СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 1)

«Побачивши народ, Він зійшов на гору, а коли сів, приступили до Нього ученики Його. І відкривши уста Свої, навчав їх, кажучи: Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5:1-3)

Саме цими словами розпочинається навчання Ісуса в Євангелії, окреслене євангелистом Матфеєм як Нагірна проповідь. Ісус обходив всю Галилейську землю, щоб проповідувати в синагогах Євангеліє Царства Божого і звершувати чудесні зцілення (Мт 4: 23). Така жива діяльність означає, що Христос збирав навколо себе безліч народу і тут, Господь, Якого прообразував ще у Старому Завіті пророк Мойсей, виходить на гору та спрямовує до своїх учнів слова-повчання, блаженства, які є дороговказом кожній людині на шляху до істинного щастя та святості.

 Біблійний словник тлумачить поняття “блаженства” як найвищого щастя, яке людина здатна осягнути в раю.

У розумінні великого Святителя Церкви Христової Григорія Ниського «Блаженством є обсяг усього, що подається, як благо. Ознакою блаженства є безперервна радість, яка не має тіні і походить від чесноти. Протилежним блаженству є стан лиха. Лихо є томлінням в гірких і невільних стражданнях. Воістину всеблаженним є саме Божество: тому чим лише не уявимо Його собі, блаженством буде те незбагненне благо, невимовна краса, джерельна благодать, мудрість та сила, істинне світло, джерело всякої благості, влада, що все перевищує і єдина, висока, ласкава, завжди незмінна постійна радість, вічна радість, про яку якщо хтось скаже все, що може, не скаже за достоїнством нічого. На другому місці блаженною буде названа людина, створена “за образом Божим” (Бут. 1:27), через причастя до істинного блаженства. Людське єство, будучи образом найвищого блаженства, і саме відрізняється доброю красою, коли показує на собі зображення блаженних рис. Але оскільки гріх спотворив красу образу, то прийшов Той, Хто омиває нас Своєю власною живою водою, щоб знову оновився в нас блаженний образ».

Шлях до цієї радості блаженства лежить через духовну убогість. Убогість духовна – це усвідомлення свого недостоїнства перед величчю Божою, усвідомлення своєї нечистоти перед чистотою Творця, своєї повної залежності від безмежної сили Божої.

Поняття духовної убогості не є синонімом недостатності, чи неповноцінності. Про що тут мова? Мова, безперечно, про духовний стан, який насправді є не ущербністю чогось, а силою. І силою, не за шкалою цінностей «сильних світу цього», але цінностей Божих.

«Блаженні убогі духом»! Чи хочеш зрозуміти, що означає зубожіти духом? Святитель вказує, що «з Писання ми дізнаємося про два види багатства: одне жадане, а інше – засуджене. Жаданим є багатство чеснот, засуджується ж матеріальне і земне, тому що перше стає надбанням душі, а останнє може тільки послужити до зваблювання чуттєвого, через що Господь забороняє збирати, як те, що готується на поживу червам. Повеліває ж докладати старання до багатства скарбів піднесених, до яких не торкається  сила тління. Тому, якщо бідність протиставляється багатству, то звичайно потрібно визнати, що убогість буває двояка: одна відкидається, а інша схвалюється».

