Шанування святителя Миколая в Київському Православ’ї має давню історію та сягає Х – ХІ століття. Саме тому, текст «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю» був перекладений практично відразу після його написання Константинопольським патріархом Ісідором (1347). Переклад на руську мову ми знаходимо вже в рукописах Київського Православ’я ХV – XVI століть.
Також требо відзначити, що цей акафіст ми зустрічаємо в двох, незалежних варіантах. Ці варіанти весь час існували паралельно та знайшли свій відбиток у стародруках Київської митрополії.
Разом з тим, розглядаючи варіанти акафісту святителю Миколаю в рукописах Київського Православ’я, можна зробити припущення, що один варіант акафісту (які був у подальшому надрукований Ф. Скориною та використовується і сьогодні) був більш поширений, ніж другі варіант (уперше надрукований в 1629 р. у Києві).
По нашому міркуванню, саме на древні рукописні тексті Київської традиції та автентичні грецькі рукописи орієнтувався великий білоруський просвітитель Франциск Скорина, при перекладі та підготовки «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю» для своєї «Малої подорожної книжці», в якої цей акафіст уперше був надрукований.
Говорячи про близькість варіанта Ф. Скорини до автентичних рукописних зразків, варто відзначить цікаву річ, а саме на те, що в рукописах і варіанті Ф. Скорини початкові слова ікосів і кондаків не узгоджені з початковими словами інших древніх акафістів – «Пресвятої Богородиці», «Успіню Пресвятої Богородиці» та «Найсолодшому Господу Ісусу Христу».
Також варто звернути увагу на перший кондак варіанта Ф. Скорини, які відповідає і рукописним зразкам. Цей кондак, переважно в московської традиції, був в подальшому замінений на інший, які з’являється переробленим першим кондаком іншого акафісту святителю Миколаю, що був надрукований у 1629 р. у Києві. На великий жаль, ця практика зміненого першого кондаку була повторена в виданні Києво-Печерської лаври 1677 р.
До особливостей видання Ф. Скорини требо віднести і закінчення першого кондака «Радуйся Миколаю, великий чудотворця», бо в рукописах ми найбільше зустрічаємо наступний текст: «Радуйся, усім заступник».
Хоча слов’янський текст акафісту святителю Миколаю в різних стародруках Київського Православ’я трохи відрізняється, чому присвячено декілька філологічних досліджень, умовно можна сформувати дві опорні групи, які суттєво відрізняються по змісту:
- Видання Ф. Скорини та Віленське, 1628 р.
- Київське 1706 та 1731.
Перша група базується саме на автентичних рукописних зразках Київського Православ’я. Друга – сформована під впливом російської синодальної традиції та, по нашому міркуванню, вже не може репрезентувати саме Київське Православ’я.
У певної мірі окремо стоїть Київське видання 1677 р., у якому зроблено узгодженість перших слів ікосів і кондаків з більш старожитніми акафістами Христу і Богородиці, про які ми писали вище, а також зроблені і інші зміни тексту. Тому, по нашому міркуванню, Київське видання 1677 р. можна в певної мирі вважати перехідним між двома зазначеними групами та таким, яке вже пізнало вплив московської традиції.
Другі варіант «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю» також є досить широко представлений у друкованої спадщині Київського Православ’я, переважно української.
Так, він був вперше надрукований у Київському виданні 1629 р., а потім повторювався в Київських виданнях 1654 та 1663 рр, Львівському 1699 р., Чернігівському 1714 р.
Розглядаючи текст другого варіанту «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю», можна зробить висновок, що за час його існування він зазнав значно менш текстових правок, ніж перший варіант та заховав певні архаїчні риси старожитнього перекладу. При цьому первісними зразками тексту, по нашому міркуванню, є Київські видання 1629 та 1654 рр.
Таким чином можемо зробити висновок про відповідність саме молитовної традиції Київського Православ’я обох варіантів «Акафісту святителю і чудотворцю Миколаю» тільки в текстових варіантах: Першого – в редакції Ф. Скорини та Віленського видання 1628 р; Другого – Київської редакції 1629 та 1654 рр.
прот. Сергій Горбик
Джерела
- «Мала подорожня книжіця» (Ф. Скорина), Вільно, 1525.
- Акафісти в них же канони, стихири і стиховні на всю седмицю. Вільно, 1628.
- Акафісти. Київ, 1629.
- Пречесні Акафісти всієї седмиці з стихирами і канонами. Київ, 1677.
- Пречесні Акафісти всієї седмиці. Київ, 1706.
- Акафісти і канони. Київ, 1731.
- Пречесні акафісти Господу нашому Ісусу Христу, Пресвятої Богородиці і святому ієрарху Миколаю. Київ, 1654
- Пречесні акафісти. Київ, 1663.
- Акафісти з стихирами і канонами і прочими моліннями. Львів, 1699
- Молитвослов. Чернігів, 1714.
- Описание славянских рукописей Московской синодальной библиотеки. М. 1857
- Описание рукописей Соловецкого монастыря, находящихся в библиотеке Казанской духовной академии: в 3 ч. Казань, 1881.
- Описание рукописного отделения библиотеки императорской Академии наук, I, Рукописи, том 1 (I. Книги священного писания и II. Книги богослужебные). Санкт-Петербург, 1910
- НИОР РГБ, ф. 304.I. Рукописи № 262 (л. 116. В той же четверток служба святителю Николаю с акафистом), № 263 (л. 71. Правило молебно св. чудотворцю Николе), № 285 (л. 445. Акафист, св. Николе чюдотворцу, творение вселенскаго святейшаго патриарха Новаго Рима кир Исидора. )
Акафіст святителю і чудотворцю Миколаю. Ф. Скорина. Вільно, 1525 р.