Кондак 1
Обраний Христом Богом, Спасителем світу до апостольського служіння, преславний апостол Пилипе! Прославляючи Господа, що покликав тебе, пісні хвали тобі співаємо. Ти ж, вірний учень Христовий, як маючи велику відвагу до Господа, не спиняй поминати нас біля престолу Всевишнього, а ми, славлячи труди, подвиги й страждання твої, так з любов’ю співаємо тобі: Радуйся, Пилипе, святий апостол Христовий і молитовник за нас неспинний. Continue reading
21 жовтня / 3 листопада
Святитель Іларіон, митрополит Київський (+1055), жив в епоху великого князя Ярослава Мудрого, сина святого рівноапостольного Володимира. В історію Київського Православ’я він увійшов як перший саме київський предстоятель, поставлений на митрополію Собором єпископів Київської Русі.
Окремі факти біографії Іларіона свідчать, що він походив з Київщини. Про це йдеться, зокрема, в «Повісті временних літ». Прийнявши чернечий сан, юний Іларіон пройшов «учення книжне» під керівництвом наставників у Києво-Печерському монастирі. «Києво-Печерський патерик» сповіщає, що в ченці його постриг засновник монастиря Антоній. Оскільки Іларіон був «муж благочестивий, божественний писанням розумний і постник», Ярослав Мудрий зробив його пресвітером у своїй заміській резиденції—Берестові. Ці свідчення можна зіставити з літописними відомостями 1037 р. про те, що князь Ярослав «зібрав писців багатьох», організував перекладання й переписування книг, створивши тим самим при Софіївському соборі в Києві першу бібліотеку Київської Русі. Continue reading
Кондак 1
Обраній невісті Христа, Вседержителя творінню, похвальні пісні приносимо, прославляючи чистоту твого невинного життя і цілуючи твої чесні страждання; ти бо нині торжествуєш у небесному палаці твого Жениха Христа. Пом’яни тих, що прославляють тебе піснями цими, взиваючи до тебе: Continue reading
Перше та унікальне видання Чернечого Требника сучасною українською мовою, відбулося дякуючи закордонним членам проекту «Київське Православ’я». Скінчилася майже 4 річна праця авторського колективу. У Требнику зібрані всі Чини, що стосуються чернечого життя, заснування та освячення монастиря.
Невеликий наклад вже пішов у провідні бібліотеки. Також Требник доступний для скачування за посиланням: https://yadi.sk/i/QGwYRu5iuEFZh Continue reading
Кондак 1
Обраний від диявольського служіння на служіння істинному Богу і до лику святих приєднаний, священомученик Кипріяне, моли Христа Бога позбавити нас від сіток лукавого та перемогти світ, тілесне і диявола, та закликаємо тебе: Continue reading
Пам’ять 30 вересня / 13 жовтня
Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, помер в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 року при святому ігумені Феоктисті (згодом святитель Чернігівський – пам’ять 5 серпня), мощі його були перенесені до Антонієвих печер, а 1 жовтня 1730 року в Велику Печерську церкву (Успенський храм). Continue reading
Пам’ять 24 вересня / 7 жовтня
24 вересня / 7 жовтня Українське Православ’я, разом зі всією повнотою Вселенського Православ’я, прославляє одного із славних синів землі Української – преподобного Феодосія Манявського. Преподобний Феодосій став помічником преподобного Іова Манявського в 1608 р. і вважається разом з ним засновником цієї древньої святині – Українського Афону.
З молодих літ преподобний Феодосій намагався догодити Господу Богу благочестивим, сповненим чеснот життям, виконанням заповідей Закону Божого. За Божим промислом, утікаючи від насолод суєтного світу прийшов він до преподобного Іова. У всіх монастирських трудах він був невтомним його помічником. Continue reading
Пам’ять 24 серпня / 6 вересня
Історія Руси-України знає чимало випадків, коли спалахи народного духу та вогні істинної традиції виникають на окраїнах нашого цивілізаційного простору. Лемківщина найвіддаленіший закуток нашої землі і був такою твердинею, край, що зберіг народну пам’ять про часи Києворуські та походи короля Данила, край, мешканці якого сподвигли селянську республіку в повному ворожому оточенні, край, що попри географічну й політичну ізоляцію перебував у світі Києва та Почаєва, міцно оберігаючи Святу Православну віру. Попало це світло і на молодого семінариста Максима Сандовича із Ждині, якому судилось стати мучеником за віру. Continue reading
Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading
Пам’ять 6/19 травня
Іов Почаївський, Іван Залізо (1550—1651) — православний святий, ігумен Почаївського монастиря, ієромонах, автор збірки моральних порад і повчань «Пчола Почаївська». У своєму звеличенні «чернечої бідності» як найвищої моральної цінності він доходить до того, що вимагає поширення її на світських людей. Єдине, що світська людина може мати більше від ченця, це дружина; в усьому іншому мирянин і чернець повинні суворо дотримуватися принципу некористолюбства. Continue reading