ПРЕПОДОБНИЙ МАРТІН, ЗАТВОРНИК ТУРОВСЬКИЙ

Пам’ять 27 червня / 10 липня

«Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів» (Пс. 67:7) – ці натхненні слова Псалмоспівця сказані немов про тих затворників, які в земному житті віддалялися в пустелі, покірні Богу, щоб після увійти до радість Господа свого, які йшли в пошуках спасіння в тісні келії, де проводили дні життя у самотнім молитовному спілкуванні з Творцем.

Преподобний Мартін, туровський пустельник, служив кухарем у єпископів Симона, Ігнатія і Якима, колишніх духовних пастирях Турівській землі з 1120 по 1146 роки, і тільки наступник Якима, єпископ Георгій, звільнив Мартіна від його обов’язків «заради старост», з чого можна визначити приблизний час народження блаженного старця – друга половина 90-х років XI століття. Судячи з оповіді про святого подвижника, він страждав сильними болями від грижі, «черево бо йому в лоно входило». Звільнений від досить високій посаді, преподобний Мартін залишився жити в Борисоглібськом монастирі, розміщеному неподалік від міста, на Болоньї, де ніс подвиг самітництва: «один жив у Богу». До XIV століття ченці в обителях жили не жилі не спильно, а в осібних келіях, однак молилися разом в одній церкві, були під керівництвом  одного, ігумена, маючи в особистій власності одяг, питво і житло, в якому кожен готував собі трапезу. Continue reading

ЩО ПРИНЕСЛА УКРАЇНІ УНІЯ

Уся Україна проти Унії

1. Насильне запровадження Унії

Успіх церковної Унії, задуманої польським урядом, веденої єзуїтами й католицькою клерикальною партією, та проголошеної на Берестейському соборі 1596 р., важено виключно з католицького погляду. Партія, яка заводила Унію, думала, що досить запевнити собі підмогу членів вищої церковної Ієрархії Православної Церкви, й релігійна новина стане міцно в українських країнах Речіпосполітої. Привикши до острої ієрархічної централізації та пасивного послуху в оправах Віри нижчих членів Ієрархії вищим, і світських — духовним властям, ультракатолицька партія в Польщі надіялась, що легко зломить Православіє за допомогою православних же Єпископів і Митрополита. І з-за такого погляду всі змагання короля, впливових шляхтичів, ревнителів Католицтва, та єзуїтів, ішли виключно до того, щоб запевнити собі підмогу членів вищої Ієрархії Православної Церкви. Continue reading

СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТ СВЯТОЇ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ, ПРОСВІТИТЕЛЬКИ БІЛОРУСІ

Христос Воскрес!

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять святої Єфросинії Полоцької, просвітительки Білорусі. Але вона не тільки велика свята білоруського народу. Ні до, ні після неї у всім Київському Православ’і не було святої рівної їй. Невипадково наша свята мати була і залишається єдиний святий жінкою, що покоїлася в печерах Києво-Печерської Лаври. Як зірка на небі сяяла св. Єфросинія в Православному світі ще за життя, бо навіть у далекому Єрусалимі, куди в паломництвом вирушила вона в кінці свого земного шляху, знали і цінували її … Continue reading

Кафедральний храм освячений у Турові

11 Травня 2013 року в Турові сталося освяченням кафедрального собору на честь святителів Кирила та Лаврентія Туровських.

До речі, саме з Туровських земель починалося православ’я в нашому краї. З Турова поширювалася Євангельська звістка по території всієї Східної Європи більше 1000 років тому. Тут зберігся фундамент стародавнього собору, який датується XII століття. Сучасний собор зведений недалеко, в самому центрі невеликого містечка, де колись налічувалося до 70 церков. Під час татарських набігів колишнє удільне Туровський князівство втратило політичне значення, але не втратила духовного авторитету. Continue reading

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩІВ СВЯЩЕНОМУЧЕНИКА МАКАРІЯ КАНІВСЬКОГО, ПІНСЬКОГО АРХІМАНДРИТА

Пам’ять 13 / 26 травня

Священомученик Макарій Канівський жив у XVII столітті. Це булі скрутни часі для православних Білорусі та України. Життєвий подвиг, здійснений священомученика, був подвигом захисту Православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Київського Православ’я, оскільки те, що зберігалося від урагану унії, зносилося татарськими набігами. Continue reading

