За останні кілька років, особливо під керівництвом Патріарха Кирила, Російська Православна Церква (РПЦ) стала головним гравцем у російській внутрішній політиці, ставши, можливо, «повністю асимільованою частиною внутрішньої та зовнішньополітичної машини Кремля». [1] Ламоро та Флейк стверджують, що «термін Кирила на посаді Патріарха… допоміг РПЦ зміцнити свої позиції та повільно витіснити конкуруючі релігійні групи» [2]. Основна поява РПЦ на міжнародній арені переважно характеризується її позицією щодо російського наступу на Україну, який розпочався в лютому 2022 року. Повноцінна підтримка РПЦ «СВО» в Україні є безкомпромісною, і нещодавно представлений першим розділом Рішення XXV Всесвітнього російського народного собору «Сьогодення і майбутнє Російського світу» (Наказ XXV Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира»), затвердженого 27 березня 2024 року [3]. Але розглядати ці твердження РПЦ просто як поступки нинішній президентській волі насправді є безпідставним, оскільки православний богослов Павло Л. Гаврилюк зазначає, що патріарх Кирило « забезпечив теоретичну платформу для цієї війни задовго до початку Путіна ». його повномасштабне вторгнення в Україну» [4]. Continue reading
Tag Archives: філософія
ОРІГЕН ТА РИТОРИЧНИЙ КРИТИЦИЗМ
Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading
РЕЛІГІЯ ТА ГУМОР: НЕОРТОДОКСАЛЬНІ ВІДНОСИНИ?
Сказати, що релігія та гумор – дивні сусіди, означає лише одне – визнати очевидне! Однак одне не може обійтися без іншого, ці «явлення мають взаємне тяжіння» (Schweizer 2020, p.162). За словами християнського письменника та філософа Г.К. Честертона, «Життя серйозне завжди, але жити завжди серйозно – не можна. Ви можете з будь-якою урочистістю вибирати краватки, але в таких важливих питаннях, як смерть, секс і релігія, ви повинні бути веселі, інакше збожеволієте». (Цит. за Terry Lindvall, 2015). Continue reading
ПРАВОСЛАВ’Я ТА ЦЕРКОВНА РЕФОРМА
«Церковна реформа» завжди була забороненою темою у Православній Церкві; у деяких колах традиціоналістів це словосполучення використовується лише у негативному контексті. Насправді існує безліч факторів, що посилюють стагнацію та провокують антиреформаторські тенденції, такі як претензія на єдність, стабільність, ідентичність, психологічні та духовні фактори, кафолічність та універсальність, соборність, солідарність та колегіальність, однаковість, традиціоналізм та інші. Все це – серйозні перешкоди для будь-яких спроб перетворень у різних сферах церковного життя: особистого, общинного, пастирського, богословського, літургійного, організаційного. Без визнання цього факту неможлива повноцінна богословська підготовка реформ та їхнє здорове осмислення. Continue reading
ТРАНСГУМАНІЗМ: КІНЕЦЬ ЕВОЛЮЦІЇ, АПОФЕОЗ ТІЛЕСНОЇ ЛЮДИНИ, ПІДГОТОВКА ТА ШЛЯХ ДО АНТИХРИСТА
«Той, хто не може повірити в Христа, повинен і віритиме в антихриста» (єромонах Серафим Роуз) [1]
І. Трансгуманізм: зміїне збочення
Трансгуманізм — це найновіший і, можливо, останній прояв спокуси і брехні сатани по відношенню до людини: стати Богом без Бога. «У день, коли ви скуштуєте їх, відкриються очі ваші, і ви будете, як боги» (Бут. 3:5). У своїй відмові від Боголюдини Христа заради створення зворотного, людинобога [2], ясно видно, що суть трансгуманізму є повністю сатанинською. Неозброєним оком видно зміїне збочення волі Божої та плану Бога — згідно з яким людина має стати «богом за благодаттю» — через хибну заяву про те, що вона стане Богом, змінивши людську природу. Саме це сповідують і пророки трансгуманізму. Continue reading
ФІЛОСОФІЯ, НАУКА, БОГОСЛОВ’Я
Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.
Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях. Continue reading
ВІД ОСОБИСТОСТІ ПОСТМОДЕРНУ ДО ОСОБИСТОСТІ
Богослов’я людини, як воно розкривається в ісихастсько-аскетичній традиції, є найбільш вагомим контраргументом постмодерністського індивідуалізму та релятивізму. Аскетика зверненості на себе і свідомого спокою (ісихія) — не психологічне становище, а справжній і єдиний спосіб перетворення «огидної маски» в особистість. Continue reading
ПРОФЕСОР КАЛІН ЯНАКІЄВ: «МИ ВСІ ПОВИННІ БУТИ В ЖАХУ ВІД ТОГО, ЩО РОСІЯ РОБИТЬ В УКРАЇНІ»
Останнім часом ми спостерігаємо певну тенденцію, коли Болгарію, Болгарську Православну Церкву та навіть болгарську інтелігенцію представляють як явного союзника Росії, зокрема і в агресії проти України. Це, коли подивитися болгарські ЗМІ, дійсно відповідає істині. Тому ми вирішили перекласти українською мовою інтерв’ю одного з провідних православних болгарських філософів, професора Каліна Янакієва, яке він дав німецькому виданню «Deutsche Welle» 6 березня 2022 р., у якому від дає вичерпні відповіді на багато гострих питань щодо сьогоднішній ситуації в світі.
Редакція «Київського Православ’я» Continue reading
ЦЕРКВА І ЧАС
Вступ одного з найдавніших текстів християнської традиції, Послання священомученика Климента Римського до Коринфян, починається словами: «Церква Божа, яка перебуває в Римі, Церкві Божій, яка перебуває в Коринті». Грецьке слово paroikousa, яке я переклав як «перебуває», означає тимчасове перебування вигнаного, колона та прибульця, що протиставляється повноправному мешканцю, громадянину, по-грецьки katoikein. Це вступ і це звернення повторюється в кожен конкретний момент історії, повторюється тут і зараз, до Церкви Божої, яка перебуває, є мандрівником в Парижі. Тема мого сьогоднішнього звернення – месія, грецьке paroikein, перебування чужоземця, термін, що позначає місце християнина у світі, його досвід месіанського часу. Очевидно, що це – стійке словосполучення; зокрема, Соборне Послання Апостола Петра (1 Пет. 1:17) також говорить про час Церкви, вживаючи грецьке ho chronos tēs paroikias- «час мандрів», «перебування», що означає перебування прибульця. Continue reading