ПІСЛЯ ТОМОСУ ІІ. ЧОМУ ВИНИКЛА РЕАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ РОЗКОЛУ

Сталося те, що мусило статися. Нарив, які «визрівав» у Православній Церкві України ще від часів підготовки Київського Об’єднавчого Помісного Собору, прорвався та дав очікуване загострення – колишній очільник Київського Патріархату, «почесний патріарх» Філарет реально пішов на здійснення розколу новоутвореної ПЦУ заради отримання влади, якої він офіційно зрікся ще 15 грудня 2018 р. Для багатьох українських аналітиків та журналістів такий перебіг подій видався трохи неочікуваним, бо аніяк не вписувався у імідж «мудрого духовного батька», який ретельно й наполегливо створювався «колишньому митрополиту Київському Філарету» [1] не тільки його найближчим оточенням, а і деякими ЗМІ та державними посадовцями. Однак, аналізуючи проблему, навіть ті, хто більш обізнаний в українських релігійних процесах, на великий жаль, не пішли у своїх дослідженнях далі  осені 2018 р. Разом з тим, коли роздивитися перебіг історії більш докладно, коли зазирнути у далекі 80-ті та 90-ті роки ХХ ст., зробиться зрозумілим, що сьогоднішня поведінка «почесного патріарха» цілком прогнозована, а його позитивна роль у визнанні Української Православної Помісності, як мінімум, «трохи перебільшена». У цій статті ми спробуємо згадати та проаналізувати деякі факти історії Українського Православ’я кінця ХХ – початку ХХІ сторічь у світлі діяльності колишнього митрополита Київського Філарета. Continue reading

ЧОМУ НЕ МОЖНА МОВЧАТИ….

До всіх, хто вважає, що не слід втручатися в церковні справи, виносити їх на загал, або – нехай єпископат сам між собою розбирається.

Мовчати і терпіти можна і потрібно – це християнська риса, яка збагачує духовну досконалість. Але і правду потрібно захищати – це також обов’язок кожного християнина. Коли настав час ураїнцям вийти на Майдан, кожний зробив свій вибір – мовчати, чи боротися. Коли настав час йти на війну, або допомогти нашим Воїнам нас захистити, також, кожний зробив свій свідомий вибір. Тепер з цим вибором або совість чиста, або постійно терзається. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ НА ЗАХИСТ КАНОНІЧНОГО СТАТУСУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Звернення до єпископату та духовенства Православної Церкви України

Преосвященні владики, всечесні отці!

Приводом до цього звернення стали певні публічні та непублічні процеси, які відбуваються останнім часом у нашій Церкві, та, на нашу думку, несуть загрози для становлення Православної Церкви України. Continue reading

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ 2019 РОКУ БОЖОГО ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

«Вчора я розпинався із Христом… Вчора я розпинався із Христом; нині прославляюся з Ним… Вчора вмирав з Ним; нині оживаю… Вчора погрібався з Ним; нині воскресаю… Принесемо ж дари Тому, Хто постраждав за нас і воскрес — надбання найбільш дорогоцінне перед Богом… Уподібнимося Христу, тому що й Христос уподібнився нам… Зробимося божественними заради Нього, тому що й Він став людиною для нас… Він прийняв гірше, щоб дати краще. Зубожів, щоб ми збагатилися Його вбогістю. Прийняв образ раба, щоб ми отримали свободу… Зійшов, щоб ми піднеслися. Був спокушений, щоб ми перемогли… Терпів наругу, щоб нас прославити. Помер, щоб спасти. Вознісся, щоб долучити до Себе долі лежачих у гріховнім падінні… Нехай, хто все віддасть, усе принесе в дар Богові, Який Себе віддав за нас як ціну викуплення… Ми потребували Бога, втіленого і умертвленого, щоб нам ожити. З Ним ми померли, щоб очиститися. З Ним воскресли, бо з Ним померли. З Ним прославилися, бо з Ним воскресли… Небагато крапель крові оновлюють цілий світ!»

Св. Григорій Богослов, Слово на Пасху Continue reading

ШИЗОФРЕНІЯ: РОЗДУМИ ПРО УКРАЇНСЬКУ АВТОКЕФАЛІЮ

Ніякої земної радості не існує без печалі.

