І. Рідна мова – душа церкви.
ЦЕРКВА — це душа народу. Душа правдива, жива, що оживлює кожного народа й робить його справжньою нацією.
Народ без своєї окремої Церкви — народ без душі, народ мертвий, печаткою нації не означений, на денаціоналізацію призначений.
Церква — це душа нації. Нація виявляється найперше в Церкві своїй, в її віковічній праці та її віками виробленій ідеології. Тому без своєї окремої Церкви нема й окремої нації.
Святитель Амфілохій був єпископом в одній з найдавніших єпархій Київської Русі - Володимиро-Волинської, заснованої ще святим рівноапостольним князем Володимиром. Святитель Амфілохій був третім архіпастирем на цій кафедрі. Першим Володимиро-Волинським єпископом був Стефан, поставлений самим рівноапостольним Володимиром; його наступником – преподобний ігумен Печерський Стефан (пам’ять 27 квітня), воспріявшій ігуменство від преподобного Феодосія (пам’ять 3 травня). Святитель Амфілохій був посвячений у єпископа 27 серпня 1105 митрополитом Київським Никифором (1103 – 1121 рр.) і сімнадцять років керував Володимиро-Волинської паствою. Усього кілька поколінь відокремлювали його час від Хрещення Русі, і святителю довелося чимало потрудитися в зверненні до Христа язичників, а також у викоріненні язичницьких забобонів у новохрещених і умиротворення князівських міжусобиць.