У коштовних прикрашених ризах введуть Її до Царя. Приведені будуть діви вслід за Нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радості і введуть їх у палату Царя
Пс. 44: 15,16
Праведні батьки Пресвятої Діви Марії Іоаким і Анна дали святу обітницю принести в жертву Богові дитину свою. Через три роки після народження преблагословенної Дочки, виконуючи обітницю свою, вони ввели в храм Єрусалимський Богоотроковицю і присвятили Її Богові. До урочистості введення, як розповідає нам церковне передання, праведні Іоаким і Анна за звичаєм зізвали в Назарет своїх родичів, скликали дів і приготовили багато світильників. Пресвята Діва Марія увійшла до храму в оточенні цих дів з полум`яніючими світильниками. Блаженний Ієронім розповідає нам, що навколо Єрусалимського храму було 15 сходинок і на кожній із сходинок співали один псалом священники і левити. На першу із цих сходинок поставили трьохрічну Марію, і коли зняли з неї подорожню одіж, то Вона Сама, ніким не підтримана зійшла до гори в храм. Всі здивувались, що Марія так зайшла до храму як доросла. Архиєрей Захарія за повелінням Господа увів трьохрічну Марію до Святая Святих Єрусалимського храму, де знаходився кивот Завіту.
Пресвята Діва Марія залишилась при храмі для виховання разом із іншими дівами. У святому домі Божому вона подвизалась в молитві, і в читанні Священного Писання, а також займалась ткацьким промислом. Перебувала Марія в храмі 12 років і, досягнувши повноліття, Сама Себе присвятила (уневістила) Богові.
Потрібно тільки уявити ті умови і обстановку, в яких довелося жити Діві при храмі, щоб зрозуміти все значення такого життя для чистої душі. Вона й раніше була вихована в істинному благочесті. А отже, церковні піснеспіви не перебільшують, коли в них йдеться про те, що Пресвята Діва жила в храмі, а не при храмі. Споруда, в якій жили діви, що присвятили себе Богові, знаходилася на самому подвір`ї Єрусалимського храму, а двір там мав таке ж значення, як у православних храмах передвівтарна його частина. Тут падали долілиць перед Богом прочани, тут стояв невмовкаючий молитовний шум. Із вікна своєї світлиці Пресвята Діва могла бачити і бути огорнута щоденним димом ранньої та вечірньої жертви, яка в запашних ароматах ладану сходила до неба. Саме повітря тут було просякнуте і насичене святішим іменем Божим.
На спомин про Введення в храм Пресвятої Богородиці у стародавні часи встановлено Церквою свято 21 листопада. Згадку про це свято можна знайти в словах Григорія Ніського ІV століття. У VІІІ столітті в день Введення виголошенні були повчання Германом і Тарасієм, Константинопольськими патріархами. В ІХ столітті Георгій Никомидійський і Василій Македонянин, імператор Візантійський, на день Введення склали деякі стихири, що нині співаються в храмах під час святкового богослужіння.
Приклад Богоотців Іоакима і Анни, які присвятили Богові Дочку свою, напоумлює батьків-християн розпочинати виховання дітей з благочестя у вірі. Тому існує звичай в цей день приводити дітей до храму і причащати їх Божественних Христових Тайн Тіла і Крові Господніх.
Свято Введення Богородиці є велике і дванадесяте. Це є день відокремлення від світу Богом обраної Діви. В церковних піснеспівах Введення в храм Пресвятої Богородиці є передзображенням благовоління Божого, проповідь спасіння людей, передсповіщення про Христа. Після Введення в храм «Храму (Богородиці) одушевленної», «Храму Царя великого», після приготовлення для Господа Божественного житла – утроби Богоматері, Церква прямує до зустрічі Різдва Христового, починаючи з дня Введення співати під час вечірнього Богослужіння катавасію: «Христос народжується – славте: Христос з небес – зустрічайте».
Свято Введення в народній уяві – це справжній початок зими. По селах від цього дня всі сільськогосподарські роботи закінчувались. Заховувався та ремонтувався реманент, лагодились сани, на яких до млина везли збіжжя. Так готувалися до Різдвяних свят. До Введення ще можна було копати лопатою землю, а вже від Введення до Благовіщення ні, бо «земля має спочивати і на літо набиратися сили». Узагалі з цим святом в народі було пов`язано багато різних прикмет і вірувань, бо називали його ще «Видінням», але всі вони направлені на багатство та добробут кожної родини.
Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський (ПЦУ)