НАДБАННЯ ПОСТМОДЕРНОГО ХРИСТИЯНСТВА?

Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна, але Христос воскрес з мертвих і у Христі всі оживуть

1Кор. 15.

Христос воскрес заради людини, дарував їй життя, придбавши нас дорогою ціною. Ось ми і нині радісно вигукуємо привітання один одному – «Христос воскрес і життя дарував». Однак ця радісна звістка покривається смутком, бо людина обрала смерть і «потурає похотям», наче й не визволена від невідання, наче й не було воскресіння Христового, наче й не даровано їй «благодать у явленні Іісуса Христа» Християни, ми, слухаючи не чуємо і дивлячись не бачимо приклад Святого, Який покликав нас бути святими у всіх вчинках наших. Ми, спадкоємці апостолів, послідовники отців святих Церкви Христової, відчинили людству не ворота правди, а двері злослів’я й нахабності у стосунках між собою. Наше суспільство «святих Божих» поважає не того довершеним, хто із страху перед Богом затуляє свої уста від недоброго слова, але того, хто якнайбільше, найкрасномовніше злословить ближнього. Той у пошані в нас, хто язиком своїм відкрито чи натяками приносить «муку та злобу», але уста його – «отрута аспида». Continue reading

ГРАНИЧНЕ ДИВО? ІСТОРИЧНІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА

І. Вступ

А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа (1 Кор. 15: 14-15).

Для Павла було очевидно, що в залежності від того, чи є Воскресіння Ісуса історичним фактом, залежить достовірність не лише його власною проповіді, але і всієї нашої християнської віри. Павло дотримується цієї позиції надзвичайно твердо, при цьому він наполягає на історичності одного лише Воскресіння, а не інших чудес, які ми знаходимо в Новому Завіті. У цьому Павло не самотній. У ранній Церкві Воскресіння Ісуса «стає остаточним дивом в серії чудес, що знаменують Його земне служіння» (McGuckin 2004:293, порів. Aswin-Siejkowski 2009:63), і до наших днів віра в тілесне Воскресіння часто вважається лакмусовим папірцем, за допомогою якого можна перевірити, чи сповідує людина християнські погляди. Continue reading

АФІНО-ЄРУСАЛИМСЬКА ДИЛЕМА ОЧИМА РАННЬОХРИСТИЯНСЬКОГО АПОЛОГЕТА ТЕРТУЛІАНА

Квінт Септимі Флоренс Тертуліан (бл. 160-223) – один з найбільш яскравих представників Північної африканської школи християнських мислителів, поряд зі святим Кіпріаном Картахенським (бл. 200-258). Мало що відомо про його життя, покладаємось головним чином на його роботи і єдину збережену древню розповідь про його життя – главу III «Відомих людей св. Ієроніма» [1]. Швидше за все, він займав посаду в Церкві як мирянин [2], Тертуліан мав дуже добру освіту для свого часу, особливо в області права і риторики, та добре розбирався в грецької філософії та міфології, а також в різних науках. За фахом він був юристом. У віці 30 років він прийняв християнство, керуючись висотами християнського життя, і порвав зі своїми старими поглядами. Ймовірно, це був поворотний момент в його житті, який привів його до чіткою відмовою від усього, що пов’язано з язичництвом, і в той же час суперечить прийнятим їм новим християнським переконанням. Continue reading

ЧИМ Є МОЛИТВА

«Сердечна подяка має займати перше місце в нашому молитовнику. Після цього має слідувати покаяння і щире душевне розкаяння. Потім повинна йти наше прохання до Царя Всесвіту». Так пише Св. Іоан Ліствичник, ігумен Синайського монастиря, в VII столітті в своїй класичній праці «Лесвиця Божественного сходження». Я не думаю, що він мав намір встановити незаперечне правило, яке не дозволяло б ніяких відхилень. Його метою, скоріше, було позначити звичайний зразок, нормальну послідовність, якої слід дотримуватися у практиці молитви. Дяка, каяття, покаяння: така основна і головна послідовність, яку ми повинні передбачити. Continue reading

ПРО ЗДОРОВ’Я ТІЛА ТА ДУШІ: СХІДНО-ПРАВОСЛАВНИЙ ВСТУП ДО БІОЕТИКИ

Вступ

Кожен, хто живе сьогодні, не байдужий до того, що медична наука досягає величезних успіхів. Тепер не тільки лікують хвороби чудовими комп’ютеризованими діагностичними апаратами, екзотичними технологіями та новою медикаментозною терапією. Звичайні люди зараз стикаються з дивовижним набором альтернатив кожного разу, коли виникає медична проблема. Continue reading

УВЕСЬ СВІТ ІДЕ ЗА НИМ!

Дорогі мої брати і сестри!

