ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО ТРЬОХ СВЯТИТЕЛИВ

«Я є світло світові» говорить Господь (Ін.8:12). Як сонце освічує нашу землю в день, а місяць вночі, так Тихе Світло Святої Слави освітило святих апостолів. Господь назвав їх світлом світу (Мф.5.14), заповідав: «Нехай світло ваше світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф.5:16).

Добрі діла, чисте і праведне життя є світлом, світле життя перед Богом. Але Господь говорить, що без Нього ми нічого не можемо чинити. Діла світла, ходження по заповідях Божих не можливі без допомоги благодаті Божої. Continue reading

НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНЕЦТВА

Чернецтво – це не тільки християнське, а й загальнерелігійне явище. Ще до появи християнства на історичній арені чернецтво вже існувало в лоні східних релігійних культів. В іудаїзмі в епоху виникнення християнства теж побутували релігійні громади, такі як ессеї в Палестині або терапевти (цілителі) в Єгипті, які крім аскези сформували певний спосіб життя, що нагадує чернечий. Однак, якщо східним релігіям, панівна тенденція яких – відхід від світу, аскеза і чернецтво спочатку притаманні, то в юдаїзмі, як і в будь-який інший релігії з месіанським або пророчим характером, вони виникають як засоби вираження релігійного почуття. З іншого боку, аскеза як особливий спосіб життя, який є обов’язковою умовою для відходу зі світу і розвитку чернецтва, була відома вже в елліністичному світі. Continue reading

СВЯТКУЮЧИ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА…

Ще не так давно, 14 січня, ми відзначали пам’ять святителя Василія Великого, сьогодні, 7 лютого, черга святкувати пам’ять святителю Григорію Богослову, а післязавтра, 9 лютого, звершуємо пам’ять перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого, а ще через кілька днів Церква покличе нас святкувати їм, усім трьом, соборну пам’ять. Це відбудеться 12 лютого і називатиметься це свято Собором вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Ось так, майже протягом місяця ми святкуватимемо пам’ять всім трьом святителям окремо і разом. Continue reading

ПРО ТАК ЗВАНИЙ ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

Незабаром вся Україна відзначатиме свято, про яке на двадцять третьому році української незалежності дивно було б і чути. Це так званий День святого Валентина. Здавалося б яку шкоду може принести це солодко-рожево-сріблясто-пухнасте свято людині? Тут потрібно зупинитись з роздумами і перенестися у царину історії. Continue reading

ІНТЕРВ’Ю ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ВАРСОНОФІЯ МІЖНАРОДНОМУ ПРОЕКТУ «КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я»

24 січня 2015 року, під головуванням вятійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату. Синод визначив: «Призначити єпископом Ужгородським і Закарпатським, керуючим Закарпатською єпархією, ієромонаха Варсонофія (Рудніка), насельника Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва, клірика Київської єпархії – після його архієрейської хіротонії». Сьогодні Преосвященний Владика Варсонофій погодився дати інтерв’ю нашому міжнародному проекту. Continue reading

ІКОНА РІЗДВА ХРИСТОВОГО XVIII ст. ІЗ БАРКОЛАБОВСЬКОГО ЖІНОЧОГО МОНАСТИРЯ

Ікона Різдва Христового. XVIII ст. З Барколабовського жіночого монастиря Могилевської обл. Білорусі

Барколабовській жіночий Свято-Вознесенський монастир був заснований Богданом Статкевичем в 1641 при церкві Іоана Хрестителя. Розташовувався він при злитті річок Лахва і Дніпро, на острові. Керівництво монастирем Богдан Стеткевич доручив Кутеїнському ігумену Іоїлю Труцевичу, який разом з ігуменею Кутеїнського жіночого монастиря обирали настоятельку для Барколабова. Монастир був організований за прикладом жіночого Успенського Кутеїнського монастиря, звідки була переведена частина черниць у новостворену обитель. До 1568 тут було дві церкви – Вознесіння Господнього і на честь Іоана Хрестителя, в обох були влаштовані багато прикрашені кіоти для головної святині – чудотворної ікони Божої Матері, що отримала назву «Барколабовська». У 1594 р була заснована Свято-Георгіївська церква. У 1640 р в монастирі жило 300 черниць. Continue reading

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

Свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа 2014/2015

Преподобним отцям, чернецтву та усім вірним Української Православної Церкви поза межами України та нашим братам і сестрам по Вірі в Україні:

Улюблені брати і сестри:

Христос Рождається!

