Пам’ять 4/17 жовтня
Преподобний Еладій Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у ХІІ – ХІІІ столітті. По деяким відомостям був родом з Еллади (Греції).
Вперше про нього згадує «Тератургім» соборного ченця Афанасія Кальнофойського (1638 р.), який називає його пісником і чудотворцем.
Його мощі спочивають у Ближніх (преподобного Антонія) печерах. На самому древньому докладному плані цих печер (1638 р.) вказаний преподобний Еладій (№ 36). Continue reading
Пам’ять 4/17 жовтня
Преподобний Піор, затворник Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у ХІІІ столітті.
Преподобний Піор відрізнявся постом і працьовитістю і в цьому був прикладом для пісників і трудолюбців. Не бажаючи дивитися на принадність і суєту світу цього, він зачинився в темній печері і там жив в неспинної молитві.
Тропар преподобному Піору, затворнику Києво-Печерському, глас 8
Православ’я світоч, / зразок посника і трудолюбця, / чернець і затворник Київський, / преподобний Піор богомудрий, / подвигом твоїм печері засіяли / і всім вірним шлях до спасіння указав єси. / Тепер моли Христа Бога, щоб спаслися души наші. Continue reading
Хрестовоздвиженська церква. Відомо, що існуюча зараз церква Воздвиження Животворящого Хреста на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври була споруджена 1700 року на кошти полтавського полковника Павла Герцика [1-8]. Освячена 13 вересня (ст. ст.) того ж року київським митрополитом Варлаамом Ясинським та архимандритом Continue reading
Пам’ять 3/16 жовтня
Преподобний Діонісій, затворник Печерський, на прізвисько Щепа, мав сан пресвітера. У 1463 році під час Великодньої Утрені Діонісій обходив з кадінням мощі святих угодників в печері Преподобного Антонія. Коли преподобний вигукнув: «Святі отці і браття! Христос воскрес!», Як грім, прозвучала відповідь від святих мощів: «Воістину воскрес!» З того дня преподобний Діонісій пішов у затвор і після багатьох трудів відійшов до Господа. Чудо з преподобним Діонісієм засвідчено в 8-й пісні загального канону Києво-Печерським святим. Преподобний похований у Дальніх печерах. Continue reading
Пам’ять 25 вересня / 8 жовтня
Досифія Київська (в миру – Дар’я Тяпкина; 1721 – 25 вересня 1776) – православна свята, шанована у лику преподобних. Здійсняла свій чернечий подвиг XVIII столітті в Києво-Печерській лаврі під ім’ям рясофорного ченця Досифія.
Народилася Дарина в сім’ї рязанських дворян Тяпкинів в 1721 році. Коли Дарині було два роки батьки її відвідали святі місця Трійце Сергієвої лаври і по дорозі зупинилися у Вознесенському монастирі у стариці Порфирії, бабусі преподобної, яка незадовго до того вирішила присвятити решту свого життя Богові. За наполяганням Порфирії, Дарина залишилася у неї, і перебувала в благодатних стінах монастиря до дев’яти років. Порфирія старанно виховувала онуку, прищеплюючи їй християнські чесноти: смиренність, відсутність прагнення багаття, послух, любов до ближнього. В результаті коли батьки забрали доньку в сім’ю, Досифія, що вже відчула до того часу радість спілкування з Богом у слухняності і покаянні не змогла ужитися з вдачами дворянського життя. У акафісті преподобної говориться: «Радуйся, бо солодкість послуху раніше спокус світу цього пізнала» (Ікос 1). Воістину по чистоті помислів і вчинків Досифію можна порівняти з Великомучениці Варварою, яка теж твердо зберегла свої переконання під натиском цього світу. Переселенню в батьківський дім Дарина була зовсім не рада . До шістнадцяти років вона зберігала в сім’ї подвижницький дух: спала на дошці, була чужа розваг своїх рідних і ніколи не ходила на бали та інші світські зборі, не вживала запропоновану їй їжу, а харчувалася набагато скромніше. Зрештою, під загрозою видачі заміж їй довелося втекти з дому і в шістнадцять років вона залишила батьківський дім і пішла до Москви у пошуках монастирського притулку. Continue reading
Царюючи в Римі, Максентій-мучитель чинив людям численні кривди, не лише християн гонячи та мучачи, але й своїх поган убиваючи та розгромлюючи маєтки їхні і над доброродними домами насилля чинячи, нечисто й живучи. І був усьому Риму вельми важкий і мерзотний через учительство своє і всескверне життя. Послали-бо римляни таємно до царя Константина, що перебував тоді у Британії із матір’ю своєю Оленою, молячи його, щоб прийшов і збавив їх од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучеництва відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Continue reading
Кондак 1
Обрані і Духа Святого сповнені, преподобні і богоносні отці наші Антонію і Феодосію Печерські, найкрасивіші Руської землі паростки, предивна українського народу окрасо, бажаючи я, недостойний, похвальний звершити вам спів, смиренно благаю вас: просвітіть мій затьмарений розум світлом даної вам Богом благодаті, осяйте морок невідання, зруйнуйте перешкоди і незручності, укріпіть мою неміч, нас же, всіх синів українських, по-батьківськи визволить від усіх напастей, скорбот і хвороб, щоб від теплого серця із глибини душі ми всі разом взивали до вас: Continue reading
Пам’ять 2/15 вересня
Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник,щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
Мф. (5:14-16)
Засновник Києво-печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова) і в хрещенні був названий Антипою. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя і наважився йти на Афон. В одній з обителей Афона він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він здобув у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Антоній покорився. Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився в двосажневій печері, викопаній пресвітером Іларіоном. Це було в 1051 р. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: їжею його були чорний хліб через день і вода в дуже помірній кількості. Незабаром слава про нього рознеслася не лише по Києву, але і по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, саном ієрей, другим преподобний Феодосій. Continue reading
Пам’ять 27 серпня / 9 вересня
Преподобний священомученик Кукша і преподобний Пимен Пісник були ченцями Києва-Печерського монастиря та відійшли до Господа в один день – 27 серпня (після 1114 р.).
Преподобний священомученик Кукша проповідував у в’ятичів у часи святителя Феоктиста, єпископа Чернігівського (1113-1123; пам’ять 5 серпня). В’ятичі, серед яких проповідував і прийняв кончину преподобний священомученик Кукша, жили по річці Оці, займали місцевість Орловської і Калузької областей. Вони були язичниками. Преподобний Нестор Літописець (пам’ять 27 жовтня), описуючи в’ятичів, обурювався їх мерзенними звичаями і додавав, що вони так живуть «навіть і до нинішнього дня», залишаючись незнайомими з Законом Божим і творячи свій закон. Continue reading
Пам’ять 21 серпня / 3 вересня
Преподобний Авраамій, працьовитий, Києва-Печерський. На старовинній іконі Печерських чудотворців Антонієвій печери преп. Аврамій названий ігуменом; точно з тим же саном відомий він у старовинних святцях Києва-Печерської лаври. Якщо так, то він у 1396 р. поховав біля труни преподобного Феодосія князя Скірігайла – Іоана, убієнного слугами у Вишгороді. Continue reading