Святитель Амфілохій був єпископом в одній з найдавніших єпархій Київської Русі - Володимиро-Волинської, заснованої ще святим рівноапостольним князем Володимиром. Святитель Амфілохій був третім архіпастирем на цій кафедрі. Першим Володимиро-Волинським єпископом був Стефан, поставлений самим рівноапостольним Володимиром; його наступником – преподобний ігумен Печерський Стефан (пам’ять 27 квітня), воспріявшій ігуменство від преподобного Феодосія (пам’ять 3 травня). Святитель Амфілохій був посвячений у єпископа 27 серпня 1105 митрополитом Київським Никифором (1103 – 1121 рр.) і сімнадцять років керував Володимиро-Волинської паствою. Усього кілька поколінь відокремлювали його час від Хрещення Русі, і святителю довелося чимало потрудитися в зверненні до Христа язичників, а також у викоріненні язичницьких забобонів у новохрещених і умиротворення князівських міжусобиць.
Tag Archives: Київ
Молимось за усіх іконописців Київського Православ’я
Сьогодні, 8/21 серпня Київське Православ’я святкує пам’ять преподобного Григорія, іконописця Києво-Печерського (його житіє, тропар, кондак та величання, можна почитати тут: http://uaoc-ls.com/2011/08/22/prepodobnyj-hryhorij-ikonopysets-pecherskyj/). Цей святи від древності вважався небесним покровителем та охоронцем усіх іконописців Київської Русі, а день його пам’яті – святом усіх білоруських та українських художників.
Вибір власне 8/21 серпня для молитов об усіх художників був не випадковий. Літо – це ліпший час для розпису храмів, а саму працю звичайно бажали скінчить до свята Успіння Божої Маті або до новоліття – 1 вересня.
ВШАНУВАННЯ СВЯТИХ БОРИСА і ГЛІБА ТА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ПИСЕМНА ТРАДИЦІЯ
Писемна традиція, пов’язана з ушануванням святих мучеників Бориса і Гліба є надзвичайно багатою і розгалуженою. Тут знаходимо цілу низку агіографічних, літописних та богослужбових текстів, написаних в різних місцях і в різні епохи. Як писав ще Н. Серебрянський: “Церковні сказання про святих князів-мучеників Бориса і Гліба залучають до себе увагу дослідника стільки розмаїтістю збережених редакцій, скільки ж і поширеністю їх у давньоруській писемності – складністю матеріалу для вивчення рукописної долі цих пам’яток”[1]. Окрему надзвичайно цікаву групу творів Борисоглібської тематики складають пам’ятки, які походять із Києво-Печерської лаври. Різночасність їхнього створення (з XI по кінець XVII ст.) та різноплановість компонування матеріалу призвелися до того, що як єдина група, вони ще ніколи не розглядалися. Проте, саме їхнє виділення в якості результату багатовікової, але єдиної безперервної традиції дозволяє по-новому поглянути на різні аспекти як історії вшанування святих мучеників, так і, власне, сам перебіг подій в часі їх загибелі. Дану статтю ми розглядаємо тільки як перший штрих для висвітлення цієї проблеми.
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ МОЛИТОВНИК 1917 РОКУ. ДО ІСТОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛУЖІННЯ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ (+ pdf файл молитовника)
У часі коли знову іде змагання за українську мову варта звернутися до історії наших попередників, яки навіть у несприятливих умовах Російського самовладдя дбали об тим, щоб український народ мав можливість звертатися до Бога рідною українською мовою.
Автором цього молитовника є священик Іоан Геращенко, який був настоятелем Слабино – Шестовицької парафії Чернігівського уїзда. У його веденні було два храму: Різдва Пресвятої Богородиці та св. Миколая у селі Шестовица [1].