Велике значення жіночого начала у творенні. Це проявляється на всіх рівнях людського буття, як особистого, так і суспільного. Жінка діє абсолютно особливим чином: вона, ніби якийсь фільтр, очищає від зла. Жіноча природа – творіння Боже.
Вивчаючи світ Божий, бачиш, як Бог все премудро влаштував. Те ж і ще більшою мірою відноситься до самої людини: і у біологічному, і у психічному, і у духовному відношенні, та й з будь-якої точки зору. Як до чоловіка, так і до жінки. Continue reading
«Безсумнівно, що в даному питанні ми стикаємося з глибокою еволюцією догми». Це цитата з інтерв’ю Папи Римського Бенедикта XVI від 2015 року, де обговорювався різкий контраст між вченням Тридентського Собору і тим, що відбувається від Другого Ватиканського собору пізнім Католицьким вченням з приводу долі померлих нехрещених. Мені згадався цей коментар, коли я читав про рішення Папи Римського Франциска від 2018 року про поправки до Катехізису стосовно абсолютної неприпустимості страти – рішення, давно очікуване в теології недавніх Пап, особливо Іоана Павла II. У лютому цього року, на сьомому Світовому Конгресі проти смертної кари, Франциск повторив, що позиція Католицької церкви з приводу страти «дозріла». Справді, у Католицькій церкві зараз можна спостерігати серйозну еволюцію догми щодо даного питання. Але є й інші причини, чому я згадав цитату з цього інтерв’ю, бо спостерігається логічний зв’язок між визнанням Бенедиктом змін в догмі та поправкою Франциска з приводу питання про покарання і його цілі з точки зору християнства. За словами Папи Франциска, в покаранні, яке «зазіхає на «недоторканність і гідність людини»», не можна знайти «справедливість», і це включає як покарання, здійснювані зараз, так і ті, які будуть здійснюватися за межами земного життя. Continue reading
Хоча обов’язок кожної людини один, однак він дрібниться на безліч обов’язків. Виконуючи ці обов’язки, кожен з нас виконує свою повинність, а разом з тим – моральний закон. Наше завдання гармонійно розкласти і вчасно виконати свої обов’язки у слушний час, щоб вони не зіштовхувались між собою. Однак у нашому житті, куди гріх привніс розлад, таке зіткнення часто неминуче. Воно називається колізією обов’язків. Людина має у таких випадках в один час виконати декілька обов’язків або виконанням одного обов’язку порушити інший. Continue reading
«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю»
Мт. 5:5
Це друга заповідь блаженства, на якій Григорій Ніський завважує наступне. Слухач, можливо, скаже, що якщо слідувати розташуванню сходин, то неможливо після Царства Небесного успадкувати землю. Навпаки, якщо слово повинно було слідувати природі речей, то послідовніше було б перед небом згадати про землю, бо з неї буде і наше сходження на небо. Але якщо трохи окрилимося словом і станемо на самому хребті небесного зводу, то знайдемо там небесну землю, призначену на спадок тим, які жили доброчесно; так що не виявиться помилки в порядку слідування блаженств, за яким в Божих обітницях вони запропоновані нам, спочатку небо, а потім земля. Бо видиме небо, що стосується тілесного відчуття, в усьому саме з собою споріднене; і хоча уявляється за місцевою відстанню високим, проте воно нижче духовної сутності, до якої не може сходити помисел, якщо не омине чуттєве. Якщо ж землею називається вищий жереб, то ніскільки не дивуйся цьому: тому що до низькості нашого слуху сходить Слово і сходить до нас тому, що ми не здатні були до Нього піднятися. Тому знайомими нам виразами і словами передає Воно Божественні Таїни… Continue reading
Нехай не думав ніхто, що можна жити своїм життям, не маючи труднощів. Якими б ми не були, святими чи грішними, ми пройдемо через труднощі. Така природа нашого життя, таке наше життя. Скорботи — це даність, і, звичайно, не Бог у цьому винна і не Він посилає нам скорботи, щоб випробувати нас, як в простоті своїй говорять багато, мовляв «Бог послав нам спокуси і труднощі, щоб випробувати нас»! Наче Бог не знає, вірні ми або невірні, і хоче трохи «притиснути» нас, щоб зрозуміти, якими ми є. Бог не спокушує нас в цьому сенсі, і коли ми говоримо «я спокушаюся», це означає, що я стаю краще. Спокуса робить мене краще, «пережив спокусу» означає «досвідчений». Continue reading
Актуальність
Починаючи від останнього десятиліття 20 ст. Православна Церква в Україні, домінуючу частину із якої становить УПЦ МП як невід’ємна частина Московського патріархату, вибудовує свої стосунки з посткомуністичним суспільством та державою і мусить чітко визначити основні засади таких відносин. Одним з базових понять для розвитку цих відносин і є поняття Церкви, а саме Церкви Христової. Для об’єктивного осмислення поняття Церкви бачиться за необхідне провести аналіз визначення цього поняття, взявши до уваги вплив, який справили тісні взаємини та інтеграція Церкви (на прикладі РПЦ) у державні структури станом на початок 20 ст. Дана стаття є спробою деконструкції визначення Церкви, здійсненого за допомогою поняття «спільнота». Continue reading
Вступ: Походження розпізнавання
Якщо є відмітна особливість, за яку Варсонофій («той Великий старець») та Пророк Іван («інший старець») набули унікальну і беззаперечну славу серед своїх сучасників, і протягом інших століть, то це, безумовно, прозорливість. Люди звернулися до двох старців, які знаються у різних сферах життя, шукаючи поради з усіх питань та обставин: від того, як молитися і коли прощати, спілкуватися з єпископами та зв’язуватися з нехристиянами, і навіть купувати майно або приймати ванну. І на цьому шляху, все це спілкування та досвід з людьми із різних сфер життя, далеко поглибило та розширило їх власну розсудливість та спосіб навчати. Continue reading
Великий піст – особливий час церковного року, насичений постовими, не притаманними в продовж року богослужіннями, більшість яких звершуються тільки в цей період церковного року. Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Тайній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті. Continue reading
Тепер тільки кілька днів залишилося до початку Посту. Уже протягом мясопустного тижня, що завершується Прощеною Воскресінням, два дні, середа і п’ятниця, стоять як би окремо, вони вже зовсім «великопісні»: у ці дні не належить здійснювати Божественну літургію та весь порядок богослужінь має особливості, пов’язані з Постом. У середу на вечірні співається прекрасна стихира, вітання Посту: «Засяяло весна пісна, колір покаяння, очистимо всі себе, браття, від усякої скверни, Світлодавцю співаючи промовимо: «Слава Тобі, Єдиний Людинолюбця». Continue reading
Коли ми зустрічаємо на перших сторінках Біблії у книзі Буття цей факт, ми ніяковіємо. Чому це сталося? Для чого Бог так зробив – створив людину і вигнав її із раю? Той хто не читав Біблії завжди буде протестувати проти такого Бога, а той хто вчитувався, завжди задумається над цією катастрофою нашого буття.
Чому старці і духівники радять кожній віруючій людині починати читати Святе Письмо, тобто згадувану мною Біблію, з Нового Завіту? Бо у ньому, цьому Новому Завіті, ви знайдете відповідь на те, що ж насправді сталося драматичного на перших сторінках Біблії, на перших сторінках Старого Завіту? «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17:3). Continue reading