Пам’ять 4/17 листопада
Преподобний Меркурій Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг в Дальніх печерах в XIV столітті, був суворим пісником. Про нього відомо лише те, що він був пов’язаний однодумністю і братньою любов’ю з преподобним Паїсієм (XIV ст.; Пам’ять 19 липня / 1 серпня). Святі були нерозлучні, жили в одній келії, а після смерті були покладені в одну труну. В даний час мощі їх спочивають у Дальніх (преподобного Феодосія) печерах Києво-Печерської Лаври. Continue reading
Пам’ять 31 жовтня / 13 листопада
Преподобні Спиридон і Никодим, проскурники Києво-Печерські здійснювали свій чернечий подвиг у ХІІ ст. Вони 30 років виконували свій послух – пекли проскури. Преподобний Спиридон прийшов у монастир при ігумені Пиміні (1132-1141) вже літньою людиною. Подвижник супроводжував свою працю безперестанної молитвою та співом псалмів. Ще за життя преподобний Спиридон був прославлений від Бога чудесами. Відомий випадок, коли він погасив мантією пожежу у пекарні: вогонь згас, а мантія залишилася цілою. Святий Никодим трудився разом з преподобним Спиридоном і вів таку ж строге життя. Мощі їх спочивають у Антонієвих печерах. У преподобного Спиридона пальці правої руки складені троєперстно.
Пам’ять 29 жовтня/11 листопада
Преподобний Авраамій, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у кінці ХІІІ – початку XIV століття.
Відомостей про життя преподобного Авраамія практично не збереглося у зв’язку з чим агіографія датує час його життя кінцем XIII – початком XIV століття, пояснюючи це тим, що про Києво-Печерських святих домонгольського періоду збереглися відносно докладні біографічні дані.
Можна зробити припущення, що преподобний Авраамій спасався в затворі. Continue reading
Пам’ять 27 жовтня / 9 листопада
Кожна річ, коли писанням утверджена не буде, прийде у забуття та невідання. Також і про саме начало, й першу будову світу, і про самого родоначальника нашого Адама; коли б не був Мойсей од Бога навчений та у книгах своїх не залишив нам те, усе б довгота часу покрила, як тьма, і привела б у невідання. Але Бог, творячи пам’ять чудес своїх, у який хоче час описувачів подає, щоб могли користуватися наступні роди, прочитавши накреслене ними. Відповідно до того і в останнії ції літа явив Господь у Руській нашій землі, в Печерському святому монастирі, завжди пам’ятного письменника, преподобного отця нашого Нестора, що просвітив наші очі, приводячи нас у користь та подяку Богові, коли написав нам про начало й першу будову Руського нашого світу не тільки зовнішнього, а найбільше внутрішнього й духовного; кажу про заснування і подвиги життя іночого, чинного в Русі й насадженого, як у раю, в Печерському святому монастирі, і про духовного родоначальника нашого, вже не звабленого, про преподобного Антонія та інших, що наслідували йому, і породжених духом од нього печерських святих; від них-бо і був цей достохвальний письменник, який їхні святоліпні житія не лише тростиною на хартії написав, але й рівноподвижними ділами на непорочній своїй душі; тим-то самого себе вписав у книги життя вічного, як почулося йому: «Радуйтеся, що імена ваші написані є на небесах!» Continue reading
Пам’ять 27 жовтня / 9 листопада
Преподобний Нестор Некнижний здійснював свій чернечий подвиг у XIV сторіччі. У стародавньому патерику сказано: «не книжник, не той, що написав літопис Київської Русі, а інший; цей був невчений і роду простого. Залишивши світ і клопоти мирські, так гаряче служив Господу, що, слухаючи благочестиві повчання, ніколи не дрімав, а коли молився – не думав ні про що інше, тільки про Бога і про те, що промовляв; день від дня намагаючись бути кращим, він бачив при молитвах ангелів і Самого Христа, і дізнався день смерті своєї ». Життя і чернечий подвиг преподобного Нестора показує, що в Царстві Божому однаково увінчані славою самі різні люди, і похвала одному за книжність легко з’єднується з похвалою іншому за некнижність, бо прославляються не якості людей, а люди, які здійснили в Богу всі таланти свого серця.
Пам’ять 25 жовтня / 7 листопада
Преподобний Мартирий, диякон Києво-Печерський, здійснював чернечий подвиг у XIV столітті. Його святе ім’я згадується в сьомій пісні канону преподобним, що у Дальніх печерах спочивають. Преподобний догодив Богу чистотою та строгим життям пісника. Також згадується, що він був працьовитий, праведний та чистий серцем. За ці чесноти преподобний Мартирий був ще при житті прославлений даром чудотворця. Також він виганяв бісів та виліковував хвороби.
Пам’ять 24 жовтня / 6 листопада
Преподобні Арефа, Сисой і Феофіл, затворники Києво-Печерські, здійснювали чернечий подвиг у ХІІ – ХІІІ столітті.
Преподобний Арефа був родом з Полоцька, і до приходу в монастир займався торгівлею. Проживаючи в монастирі, він зберігав у своїй келії багато багатства, яке привіз із собою в монастир і сховав від братів. Одного разу злодії обікрали його. Шкодуючи за втраченим майном, преподобний Арефа став нарікати на Господа, за що був уражений тяжкою хворобою.
Пам’ять 21 жовтня / 3 листопада
Преподобний Іларіон, схимник Києво-Печерський, суворий аскет, був сподвижником і учнем преподобного Феодосія († 1074; пам’ять 3 травня) і жив з ним в одній келії. Наслідуючи свого вчителя, преподобний Іларіон дні і ночі зі сльозами молився Богу, дотримуючись суворого посту. Сучасники знали його як письменника і перекладача, який вдень і вночі трудився над написанням і переписуванням книг в келії преподобного Феодосія. У цей час наставник співав псалми і пряв вовну. Преподобний Іларіон жив в ХI столітті. Мирно відійшов до Господа у 1066 р. і був похований у Дальніх печерах.
Пам’ять 6/19 листопада
Преподобний Лука, економ Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у ХІІІ столітті.
Преподобний Лука згадується в 7-й пісні канону преподобним Ближніх печер, як добрий виконавця заповідей Христа, але окрім посади економа, яку він відправляв у Києво-Печерській лаврі, більше про нього нічого не відомо. Continue reading
Пам’ять 14 /27 жовтня
Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.