У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні, за два тижні до свята Різдва Христового, наша Свята Православна Церква нагадує нам про його наближення і готує до гідної зустрічі з цім великим святом. У нинішню, перший підготовчий до свята тиждень вона згадує святих, що жили до Різдва Христового, – старозавітних пророків, і всіх благочестивих людей , з вірою чекали пришестя Спасителя, від чого і ця неділя називається неділею святих праотців. Цим спогадом вона переносить нас думкою в часи старозавітні, в часи , що передували приходу обіцяної Богом Месії, і для нашого натхнення до морального самоочищення ставить перед нами цілий сонм великих праотців, що просіяли своїм богоугодним життям.
Про цих святих людей в Священному Писанні говориться іноді дуже коротко, наприклад про великого праведника Еноха: і ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог (Бут. 5:24 ). Через ці скупі слова святі отці здогадують про те, що він був людиною незвичайно праведного життя, завжди пам’ятав Бога і невпинно Йому молився, і тому був узятий живим на небо. Так само коротко Біблія згадує і про інших святих, особливо про тих, які жили до Авраама, наприклад – про Авеля, тому що про праведників найдавніших часів дуже мало відомо . Наприклад , святитель Димитрій Ростовський називає Евера (див. Бут. 10:21, 24, 25) праведною людиною. Звідки він робить такий висновок? З того, що від Евера згодом стався юдейський народ – той самий, серед якого по плоті народився Христос. Юдейські же народ був обраний Богом саме тому, що Евер відмовився брати участь у побудові Вавилонської вежі. Про це немає згадки в Біблії, але святі отці як би розшифровують вельми стислі слова Святого Письма. Про інших древніх праведників говориться досить багато – ціла книга присвячена великому праведному Іову і випробуванню, яке він зазнав заради того, щоб довести свою віру в Бога і любов до Нього.
Всі праотці жили надією на що має з’явитися Спасителя і постійно висловлювали свою віру в Нього.
Спаситель мав народитися на землі тілесно . Наскільки важливо було тілесне народження , доводиться тим, що Євангеліє починається саме з родоводу Христа. Хоча народження Спасителя і було чудесним, Діва безшлюбна народила, але воно відбулося від Матері, і благословенна Діва і Матір не могла не мати Своїх предків. «Закон спадковості, як і всякий закон, суворий і невблаганний, іноді буває жахливий за своїми наслідками. Людині доводиться страждати все життя – з дитинства, з колиски за гріхи своїх предків, мучитися від нажитих ними хвороб, хибних схильностей. Але цей же закон і вельми благодійний для роду людського. Він закріплює все хороше, нажите людиною, закріплює в нащадках – і не тільки закріплює, а й розвиває, удосконалює. Цей закон робить один рід, один навіть народ хорошим, чесним, навіть святим, інший – поганим , принаймні гіршим». І особливо яскраво це видно в родоводі Ісуса Христа, в праотцях і отцях давнини, від яких по плоті стався Христос, – всі вони відрізнялися високим і праведним життям.
Дуже часто, улюблені мої, у Священної історії Старого Завіту ми бачимо, що Господь закликав людей, які були в тяжких, важких обставинах, які вже ні на що земне не могли розраховувати. Їх чекало тільки відчай, але відчаю вони не допустили. Потім Господь Ісус сказав: «Не бійся, тільки віруй». Ось це вони і виконали – не боялися, а тільки вірували. За цей-то ми і прославляємо їх імена сьогодні. Тому сьогоднішній день святковий, що випереджає Різдвяні дні, присвячений пам’яті цих мужів, які твердо стояли у вірі своїй, в надії і в любові до Господа.
Цю віру їх ми й повинні собі поставити за зразок і постійно тримати в думці , що ці старозавітні праведники були оточені темрявою язичницького невіри і нечестя і жили лише надією на пришестя обіцяного Спасителя; в той час як ми маємо ціле море свідків благості Божої в минулому, маємо нині Святу Православну Церкву, що дбайливо спрямовує нас до спасіння; нарешті, тішимося безсумнівною надією майбутньої вічного життя, яке обіцяв нам правдивий Бог, Які так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав , щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне.
Тому пам’ятаймо, дорогі брати і сестри, що всі ми є покликаними у Царство Небесне. Через те, будемо уважні до гласу Божого, бо є межа нашому земному існуванню та прийде час, коли милосердя Боже, яке нині закликає нас до покаяння і виправлення, як би поступиться місцем правосуддю і праведному гніву Божому. «Тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2). Очистимо себе покаянням і виправимося, щоб свято Різдва Христового зустріти з чистою совістю і духовною радістю і від повноти радості і почуттів оспівати народженому у Віфлеємі Богонемовляті: «Слава в вишніх Богу , і на землі мир, і в людях благовоління». Амінь
прот. Сергій Горбик
16/29 грудня 2013 р.Б.