Віра твоя спасла тебе. Іди з миром, – каже Христос до жінки, яка на ділі виявила свою віру, яка своєю ревністю, своїм розкаянням принесла Богові себе у жертву, в дар. Не оглядаючись на те, що скажуть про неї люди, вона шукала в Бога за будь-яку ціну помилування і ласки. Розуміючи як вона жила до цього, жінка прийшла в дім фарисея, виражаючи своє смирення у цілуванні ніг Ісусових. Вона пошановує Христа, виливаючи на нього дорогу пахучу олію, обтираючи ноги Його волоссям голови своєї. Вона не знала як ще просити Бога, як ще виявити свою любов, свою віру, своє сподівання, що Господь простить їй і скаже: “Так. Від сьогодні живи по іншому. Я прощаю тобі те, що було до тепер.” Щоб це виявити яскравіше, Господь мовчки приймає її вияв віри. Коли ж фарисей, який запросив погостити до себе Великого Учителя, міркує в душі: “який він пророк, якщо він не знає що то за жінка до нього торкається?” Він вважає, що вона оскверняє учителя, що вона нечестива і що не повинен пророк дозволяти такій жінці приходити до себе і торкатися своїх ніг. Continue reading
Tag Archives: Богослов’я
ШАМАНИ, ДУХІВНИКИ І ПСИХОТЕРАПЕВТИ: ПРОБЛЕМИ ПОКАЯННЯ І СПОВІДІ В СВІТЛІ СУЧАСНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ПЕРЕХОДУ ДО «ПСИХОЛОГІЧНОГО» СУСПІЛЬСТВА
Серед святих таїнств Християнської Церкви, як видається, сповідь найбільшою мірою пов’язана з викликом самому собі. У таїнстві сповіді найбільш гостро постає питання про те, хто ми, як ми розуміємо себе, наші сильні і слабкі сторони в світлі граничної Христової реальності. Виклик, який ставлять перед нами ці духовні виміри буття, приводить нас до проблеми, яку християни не завжди готові подолати: дуже складно подивитися в обличчя нашої психологічної, а також духовної реальності, відсторонившись від нашого неартистичного уявлення про самих себе. Змиритися з реальністю означає сміливо дивитися на більш глибокі рівні особистому житті, на відміну від речей, які відкриваються через одні лише розум і емоції. Не всі люди погодяться з тим, що досягнення глибин свого внутрішнього Я передбачає ряд факторів і в обов’язковому порядку ту силу, яку мав на увазі Христос, говорячи: «Без Мене не можете робити нічого» [1]. Насправді в більшості випадків такий підхід йде врозріз з життям середньостатистичної сучасної людини. Скільки людей готові спуститися на глибину свого психологічного та духовного життя та зробити це, закликаючи Бога, Який, згідно християнської віри, знає все? Які основи і наслідки такого процесу? Continue reading
ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ
«По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх» (прокимен Неділі святої П’ятидесятниці) – такими словами Свята Православна Церква у своїх піснеспівах говорить нам про поширення Євангелія Правди апостолами, учнями Христовими та їх послідовниками. Це поширення стало можливим завдяки тому, що апостоли прийнявши Духа Святого відкрито почали без жодного страху проповідувати Христа воскреслого. Цю проповідь перейняли їхні послідовники, які так само без жодного страху перед мучителями сповідували Христа. Ми знаємо багато випадків з житія святих, коли навіть будучи жорстоко мученими, вони не припиняли своєї проповіді, чим навертали все більше людей, які бачили їхні муки та чули слова їхньої проповіді, до віри істинної. І вже за короткий час кількість послідовників Христа, які почали іменувати себе християнами, зросла до величезної кількості по всьому світові утворюючи Церкву Христову, яку заснував Сам Господь. Тому не дивно, що сьогодні дуже часто свято П’ятидесятниці, день зіслання Святого Духа, називають днем народження Церкви. Continue reading
ПИТАННЯ ПРО ВІДДАЛЕНЕ ЗДІЙСНЕННЯ ЄВХАРИСТІЇ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19 І РЕАКЦІЯ НА НЬОГО ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКОВ
На відміну від багатьох епідемій недавнього минулого, в цьому році бурхлива пандемія коронавірусу з самого початку має виразний релігійний вимір. У ЗМІ обговорюється роль церков в поширенні захворювання, смертність серед священнослужителів значно перевищує показники серед населення в цілому, закриття храмів викликає гарячі суперечки. Внутрішньоцерковне життя також виявилося серйозно порушеним епідемією. Мова тут не тільки про очевидні проблеми в функціонуванні церковної адміністрації або зниженні обсягу пожертвувань від парафіян, але й про зміни в богослужінні і навіть в богослов’і. Священики присвячують «згубної пошесті» проповіді, про позбавлення від нього підносяться спеціально складені молитви. Одним з найгостріших питань, які постали перед Церквами за останні два місяці, постало питання про Євхаристію. Незважаючи на істотні відмінності в богословському розумінні цього таїнства між православними, католиками та протестантами, практично всі християнські Церкви роблять Євхаристію, причому видима, обрядова сторона її у всіх християн виглядає приблизно однаково і складається в спільному споживанні євхаристичних хліба і вина. Це, очевидно, вимагає спільної присутності віруючих, що неможливо в умовах карантину та закритих храмів. Continue reading
