На початок Великого посту, як правило ми читаємо, слухаємо чимало повчань, майже одного і того ж самого змісту. У церковному середовищі ми налаштовані на те, щоб «поститися постом приємним». До цього нас наставляє атмосфера в храмі увечері прощенної неділі, весь перший тиждень Великого посту, коли ми всі заглиблено молимось, слухаючи канон Андрія Критського. Однак згодом через тиждень всі наші бажання подвизатися у пості десь щезають, а молитва слабне. Ні, я далекий від того, щоб ствердно сказати, що ми перестаємо себе утримувати від їжі тваринного походження, ми й далі постимося, і багато хто з нас саме так чинить, але ж піст це не тільки їжа. Згадаймо, що на другий тиждень посту, ми вже не такі заповзяті до молитви, до того, щоб слізно оплакувати свої гріхи, взагалі думати про подвиг посту так, як ми цього хотіли на початку Святої Чотиридесятниці. «Розслаблення – це звичайний стан душі і тіла, всієї людини», – скажете ви і будете в цьому мати рацію. Continue reading
Author Archives: admin
КАТЕХИТИЧНА ГОМІЛІЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ НА ПОЧАТОК СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ 2020 РОКУ
✠ Варфоломій
Божим Милосердям Архієпископ Константинополя-Нового Риму і Вселенський Патріарх
До всієї повноти Церкви
Благодать, милосердя та мир від нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа
Разом з нашою молитвою благословення і прощення буде зі всіма вами
Ми співаємо гімни подяки Богові любові, коли ми знову входимо у Святий і Великий піст, на арену подвижницької боротьби, посту та стримання, пильності та духовної усвідомленості, оберігання наших почуттів та молитви, смиренності та самопізнання. Ми розпочинаємо нове і благословенне паломництво до Святої Пасхи, яка «відкрила для нас ворота раю». У Церкві і як Церква, коли ми бачимо Воскреслого Господа слави, ми всі разом їдемо шляхом обожнювання благодаттю, яка веде до небесних благ, «підготовлених Богом для тих, хто любить Його» (1 Кор. 2:9) Continue reading
ЦІННІСТЬ ТРАДИЦІЇ В ЦЕРКОВНОМУ ДОСВІДІ
У сучасному суспільстві останніх років спостерігається жвавий інтерес до перегляду і вирощуванню духовних цінностей, які знову з’явилися в контексті Православної Традиції. Цей поворот абсолютно логічний, бо сучасна людина, виснажена матеріалістичним евдемонізмом, яка усвідомила його надмірне наростання і розвиток в останні роки, шукає простоту, а не складність часу. У той же час повна відсутність людяності породжує нагальну потребу шукати багатства та глибини в православній духовності. Це тому, що, таким чином, завдяки православному досвіду людина, з одного боку, знаходить рішення для своїх щоденних роздумів, з іншого боку, у її не розсіються думки та її залишає тривога за впевненість у правильному життєвому досвіді, який не відволікається на неправильний спосіб життя. Continue reading
ДЕЯКІ ДУМКИ ЩОДО ПРОЦЕСУ РОЗБУДОВИ НАГОРОД ПЦУ
Наш інтерес до процесу розбудови системи нагород ПЦУ обумовлений, серед іншого, унікальністю ситуації, що склалася. Такого вікна можливостей ще не було і навряд чи колись буде. Судіть самі – постала нова адміністративна структура на чолі з молодим Предстоятелем, а отже, бери й будуй систему почестей з нуля, враховуючи кращий досвід. Умови для цього ледве чи не ідеальні, просто-таки лабораторні. Але ж українці ніколи не втрачали можливості втратити можливість… Continue reading
ЖИТТЯ ТА ЧУДЕСА СВЯТОГО ПАРФЕНІЯ, ЄПИСКОПА ЛАМПСАКІЙСЬКОГО
Пам’ять 7/20 лютого
Дивовижний єпископ Парфеній був сином Христофора, який служив дияконом в одній з церков Мелітополя. Сам Парфеній не отримав світської освіти. Проте, він з великою старанністю слухав Святе Письмо, за що вже ранньому віці удостоївся відвідин Божественної благодаті. У ті роки він ще не явив світові свої чесноти, щосили намагаючись бути непомітним. Парфеній почав творити чудеса, коли йому виповнилося 18 років. Зверніть увагу, наскільки очевидно його людинолюбство. Неподалік від його будинку розташовувалася гавань, куди він ходив рибалити. Однак спійману рибу він не їв і не віддавав її знатним людям. Навпаки, він продавав її, і всі виручені з продажу гроші роздавав бідним. Таким чином, завдяки цій допомозі, він удостоївся вінця святого людинолюбства. Continue reading
СВЯТІ ОТЦІ І ВЧИТЕЛІ ЦЕРКВИ ПРО СВЯТО СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
- Джованні Белліні (1430 – 1516) «Стрітення»
Святий Афанасій, архієпископ Олександрійський: «Нині відпускаєш раба Твого, Господи, за словом Твоїм, з миром, – промовив старець Симеон при стрітенні Господнім». Тому то, будемо зневажати смерть: бо якщо і боятися її станемо, то помремо, звичайно, у визначений нам Промислом час. Краще зустріти її доблесно, як щось звичайне і потрібне, аніж поступитися перед нею безславно. Хто закінчує життя в благочесті, той не помирає. Continue reading
ЦЕРКОВНІ ОРДЕНИ: КОРОТКА ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Історія виникнення системи церковних орденів та медалей є однією з найменш відомих сторінок фалеристики. Практично немає наукових праць, які б розповідали про позалітургійні та позаієрархічні нагороди у різних конфесіях, або давали докладний опис їхньої трансформації протягом історії християнства. У цій невеликій оглядовій статті ми спробуємо подати загальні відомості та, власне, привернути увагу дослідників до більш детального вивчення нагородної системи кожної окремої Церкви. Continue reading
РОЗУМІННЯ ТЕРМІНУ «РОЗУМ» В ПРАВОСЛАВНІЙ ПСИХОТЕРАПІЇ
І. Розум людини
Згідно з ученням святих апостолів і живому Переданню нашої Церкви, що водима Святим Духом, розум людини – це око душі. Коли розум, якщо він знаходиться в своєму природному стані, входить в серце, він бачить Бога, подібно до того, як первозданні люди до падіння в Раю бачили Бога своїм розумом, споглядали Його як світло і могли розмовляти з Ним знову ж за допомогою розуму. Continue reading
СМЕРТІ НЕМАЄ
Смерть не така, якою багато хто собі її уявляють. Всім нам в годину смерті доведеться побачити і пережити багато, до чого ми не підготовлені. Мета цієї статті – дещо розширити і уточнити наше розуміння неминучого майбутнього розлучення з тлінним тілом.
Для багатьох смерть – це щось на зразок сну без сновидінь. Закрив очі, заснув, і нічого більше немає. Темрява. Тільки сон вранці скінчиться, а смерть – це назавжди. Багатьох найбільше страшить невідомість: «А що зі мною буде?» Ось і намагаємося про смерть не думати. Але десь в глибині завжди є відчуття неминучого і невиразна тривога. Кожному з нас доведеться перейти через цей рубіж. Варто було б подумати і підготуватися. Continue reading
КИРИЛ СЬОГОДНІ – ЦЕ ФІЛАРЕТ ВЧОРА. ЯК ПОСТУПОВО ГУНДЯЄВ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ДЕНИСЕНКО
І. Про громадян Гундяєва і Денисенко
Спочатку поясню, чому я використовую світські прізвища, а не чернечі імена. Відповідь дуже проста: «Москва почала перша». Continue reading