Tag Archives: Київ

СВЯТИТЕЛЬ ІЛАРІОН, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ

Posted on by

21 жовтня / 3 листопада

Святитель Іларіон, митрополит Київський (+1055), жив в епоху великого князя Ярослава Мудрого, сина святого рівноапостольного Володимира. В історію Київського Православ’я він увійшов як перший саме київський предстоятель, поставлений на митрополію Собором єпископів Київської Русі.

Окремі факти біографії Іларіона свідчать, що він походив з Київщини. Про це йдеться, зокрема, в «Повісті временних літ». Прийнявши чернечий сан, юний Іларіон пройшов «учення книжне» під керівництвом наставників у Києво-Печерському монастирі. «Києво-Печерський патерик» сповіщає, що в ченці його постриг засновник монастиря Антоній. Оскільки Іларіон був «муж благочестивий, божественний писанням розумний і постник», Ярослав Мудрий зробив його пресвітером у своїй заміській резиденції—Берестові. Ці свідчення можна зіставити з літописними відомостями 1037 р. про те, що князь Ярослав «зібрав писців багатьох», організував перекладання й переписування книг, створивши тим самим при Софіївському соборі в Києві першу бібліотеку Київської Русі. Continue reading →

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩІВ СВЯТИТЕЛЯ МИХАЇЛА, ПЕРШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО

Posted on by

Пам’ять 30 вересня / 13 жовтня

Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, помер в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 року при святому ігумені Феоктисті (згодом святитель Чернігівський – пам’ять 5 серпня), мощі його були перенесені до Антонієвих печер, а 1 жовтня 1730 року в Велику Печерську церкву (Успенський храм). Continue reading →

СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

Posted on by

15/28 липня

Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.

Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.

Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею.  Continue reading →

СВЯТА ОЛЬГА: ВІД ВАРВАРСТВА ДО СВЯТОСТІ

Posted on by

Євангельські слова: «Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13), що з’явилися відповіддю Христа на осуд фарисеїв, дорікає йому в спілкуванні з митниками та блудницями, знаходять відгук у кожному епосі. Найбільше відчувають потребу слідувати християнській вірі люди жорстокосерді і грішні, ніж ті, що вважають себе праведниками. Легше знаходять дорогу, що веде у вічне життя, блудниці, митарі і розбійники, ніж духовно незалежні і «благочестиві» люди. Continue reading →

СЛУЖЕБНИК І ТРЕБНИК АРХІЄРЕЙСЬКИЙ 1632 року: КОДИКОЛОГІЧНИЙ ОПИС

Posted on by

Служебник і Требник архієрейський, що зберігається в зібранні рукописів бібліотеки Софійського собору (ф. 312, № 60), є списком друкованого видання Служебника, створеного Петром Могилою. В сферу інтересів такої багатогранної особистості, якою був Київський митрополит – політичний та церковний діяч, дипломат, богослов, просвітитель, – входила також важлива робота з виправлення, упорядкування та уніфікації книг богослужебної практики. Служебник, або Літургаріон, який містить чинопослідування трьох літургій – Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Двоєслова, а також основні таїнства та чини, котрі здійснює в церкві архієрей, був представлений на київському помісному соборі 1629 р., ухвалений митрополитом Іовом Борецьким та надрукований утому ж році. Пізніше, у 1639 р., вийшло друге видання Служебника,яке зазнало деяких доповнень. Протягом двох століть цією книгою,разом з відомим Требником Петра Могили 1646 р., керувалося православне духовенство Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії. Continue reading →

НЕ МОЛИТВОЮ ЄДИНОЮ. УКРАЇНСЬКА МОВА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Posted on by

В Соборі Св. Софії, де Президенти моляться за Україну, відкрито написи тисячолітньої давнини, на яких присутні майже всі риси сучасної української мови.

Написи свідчать, що кияни XI—XIII століть не були «праросіянами». Були вони праукраїнцями, бо казали – «А ворогов трясцею оточи»! Тому прибічники «російського світу», зокрема сумновідомий Дмітрій Табачнік, пафосно і демонстративно репрезентувавши Ярослава Мудрого в телешоу «Великі Українці» російською, про це «скромно» умовчували. Continue reading →

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ В УКРАЇНІ ПОКАЗАВ СВОЮ АНТИУКРАЇНСЬКУ ТА АНТИДЕРЖАВНУ СУТНІСТЬ

Posted on by

Демарш промосковської верхівки УПЦ МП Березовського і Паканича у Верховній Раді України 8 травня – свідчення їх цілковитої відірваності від Українського народу, Української Держави і Української Церкви Христової. Continue reading →

ЗНОВУ ПРО ПЕРШОТРАВЕНЬ

Posted on by

Мало хто знає, що першотравень – це перше світське свято старого Києва, яке було встановлене ще Києво-Могилянською колегією в XVII ст., як своєрідний день студента. Разом із своїми професорами спудеї збиралися на «духовну трапезу» в одному із київських урочищ. Правда, спочатку це дійство відбувалося на горі Щекавиці, але потім, коли на ній було засновано загальноміський цвинтар, то могилянські спудеї збиралися на дачі митрополита на Шулявці. Зазвичай вони тут співали, декламували вірші, ставили сценки і навіть грали у м’яча. Continue reading →

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

Posted on by

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,

чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви

Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

Серед усіх християнських свят Воскресіння Христове відзначається особливою радістю і особливою урочистістю. Continue reading →

СВЯТІ БЛАГОВІРНИЙ КНЯЗЬ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Posted on by

Пам’ять 20 лютого / 5 березня

Літописець у ХІ столітті записав: «Отож приспів Ярославу кінець життя, і оддав він душу свою Богові місяця лютого у двадцятий [день], в суботу першої неділі посту, в святого Феодора [Тірона] день. Всеволод тоді опрятав тіло отця свойого, положив на сани, і повезли [його] до Києва. Попи по обичаю співали співи, і плакали по ньому всі люди. І, принісши, положили його в раці мармуровій у церкві святої Софії. І плакав по ньому Всеволод і люди всі. Жив же усіх літ Ярослав сімдесят і шість». Continue reading →