У радянської Росії, ніби християнській країні, запанував войовничий атеїзм. Зі спогадів та й з акту канонізації новомучеників (рішення Синоду РПЦ про канон новомучеників від 29 травня 2013 р. Журнал Священного Синода №57) маємо живе підтвердження цього. Continue reading
Свята Гора Афон та її спадщина упродовж багатьох століть відігравали винятково важливу роль у розвитку вітчизняної духовності й культури як в епоху Київської Русі, так і за доби національно-визвольної боротьби українського народу в XVII ст. та в пізніші часи. Не без впливу афонських подвижників здійснювалося воцерковлення запорозького козацтва і залучення його до боротьби за релігійне і національне звільнення українського народу [1]. Continue reading
Наш інтерес до процесу розбудови системи нагород ПЦУ обумовлений, серед іншого, унікальністю ситуації, що склалася. Такого вікна можливостей ще не було і навряд чи колись буде. Судіть самі – постала нова адміністративна структура на чолі з молодим Предстоятелем, а отже, бери й будуй систему почестей з нуля, враховуючи кращий досвід. Умови для цього ледве чи не ідеальні, просто-таки лабораторні. Але ж українці ніколи не втрачали можливості втратити можливість… Continue reading
Віктор Марковець. «Заславль. Вадахрост на Чорниці» .1998. Полотно, олія, 28 х 40.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
ХРИСТОС ХРЕЩАЄТЬСЯ! У РІЧЦІ ЙОРДАНІ!
Улюблені брати і сестри!
Зовсім Недавно Ми Відзначали Подію Боговтілення:
У Світ у Плоті Прийшов Син Божий… Прийшов Він на землю через велику невимовну любов до людського роду, прийняв на Себе плоть людську. Саме через неї ми побачили славу Божу, повсякчас існуюче світло і Божество. и сприймали Його простим і довірливим серцем Віфлеємських пастухів, яким Ангели Божі сповістили про пришестя у світ Христа. І ось сьогодні ми з Новою Радістю переживаємо явлення Богоявлення Христа Спасителя на річці Йордані. Continue reading
Становище православ’я на українських землях, приєднаних до Росії після поділу Польщі, було важким. Ставлення російської влади до релігійного життя на західноукраїнських землях зазнало відчутних змін після повстання 1830-1831 рр. Політика російського уряду мала на меті, зокрема, нівелювання національних особливостей та знищення національної культури народів, які опинилися під її владою. «Обрусение инородцев» – таким було завдання імперської політики, початок якій поклало царювання Миколи І в першій половині ХІХ ст. [17, ст. 147]. Continue reading
Вже на стадії підготовки Київського об’єднавчого собору та надання Константинополем Томосу про автокефалію Православної Церкви України, багато аналітиків зазначали, що визнання нової Помісної Церкви з боку інших автокефальних церков, буде супроводжуватися певним «торгом», коли кожний буде намагатися отримати якісь дивіденди, або від Константинополя, або від Києву, або від Москви за гальмування процесу. При цьому саме інтереси Румунської Православної Церкви називалися прямо та неприховано – отримання власного ставропігійно-національного вікаріату в ПЦУ з правами широкої автономії. Це було, на думку майже всіх релігійних аналітиків, головною умовою визнання Української Помісності з боку Бухаресту. Continue reading
З давніх давен українська культура була європеїзованою та охристияненою. Велику роль у цьому протягом століть відіграли досягнення українського православ’я. Розглянемо головні ідейні церковноорганізаційні здобутки українського православ’я, які, на наш погляд, органічно пов’язані з українською культурною сферою.
Так, у нашій Церкві протягом усього церковного року велика шана надається Богородиці. Україна взагалі належить до тих східноєвропейських країн, де культ Богоматері розвинений найбільше, хоч до сьогодні дослідження з нашої маріології є недостатніми й не дають нам картини повного розвитку Богородичного культу в Українській Церкві. Але вже за часів Ярослава Мудрого цей культ мусив мати широке розповсюдження, якщо Ярослав віддав свій народ під Покров Пречистої Богоматері. Проте, на думку деяких дослідників, цей культ в Україні набагато старіший, сягає ще дохристиянських часів і поєднується з культом Матері-землі [Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом.- Філядельфія, 1954.- ст. 439]. Continue reading
100 років тому було вперше запроваджено тризуб як державний символ України. Спершу український флот запровадив цей символ ще в січні 1918 р., що було регламентовано відповідним «Тимчасовим законом про флот УНР» [1]. Це був перший законодавчий акт, який легітимізував офіційне використання в Україні тризуба та синьо-жовтого прапора як державних символів, які на той час ще не були офіційно затверджені. І вже спираючись на цей закон, 2 лютого 1918 року, тризуб був ухвалений в якості державного герба Малою Радою УНР [2]. Згодом тризуб став гербом Української Держави за Гетьманату П. Скоропадського (1918) і Директорії УНР (1918-1920), і зберігався українським урядом в екзилі як національний символ, аж поки не було відновлено державну незалежність України вже в 1991 році. Continue reading
Нещодавно став відомий склад богословсько-літургійної комісії Православної Церкви України. Одним з його членів став представник Рівненської Духовної Семінарії – прот. Микола Капитула, якій «добро відомий» як плагіатор та крадій наукових текстів. Continue reading
Кожний сучасний православний християнин щодня стикається з багатьма людьми, які хочуть нас чомусь навчити. І кожний раз нас бентежить одне питання: як відрізнити справжніх вчителів від тих, хто бажає звести нас зі шляху спасіння. Щоб правильно зрозуміти це, давайте прочитаємо ось цей уривок із Біблії
Мт 8:5-13: «А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить». Continue reading