Убогий духом — це та людина, яка щиро визнає і завжди переконана, що її розум, її мудрість, її сила перед Богом нічого не варті. Що вона нічого свого не має, а має лише те, що їй дає Господь. Убогий духом знає, що власними силами він нічого доброго не може зробити, якщо Господь не допо­може йому, пославши благодать Духа Святого. Убогість духа не залежить від маєтків,  матеріального багатства, освіти лю­дини або доброї земної слави. Багатство, навіть коли воно нажите правдиво, не є нашою власністю, то Дар Божий, який дається нам тимчасово, бо «Господь зубожує та збагачує, понижує та звеличує» (1 Сам. 2:7). Тому на матеріальні блага треба дивитися як на тлін­ні, нетривкі й скороминущі. На них не можна покладатися й віддавати їм усього свого серця. Вони не замінять благ духовних. Не гріх бути багатим праведно, але тяжкий гріх гордити­ся своїм багатством і бути скупим. Праведний Йов також був багатий, але це не стало на заваді йому бути убогим духом. Матеріальне убозтво в більшій мірі сприяє осягненню Цар­ства Небесного, ніж багатство, бо воно викорінює гордощі. Але й матеріальне убозтво тоді лише сприяє нам осягну­ти Царство Небесне, коли ми або добровільно його собі ви­бираємо, як це робили багато святих, або якщо воно не від нас залежить, ми несемо його з покорою, дякуємо Богу за те, що Він нам дає, і не заздримо чужому.

Григорій Ниський підкреслює, що «убогість духа – добровільна смиренномудрість, найвищу видиму міру якої показав Сам Господь: «Цар царюючих¸ Господь володарюючих волею облачається в рабський образ; Суддя вселенної стає підданим володарюючих, Господь творіння перебуває у вертепі; Всеохоплюючий не знаходить місця в гостинному домі, але покладається в яслах безсловесних тварин; Чистий і Всецілий сприймає на Себе скверну людського єства, понісши на Собі і всю нашу убогість, доходить навіть до споживання смерті. Чи бачите міру вільної убогості? Життя споживає смерть, Суддя ведеться на судилище, Господь життя всього існуючого піддається вироку судді; Цар усієї небесної сили не відхиляє від Себе рук виконавців страти»

«Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне!»… Чим же досягається право здобути Царство Небесне? Для убогих духом Царство Небесне починається вже в цьому житті. Бо смиренний і покірний волі Божій уже тепер знаходить у душі своїй блаженний мир. Він лагідний до всіх, життєрадісний і спокійний. Повноту ж Царства Небесного убогі духом осягнуть піс­ля фізичної смерті у житті вічному. Духовна убогість, або смиренність, то — грунт для добродійств, з нього вони виростатимуть, то — перший щабель на драбинці до Царства Небесного, бо з нього починаються всі інші чесноти й добродійства. Убогий духом – це той віруючий християнин, який не зупиняється на досягнутому, завжди палає зігріваючим вогнем Божої любові. Це той, хто постійно прагне живої води Божого слова і невтомно долає шлях до небесних висот благодаті. Убогий духом — це той святий, котрий може сказати: я не знаю нічого, крім Христа. Убогий духом — це той вчений, який, визнає, що його незнання нескінченно більші за його знання.

 Святитель Григорій зауважує, що «Той зубожів духом, хто тілесний достаток виміняв на душевне багатство, хто земне багатство скинув з себе, як якийсь  тягар, щоб ставши піднесеним, зійти на гору, разом з Богом, як каже апостол, піднятися «на хмарі»» ( 1 Сол. 4:17)

 Апостоли, мученики, святителі й праведники вважали себе вбогими духом, тому й стали, за обітницею Божою, спадкоємцями Царства Небесного. І якщо в тебе є оця «ревність до Божого», якщо “ходиш не за тілом, а за духом”, якщо “духом умертвляєш тілесні вчинки”, якщо думаєш завжди про духовне, а значить і є тим «вбогим духом», то обов’язково станеш і сином Божим по благодаті Христовій.

Господь, перетерпівши хресну смерть, Сам зубожів, щоб і ти не побоявся зубожіння. Але Той, Хто зубожів заради нас, царює над всім творінням. Тому, якщо і ти зубожієш із Зубожілим, то будеш царювати разом із Царюючим.  Будучи убогим духом, удостоїшся бути у Царстві Небесному з Христом Ісусом Господом нашим! Йому  слава і держава навіки віків! Амінь.

Василина, Православний духовний центр св. ап. Івана Богослова, м. Чернівці

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 2)

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 3)