Сьогодні неділя про Страшний Суд, а наступна – Згадування Адамового вигнання і наше входження на дорогу Великого посту. Після звершення Божественної Літургії у кафедральному соборі виїхав на Київ. Дорогою сонячна, 2 березня, а вже вісна. Оглядаюся на поля та гаї, які супроводжують мене поки що Львівщиною. Доїжджаю до Бродів і думаю: «Господи, якщо цей світ, земля по якій ми ходимо, так зачаровує, то яким був рай, з якого Ти вивів Адама? Приставивши до воріт раю херувима з вогняним мечем, Ти повелів Адамові більше не повертатися до раю, бо дорога ця вже була загороджена. Однак, це не означало, що дороги до раю для людини більше не було. Цією дорогою став Ти, Господи, вказавши: «Я є путь, істина і життя». Вийшовши за ворота раю, Адам відчув страх у тому, що таке бути незахищеним, оглядався на всі сторони, бо зло вже чекало на нього, смерть шукала жертви. Каїн і Авель – перші сини Адама і Єви, після їх вигнання із раю. Continue reading →