«ПАРАФІЯЛЬНЕ ЧЕРНЕЦТВО»: СПАДКОВА ПРОБЛЕМА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Однією з проблем чернечого життя, яка є притаманною практично для всіх Православних Церков, є проблема т.зв. «парафіяльного чернецтва», коли ієромонах виконує обов’язки звичайного парафіяльного священика або співробітника єпархіальних структур. І хоча існує багато робіт видатних богословів та духовників, у яких описується «чернече служіння в миру», реально ми сьогодні маємо проблему спотворення самого місця чернецтва в Церкві. Отже, спробуємо розібратися та висловити деякі думки з цього приводу. Відразу зазначимо, що розглядаємо виключно служіння ієромонахів. Continue reading

ЦЕРКОВНИЙ ПІДХІД ДО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ВІДНОСИНИ МІЖ ЄПИСКОПОМ ТА МОНАСТИРЯМИ ЙОГО ЄПАРХІЇ

Тим, що прийняли священицьке достоїнство, свідченнями та керівництвом служать накреслені правила і постанови, котрі охоче приймаючи, оспівуємо із Богоглаголивим Давидом, до Господа Бога говорячи: «Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством». Також: «заповідав єси правду, свідчення Твої повіки, врозуми мене, і живий буду». І якщо пророчий голос наказує нам повіки зберігати свідчення Божі, і жити у них, то явним є, що перебувають вони незламно і непохитно. Тому що і боговидець Мойсей так сказав: «не додавай до того і не віднімай від того». І божественний апостол Петро, хвалячись ними, виголошує: «У що бажають проникнути ангели». Так само і Павло сповіщає: «Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема». Оскільки це правильно, і засвідчено нам, то, радіючи з цього, подібно як знайшов би хтось велику користь, божественні правила із насолодою приймаємо, і цілковите й непорушне зберігаємо постановлення цих правил, викладених від всехвальних апостолів, святих труб Духа, і від шести святих Вселенських Соборів, і тих, що помісно збиралися для видання таких заповідей, і від святих отців наших. Бо всі вони від одного і того ж Духа бувши просвічені, корисне узаконили.

1 Правило VII Вселенського Собору 787 р. [1]

За допомогою вище викладеного правила богоносні Отці, які зібралися на VII Вселенському Соборі (787 р), виносять рішення, що характеризує священні канони як плоди Святого Духа, як богонатхнення, тобто і не допускають можливості їх розглядати в якості людських винаходів. Виходячи з такої характеристики стає цілком очевидним що Церква через них має боголюдське управління, а не людське, і що церковні справи які робляться не на підставі священних канонів, а за людськими бажаннями і прагненнями, через особисту зацікавленість священного служіння, завжди руйнуються, розпадаються, бо вони порушують священні канони, нехай навіть із самих добрих намірів, тягнуть за собою жорстоку і нещадну помсту. Continue reading

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ. ОФІЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ЩОДО ЄВХАРИСТІЇ

23-25 червня 2020 року було скликано Священний Синод Вселенського Патріархату на його чергове засідання поточного місяця у Православному Центрі Вселенського Патріархату у комуні Шамбесі міста Женеви. У перший день голови синодальних комісій працювали разом над спільними завданнями. Були присутні багато Ієрархів з Європи.  Continue reading

ШАМАНИ, ДУХІВНИКИ І ПСИХОТЕРАПЕВТИ: ПРОБЛЕМИ ПОКАЯННЯ І СПОВІДІ В СВІТЛІ СУЧАСНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ПЕРЕХОДУ ДО «ПСИХОЛОГІЧНОГО» СУСПІЛЬСТВА

Серед святих таїнств Християнської Церкви, як видається, сповідь найбільшою мірою пов’язана з викликом самому собі. У таїнстві сповіді найбільш гостро постає питання про те, хто ми, як ми розуміємо себе, наші сильні і слабкі сторони в світлі граничної Христової реальності. Виклик, який ставлять перед нами ці духовні виміри буття, приводить нас до проблеми, яку християни не завжди готові подолати: дуже складно подивитися в обличчя нашої психологічної, а також духовної реальності, відсторонившись від нашого неартистичного уявлення про самих себе. Змиритися з реальністю означає сміливо дивитися на більш глибокі рівні особистому житті, на відміну від речей, які відкриваються через одні лише розум і емоції. Не всі люди погодяться з тим, що досягнення глибин свого внутрішнього Я передбачає ряд факторів і в обов’язковому порядку ту силу, яку мав на увазі Христос, говорячи: «Без Мене не можете робити нічого» [1]. Насправді в більшості випадків такий підхід йде врозріз з життям середньостатистичної сучасної людини. Скільки людей готові спуститися на глибину свого психологічного та духовного життя та зробити це, закликаючи Бога, Який, згідно християнської віри, знає все? Які основи і наслідки такого процесу? Continue reading

ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ДО АРХІЄПИСКОПІВ ІНШИХ ПОМІСНИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ СТОСОВНО СПОСОБІВ ПОДАВАННЯ ЄВХАРИСТІЇ

Його Всесвятість Вселенський патріарх Варфоломій, слідуючи бажанню Матері-Церкви Константинополя мати узгодження і, настільки це можливо, однорідність між помісними Православними Церквами у надзвичайно важливому питанні Святої Євхаристії і способів її подавання віруючим, надіслав цього листа 17 травня 2020 року до усіх своїх братів Блаженніших Архієпископів Помісних Православних Церков: Continue reading

МІСІЯ ЖІНОЧИХ ПРАВОСЛАВНИХ МОНАСТИРІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Готуючи цю статтю, я думала про те, як же обмежитися в неї місією тільки жіночих монастирів, тому як в структурі і функції особливих відмінностей в чоловічому і жіночому чернецтві не існує, і обітниці у нас одні і ті ж. Адже, як каже Святи Апостол Павло: «Нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28). Continue reading

ПИТАННЯ ПРО ВІДДАЛЕНЕ ЗДІЙСНЕННЯ ЄВХАРИСТІЇ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19 І РЕАКЦІЯ НА НЬОГО ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКОВ

На відміну від багатьох епідемій недавнього минулого, в цьому році бурхлива пандемія коронавірусу з самого початку має виразний релігійний вимір. У ЗМІ обговорюється роль церков в поширенні захворювання, смертність серед священнослужителів значно перевищує показники серед населення в цілому, закриття храмів викликає гарячі суперечки. Внутрішньоцерковне життя також виявилося серйозно порушеним епідемією. Мова тут не тільки про очевидні проблеми в функціонуванні церковної адміністрації або зниженні обсягу пожертвувань від парафіян, але й про зміни в богослужінні і навіть в богослов’і. Священики присвячують «згубної пошесті» проповіді, про позбавлення від нього підносяться спеціально складені молитви. Одним з найгостріших питань, які постали перед Церквами за останні два місяці, постало питання про Євхаристію. Незважаючи на істотні відмінності в богословському розумінні цього таїнства між православними, католиками та протестантами, практично всі християнські Церкви роблять Євхаристію, причому видима, обрядова сторона її у всіх християн виглядає приблизно однаково і складається в спільному споживанні євхаристичних хліба і вина. Це, очевидно, вимагає спільної присутності віруючих, що неможливо в умовах карантину та закритих храмів. Continue reading

ЛІТУРГІЯ, ІСТОРІЯ І ЛОЖЕЧКА ДЛЯ ПРИЧАСТЯ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ

В останні тижні керівники Церкви розглядали історичний прецедент, щоб знайти способи продовжувати служіння віруючим і підтримувати відправлення обрядів в церкві під час глобальної пандемії, оскільки, як зазначили інші, закриття богослужбових установ та припинення служіння Літургії – це не вихід для Церкви, навіть якщо деякі святі і були здатні здобути святість у відсутності регулярного обрядового життя або участі в спільному поклонінні. Continue reading

«БОГОСЛОВ’Я КАРАНТИНУ» І ВЕЛИКІ АНТИНОМІЇ ВІРИ

Епідемія коронавірусу, яка привела до офіційного оголошення пандемії і, як слідству, до закриття церков, поставила багато питань перед християнами. У Православній Церкві розгорнулася ціла дискусія про духовні причини епідемії та про необхідність суворих заходів, що вимагають припинення публічних богослужінь. Continue reading

ЯК СРСР ВПЛИНУВ НА РІШЕННЯ ІІ ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ ЩОДО СОБОРНОГО ЗАСУДЖЕННЯ КОМУНІЗМУ

Сьогодні багато українців задається питанням: Чому провід Католицької Церкви проводить фактично проросійську політику? І мова не тільки про сумновідому «Гаванську зустріч», а і про те, що Ватикан до сьогодні не осудив російську анексію Криму, а війну на Донбасі називає «внутрішнім конфліктом»… Але така позиція для Риму не чимось новим, пов’язаним виключно з політичними поглядами папи Франциска. Ще у часі ІІ Ватиканського Собору, через вузькі католицькі інтереси, Ватикан практично кинув на проїзволяще мільйони католиків та просто звичайних людей, які покутували в країнах «радянського табору». Ця історія сьогодні мало відома, тому ми вирішили трохи дослідувати це питання. Continue reading