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
Слава Воскреслого Господа Ісуса закінчилася на землі вознесінням Його на небо. Христу – Архієреєві майбутніх благ (Євр. 9:11), який приніс Себе Єдиного в жертву за гріхи (Євр. 7:27; 9, 26), належало ввійти не в рукотворну святиню, але в саме Небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас (Євр. 9:24). Про Своє вознесіння Господь сказав ще в Старому Заповіті через Своїх пророків (Пс. 46:6) і в час Свого земного життя передрік: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого» (Ін. 20,17). Після вознесіння Спаситель на протязі сорока днів являвся учням, переконуючи їх в істині Свого Воскресіння і підготовляв до Свого возшестя на небо (1 Кор. 15:5-8). Апостол Петро говорить: «Ми з ним їли і пили, як воскрес Він із мертвих» (Діян. 10:41). «Він став перед ними живий із засвідченими багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав» (Діян. 1:3). Говорив Він їм про Свою Божественну владу на небі і на землі, про Божественне обрання їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і вчив зберігати все, що Він заповів, обіцяючи бути з Своєю Церквою «повсякчасно аж до кінця віку» (Мт. 28:18-20). Continue reading
«БОГОСЛОВ’Я КАРАНТИНУ» І ВЕЛИКІ АНТИНОМІЇ ВІРИ
Епідемія коронавірусу, яка привела до офіційного оголошення пандемії і, як слідству, до закриття церков, поставила багато питань перед християнами. У Православній Церкві розгорнулася ціла дискусія про духовні причини епідемії та про необхідність суворих заходів, що вимагають припинення публічних богослужінь. Continue reading
ЖИВА ВОДА ВІРИ
Якось довелося Ісусу Христу переходити через Самарію, жителів якої зневажали юдеї й уникали навіть спілкування з ними. І, втомившись, Він присів перепочити біля колодязя на околиці міста, а учні Його пішли до міста, щоб купити щось поїсти. Стояла велика спека і Господь попросив у жінки, що вийшла з ближньої вулиці, набрати з цього колодязя води: «Дай Мені напитися». Здивувалася дуже жінка, що юдей заговорив із нею та ще й води попросив, щоб спрагу втамувати. «Як це Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки?» Господь же відповів їй: «Коли б ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: «Дай Мені напитися», то ти сама просила б у Нього і Він дав би тобі води живої». Continue reading
РОЗІРВІМО ПАНЦИР ГОРДИНІ
Такий вже занепад духовності серед народу, що пристрасті переважають потяг до світлого, Божого. Душі людські в гордині, як у міцнющому панцирі і мало кому вдається того панцира розірвати і вивільнити душу для світла й добра, тобто для Бога і віри в Нього, Творця нашого і Владики.
«То ж благаю вас, браття, через Боже милосердя,- віддайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але зміниться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,- добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:1-2),- каже нам апостол Павло. Continue reading
НАДБАННЯ ПОСТМОДЕРНОГО ХРИСТИЯНСТВА?
Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна, але Христос воскрес з мертвих і у Христі всі оживуть
1Кор. 15.
Христос воскрес заради людини, дарував їй життя, придбавши нас дорогою ціною. Ось ми і нині радісно вигукуємо привітання один одному – «Христос воскрес і життя дарував». Однак ця радісна звістка покривається смутком, бо людина обрала смерть і «потурає похотям», наче й не визволена від невідання, наче й не було воскресіння Христового, наче й не даровано їй «благодать у явленні Іісуса Христа» Християни, ми, слухаючи не чуємо і дивлячись не бачимо приклад Святого, Який покликав нас бути святими у всіх вчинках наших. Ми, спадкоємці апостолів, послідовники отців святих Церкви Христової, відчинили людству не ворота правди, а двері злослів’я й нахабності у стосунках між собою. Наше суспільство «святих Божих» поважає не того довершеним, хто із страху перед Богом затуляє свої уста від недоброго слова, але того, хто якнайбільше, найкрасномовніше злословить ближнього. Той у пошані в нас, хто язиком своїм відкрито чи натяками приносить «муку та злобу», але уста його – «отрута аспида». Continue reading
ГРАНИЧНЕ ДИВО? ІСТОРИЧНІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА
І. Вступ
А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа (1 Кор. 15: 14-15).
Для Павла було очевидно, що в залежності від того, чи є Воскресіння Ісуса історичним фактом, залежить достовірність не лише його власною проповіді, але і всієї нашої християнської віри. Павло дотримується цієї позиції надзвичайно твердо, при цьому він наполягає на історичності одного лише Воскресіння, а не інших чудес, які ми знаходимо в Новому Завіті. У цьому Павло не самотній. У ранній Церкві Воскресіння Ісуса «стає остаточним дивом в серії чудес, що знаменують Його земне служіння» (McGuckin 2004:293, порів. Aswin-Siejkowski 2009:63), і до наших днів віра в тілесне Воскресіння часто вважається лакмусовим папірцем, за допомогою якого можна перевірити, чи сповідує людина християнські погляди. Continue reading