Ось і підійшли ми до останньої неділі перед Великоднем – неділі урочистого входу Ісуса Христа в Єрусалим. Апостол Матвій описує це так. Коли Ісус Христос разом зі своїми учнями наблизився до Єрусалиму, то спочатку не входив до священного міста, а зупинився біля гори Оливної і послав двох із учнів до села Віфанії, що розкинулося біля підніжжя гори. Він сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і вже на вході в нього побачите ослицю прив’язану і коло неї молодого осла, на якого ще ніхто не сідав. Відв’яжіть і приведіть до Мене, а якщо хтось запитає, навіщо ви те робите, то дайте відповідь їм, що вони потрібні Господу. І господар одразу ж погодиться і пошле їх» (Мт. 21:2-3). Учні виконали вказівку, зробивши все так, як звелів їм Ісус. І все сталося, як і пророкував Захарія: «Радій дуже, о дочко Сіону, веселися, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і сповнений спасіння, покірний і їде на віслюкові молодому» (Зах. 9:9). Continue reading

СИЛА ЦЕРКВИ

Сила Церкви в ці важкі і непередбачувані дні та години, які переживає людство через невидимого ворога – коронавірусу, не перебуває в геройстві тих, хто вважає, що їм самім нічого не загрожує і вони не становлять загрози для оточуючих, коли товпляться в храмах. Христос не піддався другої спокусі показати свою силу, падаючи вниз з найвищої точки храму Соломона, але відповів: «Не спокушай Господа Бога твого».

Сила Церкви буде бачною, коли її діти, керуючись турботою про здоров’я світу, не йдуть до церкви в цей критичний час, а сидять вдома з молитвою. Що може бути більш зворушливим, ніж бачити всіх членів сім’ї на колінах у спільній молитві за спасіння світу? Continue reading

НАША НАДІЯ, НАША СИЛА, НАШ СВІТ – ЦЕ ХРИСТОС

Пандемія не випадкова, це ознака часу, це плід божественного гніву. Це – плід божественного гніву, бо людина діє всупереч своїй природі, всупереч логіці. Уявіть собі, скільки це засмучує Святий Дух, і Господь є нам не в вигляді месника, а у вигляді отця і допускає такі випробування не як покарання, а як повчання, рухоме любов’ю, і все для того, щоб привести до себе заблукалу людину, яка загубилася в сутінках, привести до себе через хворобу, через випробування, через це напоумлення, щоб людина прийшла до Нього і усвідомив не тільки в теорії шляхом читання книг, але і на практиці, що він по суті – мізерний. Continue reading

COVID-19 ТА ХРИСТИЯНСЬКИЙ (ЧИ?) ДУАЛІЗМ

У цій короткій замітці я спробую пояснити, чим керуються ті, хто вважає, що вірус не може передаватися через причастя.

Вони виходять з того, що Тіло Христове – це абсолютне добро, а вірус – це зараза, а значиться є злом. А добро не може передавати зло.

Однак вірус – це зараза тільки для нас, та й то не для всіх, тому що більшість з нас його перенесе, навіть не помітивши цього. А так сам по собі вірус, як будь-який мікро- або макро-організм – це частина творіння Божого. Як фізична реальність, вірус-доброякісна істота, як і все, що створено в цьому світі (див. Бут. 1:21). Ми вважаємо повені, вулкани, тайфуни злом, але вони – природна частина природного процесу, і тому не є онтологічна злом. Також змії та павуки, які нас кусають, смертоносні для нас, але за своєю природою вони милостиві. Continue reading

КОРОНАВІРУС ТА ПРИЧАСТЯ

Зараз, коли ми опинилися свідками безпрецедентних закриття і скасувань, як слід Православної церкви і її членам, віруючи, справлятися з ризиками і труднощами пандемії СOVID-19? Для багатьох Православних юрисдикцій і окремих людей пандемія – це можливість показати охопленому панікою світу надзвичайну стійкість Православної віри і тих, хто її сповідує. Один із способів це показати – продовжувати служити літургії, як ми робимо це завжди, і цілувати ікони і причащатися, використовуючи одну ложку для всіх, як ми робимо це завжди. Недавнє розпорядження Грецької Православної Архиєпископії Америки, в якому прихожан прохають шанувати ікони, кланяючись їм, не торкаючись до них губами (багато в чому так само, як ми на якийсь час утримуємося від цілування людей у плоті, тих, кого ми любимо, не тільки коли вони хворі, а й коли ми хворі або у нас є причина побоюватися, що ми могли б бути хворі). Це розпорядження було сприйнята багатьма Православними християнами, як в Грецької Православної Архиєпископії Америки, так і за її межами, як непрощенна поступка почуття страху, що охопило світ. У соціальних сітках та інших джерелах дійсно багато говорять про те, що ми сповідуємо віру, а не страх. Continue reading