Ваше Преосвященство / Превосходительство / Благословенні,
Пан Олександр Гаман, Генеральний консул України в Королеві міст,
Преподобні Отці,
Улюблені брати і сестри у Христі,
ХХ століття можна вважати найтрагічнішим періодом в історії людства. Крім Першої світової війни та Другої світової війни, в ній відбулися, мабуть, найбільші трагедії людства, деякі з яких добре відомі нашої людської сім’ї, а інші менш знайомі або майже ігноруються. Серед останніх слід відзначити Голодомор, Великий Голодомор в Україні, який вбив від семи до десяти мільйонів благочестивих українців голодом в найжахливіші роки радянського режиму, з 1932 по 1933 рік, і який в цей день ми молитовно згадуємо.
Український термін «Голодомор» підкреслює голод, диявольський проект сталінської системи, мета якого – геноцид особливо набожного народу, щоб викорінити християнську віру та Православну Церкву, а парадоксально – українську люди мирно отримували користь з рясного врожаю. Поки люди вмирали від голоду, радянський режим вивозив цей врожай у світ, лицемірно видаючи себе за процвітаючу країну.
Сьогодні ми молимося за спокій душ тих мільйонів благочестивих українців, які були перенесені нашим Милосердним Господом з темряви долини скорботи і плачу (Пс 84:6) на Землю живих (Пс 27:13), в «місце світлим, місці квітучім, місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, зітхання» Співаючі «вічна пам’ять» цим вірним, ми пам’ятаємо їх трагічний кінець і свідоцтво всьому людству, якому ніколи не треба забувати таке зле голодування, а навпаки треба засуджувати Голодомор, щоб такі звірства не повторювалися в історії людства.
Як підкреслив Святий і Великий Собор Православної Церкви, «Православна Церква визнається, що кожна людина незалежно від кольору шкіри, релігії, раси, статі, етнічної приналежності та мови, створена за образом і подобою Божою, і користується рівними правами в суспільстві. Відповідно до цього Православна Церква відкидає дискримінацію за будь-якой з вищезазначених причин, оскільки вони припускають різницю в гідність між людьми». з цієї причини Рада засудила «конкуренцію і ворожнечу [які] вводять в світі несправедливість і несправедливість Доступ окремих людей і народів до ресурсів божественного творення [і] позбавляють мільйони людей основних благ і призводять до деградації людської особистості [і] породжують етнічні, релігійні та соціальні конфлікти, які загрожують внутрішньої згуртованості громад». Рада нагадав нам: «в світлі таких трагічних обставин велика відповідальність Церкви [...] в плані подолання голоду і всіх інших форм поневірянь в світі». (Місія Православної Церкви в Сучасному світі).
Поки ми зберігаємо нашими молитвами трагедію Голодомору, весь наш світ страждає від пандемії короновірусу, що призвела до досі понад мільйон смертей по всьому світу. В таких обставинах багато хто питає себе: де Бог, і що Він робить у часі страждання людей? Проблема зла в світі – одна з найбільших викликів віри, і книга Іова в Старому Завіті намагається дати нам зрозумілу відповідь. Зло – це не творіння Бога. Навпаки, Бог добрий, і все, що Він створив, добре і красиво.
Багатостраждальний Іов був благочестивим і виключно благословенним людиною, як і більшість жертв Голодомору. Але Бог дозволив сатані напасти на нього, знищити все його майно, сім’ю і навіть тілесне здоров’я, і в результаті Іов несправедливо страждав. Але Іов зберіг свою віру і надію на Бога. Йов вірив в таємницю воскресіння з мертвих, висловивши її цими дивовижними словами: «Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть» (Іов 14:7). І дійсно, в кінці Бог відновив і благословив Йова, який став фігурою, образом, або якщо хочете, живою іконою Розп’ятого і Воскреслого Христа.
Історія Іова нагадує нам про те, що Бог ніколи не буває сліпий і не глухим до несправедливості людини. Кінець Праведника заважає нам звинувачувати Бога в злочині та відповідальності за зло в світі. Бог милосердний і ми завжди повинні сподіватися на Нього і сподіватися. Як пише Святий Апостол Яків: «Ось ми ублажаємо тих, якi терпiли. Ви чули про терпiння Iова i бачили кiнець його вiд Господа; бо Господь вельми милостивий i щедрий» (Як. 5:11).
Улюблені брати і сестри у Христі,
Цими думками ми закликаємо вас ніколи не впадати у відчай. Поки ми віримо в Бога, поки ми зберігаємо віру в воскресіння, завжди є надія. Нехай Воскреслий Господь дасть вічний спокій мільйонам праведних душ, загиблих в надії на воскресіння, у наслідок диявольського Голодомору, так і в зв’язку з нинішньою трагічної пандемією, і нехай їх віра, а також Їх випробування, заохочують і стимулюють нас викорінити будь-яку дискримінацію, несправедливість, насильство і голод з нашого світу, роблячи його краще, чекаючи «Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9:1). Амінь!
† Варфоломій Константинопольський
Палкий молитовник перед Богом за всіх вас.
Фанар, 28 листопада 2020 р.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»