Category Archives: переклад

ТРІОДЬ ПІСНА, ЯК ПОСІБНИК З ПСИХОСОМАТИЧНОГО ОЧИЩЕННЯ

Posted on by

Тріодь – це духовний період, який зміцнює нас у нашій православної істині. Вона нагадує нам про мету нашого життя та його  межі. Вона вказує на суєту наших цілей, прагнень і пріоритетів. На те, що повертає нас до нашої екзистенційної реальності. Що виводить нас на дорогу, яку ми, можливо, втратили.

Це – Період, який ми переживаємо щороку, щоб пригадати про роль часу в нашому житті, а також про ключове питання, про яке ми зазвичай забуваємо, про те, як повернутися до вихідної точки, з якої ми почали. Continue reading →

ЩО ТАКЕ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ?

Posted on by

Дебати, що почалися кілька місяців тому про шлюб між людьми однієї статі, завершилися дискусією про стосунки держави з Церквою. І від того, що ми говорили про шлюби, ми перейшли до розлучення. Оксюморон у всій цій справі полягає в тому, що для прихильників «розлучення» Церкви та держави головний аргумент той самий, що й у Церкви щодо одностатевих шлюбів. Отже, що кажуть обидві сторони? «Цей шлюб неприродний». Continue reading →

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ (2024)

Posted on by

+ ВАРФОЛОМІЙ

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський — Нового Риму

і Вселенський Патріарх

Усій Повноті Церкви,

Нехай благодать і мир

Від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа,

Разом з нашою молитвою, благословінням і прощенням

буде з усіма Вами.

* * *

Всечесні браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

Благодать нашого Бога любові знову сподобила нас увійти в потрібний для душі час Пісної Тріоді і дійти до Святого і Великого посту, до арени подвижницької боротьби, сповненої вишніми дарами і радістю Хреста і Воскресіння. У цей благословенний період, духовний скарб і динамізм церковного життя, а також сотеріологічна довідка всіх його проявів, розкриваються з ясністю. Continue reading →

ПІСТ, ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЄВХАРИСТІЯ

Posted on by

Готуючись до Великодня і дотримуючись все необхідне в період Великого посту, православні християни покликані задуматися і про те, як ця практика, окрім духовного оновлення, може стати джерелом соціальних перетворень і збереження навколишнього середовища. Для подолання екологічної кризи, з якою ми стикаємося щодня, Вселенський патріарх Варфоломій, давно відомий як «Зелений патріарх», просить «від нас не більшого професіоналізму в галузі технологій, а глибшого покаяння, метаної, у прямому значенні грецького слова, що означає гаряче» зміна розуму», і радикальної зміни способу життя» [1]. Вважаю, що православна практика посту, з її особливою увагою до проблем споживання, стає тією точкою, де православ’я може вступити в діалог з зростаючою областю етики, що оцінює моральні наслідки вибору продуктів харчування, та започаткувати «радикальну трансформацію способу життя»[2], до якої закликає нас Патріарх Варфоломій як основа для більш екологічного способу життя у світі. Continue reading →

ІГУМЕН (НАСТОЯТЕЛЬ) МОНАСТИРЯ: ЯК ПОЄДНУВАТИ ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ВІДНОСИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

Posted on by

І Духовний керівник

Святитель Василь Великий, як відомо, пише, що ігумен посідає у монастирі місце Бога, «на образ Христа». Старець Еміліан Симонопетрський у свою чергу пояснює, що настоятель монастиря, що є повнотою Соборної Церкви в одному конкретному місці, є зримою складовою обряду, яка приховує в собі незриме джерело – Бога. Насамперед настоятель є керівником, творцем, який керує і таємно веде душі, вказує їм шлях до досконалості і до таємничого єднання з Христом [1]. Continue reading →

ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СВІТОМ

Posted on by

З самого початку свого існування чернецтво відмовилося супроводжувати сучасного йому віку, являючи собою свідчення того, що крім поточного і минущого існує неминуча і вічне, пов’язане з глибокими потребами та сподіваннями людського існування.

Наставник пустелі Антоній Великий, який викривав марність мирського духу, вчить нас, що страждання сьогодення є несуттєвими і другорядними в порівнянні зі «славою, яка має відкритися нам у майбутньому»[1]. Жага проживання небесного і звільнення від приліплення до суєтного і мирського і від пожадань упереджених є головними передумовами для того, щоб чернець гідно йшов шляхом свого покликання, як він був покликаний, вступаючи в ангельське проживання: «Іди гідно покликання, позбудься пристрасті , зненавидь потяг, що тягне тебе донизу, все своє бажання направ на небесні» [2] Continue reading →

ОКРУЖНЕ ПОСЛАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ ІЄРАРХІЇ ЕЛАДСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПРО ШЛЮБ (ПРОТИ Т.ЗВ. ШЛЮБУ ГОМОСЕКСУАЛІСТІВ)

Posted on by

Як Вам було повідомлено, лише кілька днів тому, тобто 23 січня 2024 року, Ієрархія Еладської Церкви, яка є Вищим органом нашої Церкви, зібралася для вивчення питання, яке повстало у наші дні, тобто встановлення «політичного шлюбу» гомосексуалістів з усіма, що випливають із цього, наслідками сімейного права. Continue reading →

НЕВРОТИЧНА РЕЛІГІЙНІСТЬ: ГЕНЕЗИС, ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У РАМКАХ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Posted on by

Вступ

Слово «невроз» є запозиченням з французької, де névrose утворено від давньогрецького νεῦρον, тобто «нерв». Continue reading →

ОРІГЕН ТА РИТОРИЧНИЙ КРИТИЦИЗМ

Posted on by

Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading →

ОСОБИСТА ЕТИКА ТА ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Posted on by

Політику зазвичай характеризують як можливого мистецтво. Можливе не скрізь і не завжди одне й те саме, а досягається зусиллями та компромісами. Щоб політик міг продовжувати свою роботу та уникати реакцій з різних сторін, які могли б її розладити або створити ширшу соціальну шкоду чи заворушення, він вдається до компромісів. Він поводиться так, що, може, і не висловлює свою думку, але веде до рішень, недалеко від нього далеких. Таким чином, проблематика політики призводить до диференціації політичної дії та поведінки від особистої думки. Continue reading →