Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.
Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях. Continue reading
Коли сьогодні ми розмірковуємо про піст у Православній Церкві, наші думки майже відразу ж переходять до певних правил, які стосуються того, що нам можна і що не можна їсти. Більше того, ці правила особливо стосуються Святого Великого Посту. Тому, коли дійде справа до такого сорокаденного посту, знайдуться люди, які майже виключно зосередять увагу на всіх приписах Церкви, які стосуються того, коли потрібно утримуватись від певної їжі. Є й ті, хто може не пошкодувати сил, ретельно перевіряючи всі інгредієнти певних продуктів з супермаркетів, наприклад, щоб переконатися, що немає жодних слідів продуктів, які, як вони знають, не дозволені під час посту, та бурхливо радіють, коли їм трапляється знайти замінники їхньої улюбленої їжі. Що неминуче випливає з такого розуміння посту, це віра в те, що якщо ти «досяг успіху» в таких спробах, то ти готовий прийняти Воскреслого Господа у Пасхальну ніч. Continue reading
Таке дивне дежавю, два преценденти, схожі як близнюки…
- Московський церква, а сьогодні через свого сателіта – УПЦ МП, гонила та руйнувала православну українську церкву за допомогою окупаційних провладних інституцій, захопила Українську святиню – Почаївську лавру, добудувала на нашій землі свої будівлі і тепер претендує на цю землю та на саму святиню. Continue reading
Дорогі православні брати і сестри у Христі, як би ви охарактеризували духовний стан людини, яка вважає себе особливим обранцем Божим у світі цьому – єдиною людиною в місті, якій усіма силами довірено охороняти християнську мораль? При цьому вона блудить, п’є і та навіть не ходить до церкви… Але потім згадує, що в дитинстві була хрещена і тому її обрали… Continue reading
Мені вже все одно чи Папа має більш проросійську позицію як у бесіді з єзуїтами 16 травня 2022 р., чи більш проукраїнську як у бесіді з Мариновичем і Колядою днями. Проблема ось у чому. Папа відмовся від християнського соціального вчення, яке засуджує тероризм як абсолютне зло і засуджує феномен терористичних держав, називає обов’язком боротьбу з тероризмом.
Папа замість соціального вчення у питання війни і миру став спиратися на власні гадки, на власні переживання. Це було помітно мені ще в Енцикліці «Всі брати». Наголос на тому, що треба приймати будь кого Іншого, яким би не був Інший, став шляхом в нікуди, якщо ми не можемо зупинити Іншого, коли він став злочинцем. Повага до злочинця має бути в тому, що ми вважаємо його повнолітнім і відповідальним за свої вчинки, а тому за вчинене зло має бути покарання. Якщо ми вважаємо, що злочинець ще колись цивілізується, християнізується, олюдниться і тому тепер треба терпіти від нього будь які злочини – то це шлях, на якому ми не поважаємо ні його людську гідність, ні власну людську гідність. І це шлях, на якому ми в ніщо перетворюємо людську гідність жертв. Continue reading
Російська Православна Церква вступила період жорсткої моральної кризи, підтримавши вторгнення в Україну. Це може коштувати церкві єдності та авторитету. І виходу з цієї кризи поки не видно. Адже напад на Україну поставило патріарха Кирила та єпископат перед простим вибором – засудити війну чи підтримати Кремль. Вибір зроблено. Дві останні проповіді предстоятель РПЦ виголосив вже у розпал бойових дій, коли жодних сумнівів щодо масштабу війни не могло. І що ж? Continue reading
Протягом багатьох років люди з усіх прошарків, миряни та духовенство, окремі люди та політики, журналісти та журналісти бігають групами до «Сілоамського басейну» нашого часу з розпростертими руками, сподіваючись закаламутити «воду», щоб вони може, звичайно, не зцілювалися, як хворі з притчі, але зібрали «піну», викликану хвилюванням води.
«Піна», корисна для «будь-якої хвороби», бо сяяла в темряві угоди, як срібло, яке отрімав Юда, ви знаєте як. Continue reading
Московська «православна помста» розкриває величезну вакансію богослов’я
Кожна помісна Церква має свою історію, свій хід у подорожі людства крізь століття, свої особливості та свій шлях, адже кожне місце має свою ідентичність. Олександрійський патріархат, звичайно, не виключення. Носій неймовірної історії, що дає своєму Предстоятелю титул Папи і Патріарха, він має показати багату й чудову біографію, невеликий зразок якої звучить стисло щоразу, коли папа Олександрійський служить, коли лунає його слава. Continue reading
Москва нападає, де вона хоче, а інші Церкви цього не хочуть бачити
Скільки б ви не намагалися інтерпретувати дії Російської Церкви в церковних планах, ви, напевно, опинитесь в такому ж глухому куті, як і я, коли починав писати цей текст. У той час, коли вся планета стурбована своїм майбутнім і бореться під тягарем наслідків пандемії, Російська церква демонструє свою могутність, знайомить нас зі своїм новим «церковним» «вченням». «Догма», яка багато в чому нагадує американський «шок і трепет», має дивну схожість з рейдом російських танків у Празі в серпні 1968 року, тоді як фразу зарозумілого «Короля Сонця» можна було легко перефразувати. «Франція… Церква це я». Continue reading
Мої дорогі друзі в Христі,
Ми стоїмо на порозі нового 2022 року Божого. Настав час озирнутися назад, заглянути вперед, а в основному, достойно перебувати в сьогоденні. Continue reading