Tag Archives: чернецтво

ЧИН ОДЯГАННЯ РЯСИ ТА КАМИЛАВКИ, АБО У ЯКІЙ МІРІ ЛЮДИНА, ЩО ПРИЙНЯЛА РЯСОФОРНИЙ ПОСТРИГ НАЛЕЖИТЬ ДО ЧЕРНЕЧОГО ЗВАННЯ

Posted on by

До нашого порталу звернувся один з ченців ПЦУ з питанням про статус людини, над якою здійснили чин одягання ряси та камилавки. Адже сьогодні, через певні модерністки погляди, існує думка, що така людина не вважається ченцем, тому може вільно, без жодних канонічних наслідків, покинути монастир, одружитися та жити звичайним життям мирянина. Дійсно, у деяких Православних Церквах до сьогодні ведуться дискусії щодо цього чину в світлі духовно-канонічних зобов’язань рясофорного члена чернечого братства. За порадою одного афонського ченця-богослова, ми переклали відомий твір, який підписаний «Святогірський Чернець», який найбільш повно відповідає на поставлене нам питання

Редакція «Київського Православ’я» Continue reading →

ПРИНЦИПИ КІНОВІАЛЬНОГО (СПІЛЬНОЖИТИЛЬНОГО) ЧЕРНЕЦТВА ЗГІДНО З ВЧЕННЯМ СВЯТИХ ОТЦІВ (ПРЕПОДОБНІ ПАХОМІЙ, САВА ОСВЯЧЕНИЙ, ФЕОДОР СТУДИТ, АФАНАСІЙ АФОНСЬКИЙ)

Posted on by

Щоб серйозно говорити про основи спільножитильного чернецтва згідно вчення великих отців, потрібно було б провести ціле наукове дослідження, на що немає часу, і до того ж це навряд чи відповідало б очікуванням учасників зустрічі, які прагнуть прояснити критерії та визначити напрямки розвитку сучасного чернецтва. З цієї причини ми постараємося намітити загалом ті початки, які стали незмінними принципами для православного чернецтва. Основоположниками цих початків були, звичайно, преподобні Антоній, Пахомій, Сава Освячений. Закарбував їх святитель Василь Великий, преподобний Феодор Студит, його наслідувач, а також преподобний Афанасій Афонський, який був послідовником вчення преподобного Феодора Студита на Афонській Горі. Continue reading →

ІГУМЕН (НАСТОЯТЕЛЬ) МОНАСТИРЯ: ЯК ПОЄДНУВАТИ ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ВІДНОСИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

Posted on by

І Духовний керівник

Святитель Василь Великий, як відомо, пише, що ігумен посідає у монастирі місце Бога, «на образ Христа». Старець Еміліан Симонопетрський у свою чергу пояснює, що настоятель монастиря, що є повнотою Соборної Церкви в одному конкретному місці, є зримою складовою обряду, яка приховує в собі незриме джерело – Бога. Насамперед настоятель є керівником, творцем, який керує і таємно веде душі, вказує їм шлях до досконалості і до таємничого єднання з Христом [1]. Continue reading →

ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СВІТОМ

Posted on by

З самого початку свого існування чернецтво відмовилося супроводжувати сучасного йому віку, являючи собою свідчення того, що крім поточного і минущого існує неминуча і вічне, пов’язане з глибокими потребами та сподіваннями людського існування.

Наставник пустелі Антоній Великий, який викривав марність мирського духу, вчить нас, що страждання сьогодення є несуттєвими і другорядними в порівнянні зі «славою, яка має відкритися нам у майбутньому»[1]. Жага проживання небесного і звільнення від приліплення до суєтного і мирського і від пожадань упереджених є головними передумовами для того, щоб чернець гідно йшов шляхом свого покликання, як він був покликаний, вступаючи в ангельське проживання: «Іди гідно покликання, позбудься пристрасті , зненавидь потяг, що тягне тебе донизу, все своє бажання направ на небесні» [2] Continue reading →

ЛІТУРГІЧНЕ ЖИТТЯ В МОНАСТИРЯХ ТА СЕНС МОНАСТИРСЬКИХ ПОСЛУХІВ. БОГОСЛОВСЬКЕ ТА КАНОНІЧНЕ ЗМІСТ ЧЕРНЕЧИХ ОБІТНИЦЬ.