АКАФІСТ ЖИРОВИЦЬКОЇ ІКОНІ БОЖОЇ МАТІ

Кондак 1

Обраної від усіх родів Цариці і Владичиці спів хваління принесемо, як Молитовниці і Захисники роду християнського. Ти ж, як хороша, Молитовниця перед Господом моли Сина Твого і Бога нашого, подати нам спадщина благ вічних, та радісно про Тебе кличемо: Радуйся, милосердна Владичице, молитовниця наша і радісна захист. Continue reading

ЖИРОВИЦЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Пам’ять 7 / 20 травня

Ікона Богоматері Жировицької з’явився в 1470 році в містечку Жировичи Гродненського краю Білорусі. У лісі, що належав православному білоруському шляхтичу Олександру Солтану, пастухи побачили незвичайно яскраве світло, яке пробивалося крізь гілки грушевого дерева, що стояло над джерелом під горою.

Пастухи підійшли ближче і побачили на дереві невелику ікону Божої Матері в променистому сяйві. Пастухи з благоговінням взяли ікону і віднесли до Олександра Солтана. На великий жаль, сам Олександр Солтан від початку не надав особливого значення повідомленню пастухів, але ікону таки взяв і замкнув у скриню. На наступний день до Солтані прийшли гості, і господар захотів показати їм знахідку. На свій подив, він не знайшов ікони в скриньці, хоча незадовго до цього бачив її там. Через деякий час пастухи знову знайшли ікону на тому ж місці і знову віднесли її Олександру Солтанові. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ, СВЯЩЕНОМУЧЕНИК МАКАРІЙ, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ

Пам’ять 1 / 14 травня

Великий син білоруського народу, прикраса Київського Православ’я, святитель-мученик Макарій, митрополит Київський, здійснював свій чернечий та святительський подвиг у XV столітті. Докладне місто його народження невідомо, але дослідники припускають що він народився в околицях Вільні.

Від юнацтва будучи святитель Макарій відчув покликання до чернечого життя та поступив у Віленський Троїцькій монастир. Своїми духовними подвигами він звернув на себе увагу Київського митрополита Симона, який близько 1478 р. Б. поставив його архімандритом Віленського Троїцького монастиря та митрополичим намісником над усіма православними монастирями і церквами Великого Князівства Литовського (тобто Білорусі та України). На цієї відповідальної посаді будучий митрополит заробив велику повагу не тільки чернецтва, а і всіх православних вірних Київської митрополії. Continue reading

АКАФІСТ СВЯТИТЕЛЮ КИРИЛУ ТУРОВСЬКОМУ

Кондак 1

Обраний угоднику Христовий і Євангельських заповідей добрий виконавець, всього Київського Православ’я Златоустий наставнику, славимо тебе, молитовника за всіх, хто з вірою старанно до тебе прибігає, тому що ти стоїш з відвагою перед Святою Трійцею, моли про нас, недостойних дітей твоїх, щоб у твердості православної віри і благочесті жили, що з розчуленням тобі співаємо: Радуйся, Кириле, богомудрий вчителю покаяння. Continue reading

СПРОСТОВУЮЧИ МІТ ПРО «ЗАНЕПАД» КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я В XVI СТОЛІТТІ

З початку XIX століття російські православні та різноманітні католицько-уніатські історики старанно розширюють міф про занепад Київського Православ’я в XVI столітті. Вони переслідують різні цілі, але сходяться в одному – білоруси та українці нездатні без росіян або католицьких «підпорок» мати свою Православну Церкву і підтримувати в ній гідний освітній та науковий рівень, підтримувати  духовність народу на належному рівні.

Визначальним для історії Православної Церкви (Київське митрополії) Великого Князівства Литовського в XVI ст. є Віленський Помісний собор 1509, який відбувся під керівництвом митрополита Йосипа Солтана (1507-1521 р.р.). Собор розпочався у Вільні 25 грудня 1508 і закінчився 18 січня 1509р. На соборі були присутні семеро єпископів, семеро архімандритів, шестеро ігуменів, семеро протоієреїв і багато священства. Собор виробив наступні правила: “О стаде пастырьства Христовых словесных овец; О ставлении попов. О поставлении достойных у сьвященство; О утаенной совести; О непослушникох; О попех неимущих жен; О отнимании церквей; О сьвященникох князских и паньских; О церквах котории будуть стояти без сьвященников и без пэтья; Аще князь или боярин от церкви что отоймет; О отлучении сана; О отходящих черньцох; О божественныи правила; О непослушенстве епископском; О твръдости поставления; Сьвятого събора поместнаго иже в Сардакии, сиречъ, в Средци.” [13, ст.163-170] Continue reading