ЄВАНГЕЛІЄ-АПРАКОС (ОРШАНСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ) 1250 – 1299 рр. (СКАЧАТИ КНИГУ)

Оршанське Євангеліє, створене, як вважається, в Полоцьку (Білорусь) у другій половині XIII століття, є одним з найстаріших пам’ятників слов’янської кириличної писемності та однією з найдавніших ілюстрованих білоруських рукописів.

Воно містить дві багатоколірні прикрашені позолотою мініатюри, що зображують євангелістів Луку (лист 42, оборотна сторона) і Матвія (лист 123, оборотна сторона). Мініатюри відображають вплив візантійського ранньо-палеологовського стилю (що відноситься до періоду правління останньої візантійської династії, яка перебувала у влади з 1259 по 1453 рік) на Старобілоруське мистецтво. Від запозичених зразків мініатюри вигідно відрізняються життєвістю ликів, мажорністю колориту, широкою вільною манерою живописання, далекою від сухого аскетизму Візантії. Continue reading

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОНФЕСІЙНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ТЕКСТІВ. ЩЕ РАЗ ПРО СЛОВА «ПРАВОВІРНИЙ»

Проблема конфесійного (православно-уніатського) визначення авторства богослужбових та й взагалі релігійних текстів XVII – XVIII виявляється іноді досить складною. Переважно визначення відбувається за приналежністю друкарні або місцем створення, але не секрет, що в XVII – початку XVIII століття, а часом і в ХІХ та ХХ столітті, ми спостерігаємо взаємні «запозичення» текстів. Тому частина істориків і мовознавців давно намагається створити будь – які маркери, які повинні спростити задачу розпізнавання конфесійного авторства. Одним з таких маркерів, який сьогодні намагаються ввести в науковий обіг уніатські дослідники, є слово «правовірний». Continue reading

ВІЛЕНСЬКЕ НАПРЕСТОЛЬНЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1575 РОКУ (подана електронна копія видання)

У 1569 році знаний білоруський друкар і перекладач Петро Мстиславець, по запрошенню купців Мамоничив, приїжджає в Вільню та засновує там друкарню. Ця відродила кириличне друкарство опісля півстоліття після припинення видавничої діяльності Ф. Скорини. У ній випускалися монументальні барвисто оформлені видання, що відрізнялися зовнішнім виглядом і високою культурою друку: широкими полями, виразним півуставного шрифтом, рясним вживанням кіноварі, іншими помітними елементами художньо-поліграфічного оформлення. У виданнях П. Мстиславця чудова, хоча і в дещо ускладненою манері, виконані всі фігурні гравюри, великі декоративні заставки стародруків стилю. Continue reading

ПАМ’ЯТНИК НЕРУКОТВОРНИЙ…. (у 200 річницю народження Тараса Григоровича Шевченко)

Сьогодні, 26 лютого / 9 березня 2014 року, у Неділю Перемоги Православ’я, ми маємо честь запропонувати вашій увазі воістину нерукотворний пам’ятник двом стовпам Українського духу: Тарасу Шевченко й митрополиту Іларіону (Огієнко).

Митрополит Іларіон завжди говорив, що Тарас Григорович Шевченко був його духівником, дороговказною зіркою, що вела його по дорозі служіння Богу й Україні. Саме тому наш Великий православний святитель багато писав про життя й творчість Кобзаря. Сьогодні ми хочемо запропонувати вам одну із цих книг. Continue reading

СВЯТА ВІДПРАВА ВЕЧІРНЯ І РАННЯ МОВОЮ УКРАЇНСЬКОЮ 1922 р. (подана електрона версія видання)

Сьогодні ми ради представить нашим читачам чергове поповнення бібліотеки нашого проекту – Українське богослужбове видання «Свята відправа Вечірня і Рання. мовою українською», яка була надрукована в Києві та Львові в 1922-1923 р.

Це видання цінне тим, що це є переклад не з російських богослужбових книжок, а саме з давніх грецьких оригінальних текстів, яке здійснив видатний український святитель, митрополит Іларіон (Огієнко).