Posted on by

Чернецьке життя порівнюють з ангельським. Не тому, що ченці намагаються стати безтілесними. Просто їхнє служіння уподібнюється до служіння ангелів. Служіння ангелів полягає в тому, щоб славословити Бога і виконувати послухи, на які Він їх посилає.

Справа ченця – як каже преподобний Роман Солодкоспівець, – є спів Богові. В одному з кондаків преподобним сказано, що спів це має бути «розумним і милозвучним», щоб «злітати як орел у неба». Більшість свого часу монах присвячує тижневому колу богослужінь, спільному для всієї братії. Богослужіння – це не порожня формальність, щоб умилостивити Бога. У ньому ми висловлюємо свою любов і благоговіння і, тільки вкоренивши в собі ці чесноти, чернець стає причасником Божественних таємниць. У богослужінні людина вчиться занурювати себе в діяння Божі, пізнає та співпереживає Його безмежну любов. Богослужіння без благоговіння не може бути. Благоговіння передається богослужбовому настрою та створює глибинний зв’язок з Богом. Continue reading →

ЧЕРНЕЧА ТРАДИЦІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНИХ МОНАСТИРЯХ

Posted on by

Тема, яка мною піднімається у цієї статті, – це чернеча традиція та сучасні монастирі. Спочатку ми повинні уточнити: що ми маємо на увазі, коли говоримо «чернеча традиція», і які бувають різні чернечі традиції у різних Помісних Православних Церквах.

Можна сказати, що кожна Помісна Православна Церква та Свята Гора Афон мають свої місцеві традиції, які стосуються як пастирської, так і особливо чернечої сфери. Однак значення та зміст чернечої традиції для всіх є однаковими. Саме слово «передання» [παραδοσις] у грецькій мові означає щось, що ми «приймаємо та передаємо наступним»; це слово походить від дієслова «парадигма», тобто «беру від одного та передаю іншому». Continue reading →

СВЯТОГІРСЬКИЙ СЛІД У ДОЛІ ЧЕНЦЯ ТА ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЛИТОВСЬКОГО ВОЙШЕЛКА (1223 – 1267)

Posted on by

Лавришевський монастир

Святогірський вплив у долі Великого князя Литовського Войшелка (1223 – 1267) вивчено недостатньо. З давньоруських та інших літописів та хронік відомо, що Войшелк (Войшелго), син засновника об’єднаної литовської держави та першого литовського короля Миндовга, під впливом русинського святогірського старця Григорія Полонинського (†після 1268) прийняв чернечий постриг і, проживши у старця біля трьох років, з його благословення вирушив у подорож до Святої Гори Афон Continue reading →

СВОБОДА ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ ЧЕРНЕЧОГО ПОСЛУХУ

Posted on by

«Свобода в послуху» — тема така ж давня, як саме чернецтво, і кожна епоха вимагає від нас особливої, невсипущої уваги до того, що здається нам настільки суперечливим. Не буду, однак, ухилятися, і постараюся, незважаючи на сором і боязкість, що випробовується, смиренно відгукнутися на висловлене прохання. Спробую висловитися про три-чотири аспекти, що виявляються сьогодні більшою мірою, ніж у колишні часи. Continue reading →

СУТНІСТЬ УСІХ МОЛИТОВ

Posted on by

Що таке молитва? Молитва є справжнім відчуттям присутності Бога. Це також впевненість у спілкуванні з Богом, з яким людина говорить і якому відкриває глибини свого серця. Кожна з цих природ, людська і божественна, залишається в своїх межах, але людина в молитві сягає Бога, і Бог спускається до людини. Людина пропонує себе Богові через молитву, а Бог пропонує Себе людині. І звідси походить чудове возз’єднання Бога та людини одночасно. Continue reading →

«ЦАРСТВО МОЄ НЕ ВІД ЦЬОГО СВІТУ» (ІВ. 18:36): ВІДПОВІДЬ ЧЕНЦІВ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СВІТУ

Posted on by

Тема, яка мені запропонована для доповіді, – це Царство Небесне, яке не від цього світу, і те, як ченці можуть у сучасному, дуже складному світі зберігати ці обітниці. Вважаю, що перш за все нам потрібно задуматися про те, що таке Царство Небесне. Що це за Царство Небесне, про яке ми щодня молимося, щоб воно зійшло в наше серце? І потім поміркуємо про те, як ми можемо його знайти і втілити у своєму житті. Continue reading →