Пам’ять 27 червня / 10 липня
«Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів» (Пс. 67:7) – ці натхненні слова Псалмоспівця сказані немов про тих затворників, які в земному житті віддалялися в пустелі, покірні Богу, щоб після увійти до радість Господа свого, які йшли в пошуках спасіння в тісні келії, де проводили дні життя у самотнім молитовному спілкуванні з Творцем.
Преподобний Мартін, туровський пустельник, служив кухарем у єпископів Симона, Ігнатія і Якима, колишніх духовних пастирях Турівській землі з 1120 по 1146 роки, і тільки наступник Якима, єпископ Георгій, звільнив Мартіна від його обов’язків «заради старост», з чого можна визначити приблизний час народження блаженного старця – друга половина 90-х років XI століття. Судячи з оповіді про святого подвижника, він страждав сильними болями від грижі, «черево бо йому в лоно входило». Звільнений від досить високій посаді, преподобний Мартін залишився жити в Борисоглібськом монастирі, розміщеному неподалік від міста, на Болоньї, де ніс подвиг самітництва: «один жив у Богу». До XIV століття ченці в обителях жили не жилі не спильно, а в осібних келіях, однак молилися разом в одній церкві, були під керівництвом одного, ігумена, маючи в особистій власності одяг, питво і житло, в якому кожен готував собі трапезу. Continue reading