«Не бійтеся …»

Це слова ангела до пастухів, коли він звістив їм, що для нас народився Спаситель. «Не бійся» також було привітанням ангела до Захарії, звіщаючи йому про народження Іоана Хрестителя. З таким же привітанням ангел звістив Богородиці про народження Ісуса Христа. Господь наш Ісус Христос у Своїх словах також часто говорить людям не боятися: «Страх є марним; все що потрібно – довіра.» Continue reading

НАРОДНА ІКОНА В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ БІЛОРУСІ XVIII-XIX ст.

Наталія. Богоматір Одигітрія. Рафаїл. 1760р. Тристулковий складень. З м. Турів, Гомельської обл. Білорусь

Ікона (від грецького Eikon – зображення, образ), в православ’ї та католицизмі зображення Ісуса Христа, Божої Матері і святих, яким приписується священне значення. У Білорусі ікона мала назву «абраз», що означає образ-зображення окремих святих або певний сюжет на біблійну і євангельську тему.

Ікона як один з видів релігійного живопису залишалася найбільш поширеною в духовному житті людей протягом декількох століть. У порівнянні з монументальним розписом, який завжди відносився до конкретного місця в архітектурі культової споруди, ікона мала свої відмітні особливості. Перш за все, вона не залежала від умов свого місцезнаходження, була легко «транспортабельною» і в більшості своїй була невід’ємним предметом не лише культових храмів, але й домашнього середовища людини. Їй поклонялися, перед нею читалися молитви. Народна ікона була культовим предметом, який проектував духовний зв’язок між людиною і Богом. Звертаючись до Бога з проханням, покаянням, молитвою, людина зверталася до ікони, яка повинна була «чути» його слова і не тільки слухати, але й допомагати здійснювати те, до чого був звернений погляд людини. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ (РОСТОВСЬКИЙ). СТРАЖДАННЯ СВЯТОГО ПЕРШОМУЧЕНИКА АРХІДИЯКОНА СТЕФАНА

Коли Господь наш Ісус Христос після здійснення таїнств спасіння нашого вознісся на Небо і Духа Святого від Отця у вогненних язиках вниз зіслав і Церква Христова примножуватися почала, були нарікання еллінів на євреїв. Не тих еллінів, що поклонялися ідолам, їх же звичайно Писання Святе язичниками називає: ще-бо тим у той час не відчинилися двері Віри ані не проповідувалося їм ще слово спасіння, бо нескоро після убивства Стефанового язичників до церкви вірних приймати почали, — з них же першим був Корнилій-сотник. Його ж коли хрестив Петро святий, обурювалися ті, що були від обрізання, що до мужів, які обрізання не мали, увійшов, і нарікали на Петра. Однак він сповістив їм про плащаницю, з Небес явлену, — тоді замовкли й славили Бога, кажучи: «Справді язичникам Бог покаяння дає в життя». Не з язичників же були елліни у час буття Стефана святого, хоч нарікали на євреїв, але з тих же євреїв були і той же Мойсеїв закон мали, розсіявшись по всіх краях. Continue reading

ІСТОРІЯ ВИКОРИСТАННЯ ТИПИКІВ У КИЇВСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ МИТРОПОЛІЇ Х – XVIII СТОЛІТЬ

Ключові слова: Православ’я, Типик, історія, Київська митрополія, богослужіння, Константинопольський патріархат, складання сучасного богослужбового Статуту.

Key word: Orthodoxy Typikon, History, Kyiv Metropolis, worship, Patriarchate of Constantinople, modern liturgical assembly of the Charter.

Питання відновлення історичної ідентичності Київського Православ’я неможливо без складання нового Типику (Статуту), який мусив би ґрунтуватися на стародавніх джерелах. Формування подібного Типика повинно було б засвідчити самобутність нашої Православної Церкви та її обрядову відмінність від імперсько-державного Московського Православ’я. Continue reading