ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: ВІДНОСИНИ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ З ІНШИМ ХРИСТИЯНСЬКИМ СВІТОМ

1. Православна Церква, будучи Єдиної, Святої Соборної і Апостольської Церквою, в глибокої церковної самосвідомості твердо вірить, що займає чільне місце в процесі руху до єдності християн в сучасному світі.

2. Православна Церква засновує свою єдність на факті її заснування Господом нашим Ісусом Христом і спілкуванні у Святій Трійці і таїнствах. Ця єдність виражається в апостольському спадкоємстві і святоотцівському переданні, і Церква донині живе ним. Православна Церква має місію і обов’язок передавати і звіщати всю міститься в Священному Писанні і Священному Переданні істину, яка і надає Церкві кафоличний характер. Continue reading

ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: МІСІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Церква Христова живе «в світі», але вона «не від світу» (пор. Ів. 17:11 і 14-15). Церква є знаменням і образом Царства Божого в історії, звіщаючи Добру Новину про «нове творіння» (2 Кор. 5:17), про «нове неба i нову землю, на яких живе правда» (2 Петр. 3:13), про світ, в якому «витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде» (Одкр. 21:4). Continue reading

ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: ТАЇНСТВО ШЛЮБУ І ПЕРЕШКОДИ ДО НЬОГО

1. ПРАВОСЛАВНИЙ ШЛЮБ

1) Сьогодні інститут сім’ї виявився під загрозою в зв’язку з такими явищами, як секуляризація і моральний релятивізм. Священний характер шлюбу затверджується Православною Церквою як її фундаментальне і незаперечна вчення. Вільний союз між чоловіком і жінкою є необхідною умовою шлюбу. Continue reading

ВСЕПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР: «ПРОВЕСТИ НЕМОЖЛИВО ВІДКЛАСТИ»

Дискусії навколо потреби скликання Всеправославного собору ведуться вже більш ніж 50 років. Але тільки в XXI столітті питання вийшло «на фінішну пряму» і була навіть призначена конкретна дата його початку. І ось, в останній момент, рішення Священного Синоду Болгарської Православної Церкви фактично зірвало проведення собору. Практично всі релігійні аналітики бачать в цьому «руку Москви», що, в свою чергу, ставить і вектор більшості статей і тезисних реплік в ЗМІ. Однак, на нашу думку, міна під проведення собору була закладена набагато раніше, коли проведення собору стало самоціллю політико-релігійних амбіцій двох основних гравців: Константинополя і Москви. Тому пропоную трохи заглибитися в історію. Continue reading

ВИДАННЯ ФРАНЦИСКА СКОРИНИ ЯК СПАДЩИНА КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Одним з найбільш дискусійних питань про приналежність спадщини Ф. Скорини – це питання про її місце в загальній спадщині Київського (Білоруського та Українського) Православ’я. Ряд дослідників справедливо вважає, що спадщина Ф. Скорини, або принаймні її велика частина, належить до білоруської частини спільної культурної спадщини Київської православної митрополії Константинопольського Патріархату. Їх опоненти заперечують це твердження, ґрунтуючись на конфесійній приналежності першодрукаря, а також на відсутність благословення його діяльності з боку архієреїв Київської православної митрополії і комерційний (або загально-просвітницький, гуманістичний) характер видавничої діяльності Ф. Скорини. У даній статті ми спробуємо розібратися в цій дискусії. Continue reading

РІШЕННЯ СВ. СИНОДУ БОЛГАРСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ – БОЛГАРСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ПРО ПЕРЕНЕСЕННЯ ТЕРМІНУ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ

РІШЕННЯ Святого Синоду від 1 червня 2016 року щодо Всеправославного собору (16-26 червня 2016 р о-в Кріт)

На сьогоднішньому засіданні Св. Синод Болгарська Православна Церква – Болгарський Патріархат в повному складі, прот. №12 / 01.06.2016 р, провів ґрунтовний розгляд питань, пов’язаних зі скликанням Великого і Святого Собору Православної церкви 16-26 червня 2016 р на о. Крит, де були обговорені наступні істотні міркування і причини: Continue reading

ЛЮБЕЦЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading

ПІВСТОЛІТТЯ НА ПЕРШОСВЯТИТЕЛЬСЬКІЙ КИЇВСЬКІЙ КАФЕДРІ

Коли відкрити каталог Київських православних митрополитів, то ми побачимо, що Патріарх Філарет найдовше очолює Київську кафедру. Після нього найбільше, приблизно 34 роки був на Київській кафедрі митрополит Кирило (з 1247 по 1281 рр.), а потім 22 роки, керував митрополит Фотій (з 1409 по 1437 рр.); 20 років (з 1837 по 1857 рр.) Київською кафедрою керував митрополит Філарет (Амфітеатров). Якщо взяти навіть увесь християнський світ – православний і католицький, то рівних за терміном керівництва Церквою Святійшому Патріарху Філарету також немає. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ

Пам’ять 6/19 травня

Іов Почаївський, Іван Залізо (1550—1651) — православний святий, ігумен Почаївського монастиря, ієромонах, автор збірки моральних порад і повчань «Пчола Почаївська». У своєму звеличенні «чернечої бідності» як найвищої моральної цінності він доходить до того, що вимагає поширення її на світських людей. Єдине, що світська людина може мати більше від ченця, це дружина; в усьому іншому мирянин і чернець повинні суворо дотримуватися принципу некористолюбства. Continue reading

ДІЯЛЬНІСТЬ ПІНСЬКОГО БОГОЯВЛЕНСЬКОГО БРАТСЬКОГО МОНАСТИРЯ В XVII – XX СТ.СТ.

Пінський Богоявленський чоловічий монастир виник на межі XVI – XVII ст. За одними даними, він вже існував в 1596 році і його архімандрит Єлисей брав участь в Брестському церковному соборі. Однак, більш точним є факт, що обитель була заснована, завдяки турботам шляхтянки Раїси Макарівни Гарабурди (або Яніни Галабурдінай), дружини Слонимського судді, на початку XVII ст. Вона мала дерев’яні житлові будинки на ділянці землі, який називався «Полозовщина». Сюди Раїса Макарівна поселила ченців Лещинської обителі, яка за наказом короля Сигізмунда III була передана уніатам. Потім вона побудувала келії для ченців. Continue reading