Сама книга по своєму змісту подібна на Часослов, бо зміщує практично всі богослужіння добового і тижневого кола, крім Святої Літургії. Continue reading

НОВЕ ВИДАННЯ БІБЛІОТЕЦІ СТАРОДРУКІВ САЙТУ: ДИОПТРА, АБО ЗЕРЦАЛО…, КУТЕЇН 1654 р. (подаємо електронну копію видання)

Рукопис «Діоптра, сиріч Зерцало, або Зображення відоме живота людського в світі» (або «Зерцало мірозрітельное») була переведена 1604 р. ігуменом Дубинського Хрестовоздвиженського монастиря Віталієм.

Цей Морально-аскетичний твір складається з трьох частин. Він викриває суєтність мирського життя і наповнене моралями. Тут розглядаються окремі приклади зі Священного писання. Continue reading

ЗАБЛУДОВСЬКЕ «УЧИТЕЛЬНЕ ЄВАНГЕЛІЯ» 1568 РОКУ (подаємо електронну копію видання)

У 1564 або 1565 роках, знаний білоруський та український першодрукар Іван Федорович був вимушений покинути Москву через недосвідченість та переслідування з боку московського царя.

Серед інших речей, Іван Федорович забрав з собою значну частину типографського інвентарю: пунсони, матриці, частина шрифту і майже всі гравіруванні дошки. Наприкінці 1565 або на початку 1566 московські друкарі прибули до столиці Великого князівства Литовського, славного та шляхетного старожитнього  білоруського міста – Вільні. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ СВЯТИХ ПРАОТЦІВ

У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні, за два тижні до свята Різдва Христового, наша Свята Православна Церква нагадує нам про його наближення і готує до гідної зустрічі з цім великим святом. У нинішню, перший підготовчий до свята тиждень вона згадує святих, що жили до Різдва Христового, – старозавітних пророків, і всіх благочестивих людей , з вірою чекали пришестя Спасителя, від чого і ця неділя називається неділею святих праотців. Цим спогадом вона переносить нас думкою в часи старозавітні, в часи , що передували приходу обіцяної Богом Месії, і для нашого натхнення до морального самоочищення ставить перед нами цілий сонм великих праотців, що просіяли своїм богоугодним життям. Continue reading

АКАФІСТ СВЯТИТЕЛЮ І ЧУДОТВОРЦЮ МИКОЛАЮ: ІСТОРІЯ РУКОПИСІВ ТА СТАРОДРУКІВ У КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї (з файлом акафіста Ф. Скорини)

Шанування святителя Миколая в Київському Православ’ї має давню історію та сягає Х – ХІ століття. Саме тому, текст «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю» був перекладений практично відразу після його написання Константинопольським патріархом Ісідором (1347). Переклад на руську мову ми знаходимо вже в рукописах Київського Православ’я ХV – XVI століть.

Також требо відзначити, що цей акафіст ми зустрічаємо в двох, незалежних варіантах. Ці варіанти весь час існували паралельно та знайшли свій відбиток у стародруках Київської митрополії. Continue reading

КОРОТКА ІСТОРІЯ ШАНУВАННЯ І НАПИСАННЯ АКАФІСТУ СВЯТІЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЕ ВАРВАРІ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї (надане скановане видання 1757 р.)

Історія особливого шанування святій великомучениці Варвари в Київському Православ’ї сягає ХІІ століття, коли в 1108 році царівна Варвара Комніна, донька візантійського імператора Олексія Комніна, перед від’їздом в Київську Русь попросила в дар у свого батька цілющі мощі. Її чоловік, великий князь Святополк Ізяславович (у хрещенні – Михайло),  який вибудував роком раніше в Києві кам’яну церкву, з почестями поклав там цілющі мощі великомучениці і заснував Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. Під час навали Батия мощі були приховані, а потім знову повернуті на колишнє місце. Continue reading