Пам’ять 31 січня / 13 лютого

Святитель Микита починав свій чернечий та святительський шлях у Києво-Печерському монастирі. Про нього написано в 25 слові Києво-Печерського Патерика наступне:

«Був у дні преподобного ігумена Никона брат один, на ім’я Микита. Цей, бажаючи уславитися серед людей, [і] діло велике не задля Бога замисливши, почав просити ігумена, аби піти в затвор. Ігумен же забороняв йому, говорячи: «О, чадо! Нема тобі користі, [аби] без діла сидіти, оскільки юним є. Краще буде, якщо перебуватимеш серед братії і працюватимеш на неї. [Так] не втратиш відплати своєї. Сам бачив брата нашого, святого Ісакія Печерника, як спокушений [Той] був бісами. [Так і загинув би - ?], коли б не велика Благодать Божа врятувала його задля молитов преподобних отців Антонія та Феодосія, які й донині чудеса численні творять». Микита ж говорить: «Ніколи не спокушуся такими речами. Прошу ж у Господа Бога, аби подав [мені] дар чудо творіння». Відповідаючи, Никон каже: «Вище сили прохання твоє! Стережися, брате, аби, вознісшись, не впав. Велить тобі наше смирення служити святій братії, задля якої увінчаний маєш бути за послух твій». Continue reading →