середовище апостола Павла, бо вони не могли повірити в те, що навіть найлютіший гонитель Церкви Христової перейшов в їхню віру. Continue reading
З перших днів існування на Афоні чернецтва святогірські монастирі відрізнялися надзвичайною гостинністю щодо кожного, хто приходив туди для чернечого подвигу. Тут нікого не запитували про походження. На рубежі X-XI століть святогірські обителі налічували багато сотень ченців різних національностей. Звичайно, все ж греки були в більшості, однак чимало було грузин, вірмен, італійців і представників інших народів. Continue reading
Прапор в руках Христа є виключно на іконах, пов’язаних з Воскресінням і зішестям в пекло, і більше ні на яких інших.
Вперше в руках Христа прапор з’являється на зображеннях, характерних для західноєвропейського християнства – а саме, на іконах «Descensus ad inferos», Зішестя в пекло. Вони пов’язані з догматом Апостольського Кредо. Саме на ілюстраціях цього догмату, причому тільки починаючи з XII ст., у руках Христа вперше з’являється прапор. Continue reading
Із запаленими лампадами і просвітленими обличчями ми зустрічаємо в цьому році свято Святого Воскресіння – диво дивне нашої віри і найбільшу подію людської історії. Адже Воскресіння одночасно є і історичним фактом, і незбагненним дивом. Коли ми говоримо про історичний факт, ми маємо на увазі якусь подію, підтверджену людьми, яка засвідчена і зберігається в пам’яті. Коли ми говоримо про диво, мова йде про подію, що виходять за рамки умов світу: місця, часу і сприйняття людського розуму. Це і є чудо, факт, що залишається для нас ірраціональним і невимовним. Ірраціональним, оскільки наш розум не може знайти йому пояснення, і невимовним, оскільки наша мова не здатний повною мірою описати його. Тому Воскресіння Христа, так само як і всякий чин Господній, Церква не ставить під певне трактування, але проповідує про нього. А віруючий шанує його, не намагаючись знайти йому пояснення. Continue reading
Страсний тиждень називається також Великим, і не тому, що містить більше днів або годин, але тому, що на цьому тижні ми святкуємо великі події, що принесли нам неймовірну користь: було покладено край війні людини з Богом, переможена смерть і влада диявола, зникло прокляття, запанував мир між Богом і людьми.
Служби Великого тижня відбуваються вранці – це щоденні утрені. Але для того, щоб люди мали можливість їх відвідувати, відповідні піснеспіви співаються ввечері попереднього дня: ввечері Вербної неділі співається утреня Великого понеділка, ввечері Великого понеділка – утреня Великого вівторка і т.д. Вранці одного дня відправляються часи і вечірня наступного дня. Continue reading
Середньовічна культура неможлива взагалі без тієї спадщини, яку ми називаємо патристикою, або творами Отців Церкви. Отцями Церкви називаються цілий ряд мислителів (як би ми зараз сказали – діячів, але це не дуже вдале слово) церкви перших століть християнства. Апостоли – це більш ніж Отці. Але, вже перші апологети – Тертуліан, Юстин – в той же час вважаються Отцями Церкви, вчителями. Continue reading
Дискусії відносно відновлення служіння дияконис у Православній Церкві велися ще з ХІХ ст., однак увесь цей час питання залишалося більш теоретичним, було переважно прерогативою істориків та літургістів. Однак, 16 листопада 2016 р., Олександрійський патріархат прийняв рішення про відновлення служіння дияконис [1], а вже в кінці лютого 2017 р., Патріарх Олександрійський і всієї Африки Теодор II присвятив в диякониси кілька жінок [2]. Ця подія підняла питання служіння дияконис на цілком інший рівень, адже воно вже практично стосувалося всієї повноти Вселенського Православ’я. Найперше – через канонічне ставлення до посвячених Олександрійським патріархом жінок. Не залишилося в боку і Українське Православ’я, де деякі священики і науковці побачили в цьому позитивний прогрес у питанні служіння жінок у Православній Церкві, а дехто – небезпечну для православ’я ліберальну тенденцію. Continue reading
Під час сьогоднішнього свята Неділі Православ’я і світлого торжества вшанування священних ікон ми співаємо:
День радісний і веселістю сповнений настав нині: сяйвом бо істинних догматів палає і сяє нині Церква Христова, прикрашена встановленням ікон святих і сяйвом образів, і утверджується богошанована однодумність вірних. (Хвалітні стихири ранній)
Вельми небезпечна єресь іконоборства, яка хвилювала Святу Церкву протягом майже цілого століття була найтяжчою образою проти священних ікон, догматичного вчення нашої Церкви і Православного Передання. Тому сьогодні наша Церква урочисто і святково оспівує: Continue reading