ТА НЕ В БУРІ СИЛА…

З року в рік ми чуємо в церкві ті ж самі євангельські читання, які розкривають перед нами всю історію земного життя Ісуса Христа, Його притчі, повчання, показують ті чуда, здійснити які під силу лише Богу, але не людині.

Церква так розташувала уривки з Євангелій чотирьох апостолів-євангелістів по щоденних, недільних і святкових днях церковного річного кола, щоб ми з вами, маючи щорічне повторення, не лише засвоювали найголовнішу Книгу свого життя, а й крок за кроком змінювалися всередині себе, змінювали збіднений духовно безвірницький світогляд на світогляд християнина. А християнство, як віра вселенська, віра, яку нам передав Сам Син Божий, настільки глибинна й всеохопна, що нашому духовному вдосконаленню немає кінця-краю, лиш би було палке бажання її пізнавати, засвоювати, робити головним завданням свого життя. І запитання: «Що я зробив впродовж цього року для того, аби ось ця розповідь із життя мого Господа, ось ця Його притча, ось ця Його заповідь, почута мною з Євангелії, не пройшла повз мою увагу, а залишила слід зміною в моїй свідомості, в моєму мисленні, в моїх вчинках, в моїх діях?» – не була порожнім звуком, а стала зрушенням до дії. Continue reading

ЗЦІЛЕННЯ ДУШІ ТА ТІЛА

Кожен християнин повинен дбати про свій духовний ріст, який забезпечує гармонію духовного і тілесного. Але коли наші душі й тіла кишать гріхами та пороками, як мертвечина червами, то цього досягти без постійного сповідування своїх гріхів неможливо. І тому в людини, яка живе внутрішнім духовним життям, тема сповіді стоїть на першому плані, адже тільки в боротьбі з пристрастями і гріхами можна постійно вдосконалюватись і, як сказав апостол Павло, переходити від силу в силу, тобто, спасатись у життя вічне. Але як принести Богу сповідь, аби вона була і очищувальною, і зцілюючою, і спасительною? Слово „сповідь”, як духовна дія, яка означає словесне визнання перед Богом своїх гріхів, має той же корінь, що й слово „сповідувати”, отже, визнавати догмати віри. Тобто, ці два поняття настільки тотожні, що й означаються однокорінними словами. Християнин, котрий не сповідується, або сповідується формально, лиш би бути допущеним до причастя Тіла та Крові Христових, уже є неправдомовцем, який із допомогою лукавства намагається заволодіти Христом. Continue reading

УВЕСЬ СВІТ ІДЕ ЗА НИМ

Ось і підійшли ми до останньої неділі перед Великоднем – неділі урочистого входу Ісуса Христа в Єрусалим. Апостол Матвій описує це так. Коли Ісус Христос разом зі своїми учнями наблизився до Єрусалиму, то спочатку не входив до священного міста, а зупинився біля гори Оливної і послав двох із учнів до села Віфанії, що розкинулося біля підніжжя гори. Він сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і вже на вході в нього побачите ослицю прив’язану і коло неї молодого осла, на якого ще ніхто не сідав. Відв’яжіть і приведіть до Мене, а якщо хтось запитає, навіщо ви те робите, то дайте відповідь їм, що вони потрібні Господу. І господар одразу ж погодиться і пошле їх» (Мт. 21:2-3). Учні виконали вказівку, зробивши все так, як звелів їм Ісус. І все сталося, як і пророкував Захарія: «Радій дуже, о дочко Сіону, веселися, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і сповнений спасіння, покірний і їде на віслюкові молодому» (Зах. 9:9). Continue reading