Іоан Дамаскин

Всі ми, без сумніву, усвідомлюємо протиріччя навколо недавнього проголошення автокефалії для Православної Церкви України Константинопольським Патріархатом. Як український православний священик, я не можу не бачити, як слова святого Іоана є точним описом положення Православної Церкви у цілому і мене особисто. Continue reading

ДЕКІЛЬКА РОЗДУМІВ ЩОДО СТАТУТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Повертаючись думками у передсоборні період, я згадую як 12 грудня 2018 року дехто говорив «не надо нам Томосу, зачем он нам». На передодні об’єднавчого Собору велися гарячі дискусії щодо майбутнього Церкви, щодо її устрою, кандидатури предстоятеля. Ці дискусії, як і архієрейський Собор УПЦ КП показали, що єпископат не хоче бути мовчазним виконавцем а хоче приймати активну участь в створенні і утворенні Церкви яку вони (архієреї) активно розбудовували і немало для цього потрудилися. Саме голосування в Святій Київській Софії не було «за когось або проти когось», голосування було за майбутнє Української Церкви. Тому розмови про те, що якби голосування відбулося не так як воно відбулося тоді об’єднавчого Собору було б не було, а Київський Патріархат був би. Думаю, що це помилкова думка. Думаю, що Київський Патріархат був би далеко не таким яким він був до 15 грудня 2018 року. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ ДО ВІРНИХ І ЗНЕВІРЕНИХ З ПРИВОДУ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Дорогі друзі, брати й сестри!

Це моє звернення може видатись усім вам звичайнісіньким словом архієрея серед кількох десятків подібних архієрейських звернень, що множаться зазвичай перед виборами – перед відповідальним моментом в житті кожного українця. Але все ж я хотів би звернутися до вас, і перш за все до вірних Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України. До цього спонукає мене мій обов‘язок, покладена на мене відповідальність і зобов‘язання керівництва нашої Церкви донести позицію щодо виборів Президента України в березні-квітні 2019 р.  Continue reading

ДОЛЕНОСНІ ВИБОРИ. ТРОХИ РОЗВАЖАНЬ ПРО КЛОУНІВ

Клоун завжди чийсь, не буває «незалежних клоунів»

Навіть найсмішніший, завжди є той, хто платить йому гроші. Але ж ніхто не платить за те, що не подобається, тому клоун завжди робить те, що подобається хазяїну. Він буде кривити мармизу, показувати язика, смішно рухатися, танцювати, роздягатися, лицедіяти на сцені, жартувати в ресторанах, смішити на корпоративах, виступати перед оголеними в бані- все залежить від рівня гумору хазяїна і таланта клоуна. І чим талановитіше клоун, і чим заможніше хазяїн- тим більший у клоуна колпак і тим більше і гучніше на ньому бубенці. Continue reading

ЩОДО НЕКОРЕКТНОСТІ КАТОЛИЦЬКИХ ВИЗНАЧЕНЬ «КИЇВСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО» ТА «ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО ХРЕЩЕННЯ», А ТАКОЖ ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИІКНЕННЯ

Кілька років тому, з подачі представників Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ), у суспільний та науковий обіг почали впроваджуватися синонімічні терміни «Київське християнство» та «Церкви володимирського хрещення» стосовно УГКЦ та Православних юрисдикцій в Україні, переважно до Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви, а на сьогодні Православної Церкви в Україні (далі ПЦУ). За досить короткий час відбулося поширення цих визначень не тільки в українському, а й закордонному середовищі. Також, саме через цю термінологію УГКЦ доводить своє право на доуніатську спадщину Київської митрополії Константинопольського патріархату, зокрема і право служіння у Софії Київській. У цій статті ми спробуємо проаналізувати коректність цих визначень у історичному та богословському контексті. Continue reading

ЧЕТВЕРТИНСЬКИЙ ПСАЛТИР: ХТО І ЯК ВИДАВ ПЕРШУ ДРУКОВАНУ КНИГУ НА ВОЛИНІ

Титульна сторінка четвертенського «Псалтиря» (« Пам’ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. – Львів: Вища школа, 1981. – 136 с. : іл. Кн. 1. ст. 44)

«Псалтир» вийшов у XVII столітті при монастирі, патроном якого був князь Григорій Четвертинський. У ті часи книгодрукування було доступне тільки дуже заможним і впливовим представникам шляхти.

У матеріалі дізнаєтеся, чому князь, який мав усе, підтримував релігію і освіту.

МІСТЕЧКО СТАРА ЧЕТВЕРТНЯ

Сучасне село Четвертня Маневицького району у першій половині XVII століття було середнім для того часу урбанізованим приватновласницьким поселенням, тобто містечком і називалося Стара Четвертня. Воно розташувалося на правому березі Стиру, рукави якого утворювали чимало островів.

За подимним реєстром від 1629 року у містечку нараховувалось 214 димів, а ще 43 – у присілку Залюбеч, який тепер у складі села. Сучасні науковці визначають так званий «коефіцієнт диму», за допомогою якого можна приблизно порахувати кількість населення. Тож виглядає, що у Старій Четвертні тоді проживало в межах 1,5-2 тисячі жителів. Continue reading