Хто хоче, той може у Святому Письмі спостерегти, що Дух Святий, відносно людини, свою місію предвічної правди засвідчує послідовно, вичерпно, зі всіма перестереженнями, бо перед людиною стоїть тривожна неосяжна вічність. Господь у вічності має мати величне лице, бути виправданим, якщо б такі як ми Його звинувачували в несумлінності і недбайливості, про наше спасіння. Continue reading
Tag Archives: Чернівці
ЗАПИТАЛИ СТАРЦЯ ПРО ШЛЮБ
Запитаєте в справжнього ченця про його чернецтво і ви почуєте найбільш достовірні свідчення про Бога. А кого Бог сподобив бути не ченцем, а чоловіком і батьком, то справжній чоловік і батько знає, що шлюб це не законна «ланка суспільства», не романтичний «союз сердець», а єдина плоть. Для нього єдиним переконливим світоглядом є віра. В такому випадку, Шлюб є союзом чоловіка і жінки, який благословляється і дарується людям Богом. Благословення робить шлюб доброчесним ділом у всіх відношеннях, і ложе його неосквернене служить благу народження дітей і виховання їх у послуху Богу (Євр.13:4). Continue reading
НЕ РОЗПИНАЙТЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ!
Дорогі отці, дорогий Український народе не створюймо свідомо собі проблеми на основі Церкви. Імперія, якою ми були полонені, розвалилася. Історія знає багато суспільних перемін. Імперії створювалися і розвалювалися, але не без Божого провидіння. Назвімо до прикладу імперію Олександра Великого. Вона розділилася на чотири імперії, але ізраїльський народ не звертав на це уваги, а жив, – з кривдами, муками, у боротьбі з неправдою, – але своїм релігійним духовним життям. Народ ізраїльський не поривався за підпорядкування владі імперії. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 3)
«Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мт. 5:4)
Коли людина уяснить собі свої провини перед Богом, свою нікчемність, убогість та недосконалість, безперечно вона почне сумувати, плакати й смирятися та благати у Бога помочі. Людські ж недосконалості та помилки вона почне пробачати, а не осуджувати. Більше того, буде поспішати допомогти кожному нещасному в його помилках та нерозважностях. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 2)
«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мт. 5: 5)
Заповіді Блаженства, дані Господом нашим Ісусом Христом людині, як шлях до істинного спасіння, у розумінні святитетя Григорія Ниського «подібні до сходин, якими йдуть вгору: коли стануть на першу, з неї піднімаються на ту, яка лежить вище, і друга знову веде того, хто сходить на третю, а ця – на наступну, і ця наступна – на ту, яка за нею, таким чином той, хто піднімається зі сходинки, на якій стоїть, піднімається завжди на вищу і досягає вершини свого сходження». Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 1)
«Побачивши народ, Він зійшов на гору, а коли сів, приступили до Нього ученики Його. І відкривши уста Свої, навчав їх, кажучи: “Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5:1-3)
Саме цими словами розпочинається навчання Ісуса в Євангелії, окреслене євангелистом Матфеєм як Нагірна проповідь. Ісус обходив всю Галилейську землю, щоб проповідувати в синагогах Євангеліє Царства Божого і звершувати чудесні зцілення (Мт 4: 23). Така жива діяльність означає, що Христос збирав навколо себе безліч народу і тут, Господь, Якого прообразував ще у Старому Завіті пророк Мойсей, виходить на гору та спрямовує до своїх учнів слова-повчання, блаженства, які є дороговказом кожній людині на шляху до істинного щастя та святості. Continue reading
ДЕ ТІ, ЗА КОГО ХРИСТОС РОЗПИНАВСЯ І ДЛЯ КОГО СТВОРИВ ЦЕРКВУ?
Дорогі парафіяни, святу Безкровну Жертву дарував нам сам Сотворитель і Спаситель наш. Наша Жертва Безкровна, але вона повторює Жертву криваву невинної людини, Яка змилосердилася над нами. Спаситель наш Ісус Христос, як людина, і наше пекло взяв на Себе, а нам залишив спомин Своєї святої жертви і наказав: це творіть на спомин про мене. Кожного разу, коли ми збираємося, приходимо на цю Жертву любові, споминаємо Його страждання, Його проповідь, Його мораль небесну, щоб дух наш, нашу свідомість, нашу духовну природу відродити і зробити спільною з Його духовною природою, щоб бути з Ним усю вічність. Він наказав нам: хто буде їсти від Тіла Мого і пити від Крові, той буде мати життя у собі і Христос Спаситель того воскресить в останній день. Відповідно до цього протилежне — хто не буде спільником жертви, не буде мати частки із Спасителем. Continue reading
ДЕЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА ПЦУ В ОРГАНІЗАЦІЙНО-КАНОНІЧНОМУ АСПЕКТІ
У кінці серпня – початку вересня 2020 р. на сайті «Синодального Управління Військового Духовенства» (далі СУВД) ПЦУ, його сторінках у соціальних мережах, з’явилося кілька розпоряджень, які викликали бурхливу реакцію духовенства та вірних. Це обміркування викрило певні організаційно-канонічні проблеми, які до цього часу залишалися дещо прихованими. Керуючись словами Ісуса Христа: «усяке царство, що розділилося в собі, запустіє» (Мт. 12:25) та «Щоб усі були єдине» (Ін. 17:21), ми звернулися до досвіду інших Православних Церков, з наміром не тільки проаналізувати українську проблему, а і надати певні рекомендації щодо усунення негараздів. Continue reading
ВІД ІМЕНІ БУКОВИНЦІВ
«Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі…» (Пісня пісень 2,11-13).
Саме такий настрій переповнює духовенство і вірян Чернівецько-Буковинської єпархії в очікуванні високого гостя — предстоятеля ПЦУ, блаженнішого митрополита Епіфанія на святі всієї Буковини, – 30-ліття Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ. Continue reading
ШЛЯХ ЖИТТЯ І ШЛЯХ СМЕРТІ
Віра твоя спасла тебе. Іди з миром, – каже Христос до жінки, яка на ділі виявила свою віру, яка своєю ревністю, своїм розкаянням принесла Богові себе у жертву, в дар. Не оглядаючись на те, що скажуть про неї люди, вона шукала в Бога за будь-яку ціну помилування і ласки. Розуміючи як вона жила до цього, жінка прийшла в дім фарисея, виражаючи своє смирення у цілуванні ніг Ісусових. Вона пошановує Христа, виливаючи на нього дорогу пахучу олію, обтираючи ноги Його волоссям голови своєї. Вона не знала як ще просити Бога, як ще виявити свою любов, свою віру, своє сподівання, що Господь простить їй і скаже: “Так. Від сьогодні живи по іншому. Я прощаю тобі те, що було до тепер.” Щоб це виявити яскравіше, Господь мовчки приймає її вияв віри. Коли ж фарисей, який запросив погостити до себе Великого Учителя, міркує в душі: “який він пророк, якщо він не знає що то за жінка до нього торкається?” Він вважає, що вона оскверняє учителя, що вона нечестива і що не повинен пророк дозволяти такій жінці приходити до себе і торкатися своїх ніг. Continue reading