Нехай не думав ніхто, що можна жити своїм життям, не маючи труднощів. Якими б ми не були, святими чи грішними, ми пройдемо через труднощі. Така природа нашого життя, таке наше життя. Скорботи — це даність, і, звичайно, не Бог у цьому винна і не Він посилає нам скорботи, щоб випробувати нас, як в простоті своїй говорять багато, мовляв «Бог послав нам спокуси і труднощі, щоб випробувати нас»! Наче Бог не знає, вірні ми або невірні, і хоче трохи «притиснути» нас, щоб зрозуміти, якими ми є. Бог не спокушує нас в цьому сенсі, і коли ми говоримо «я спокушаюся», це означає, що я стаю краще. Спокуса робить мене краще, «пережив спокусу» означає «досвідчений». Continue reading
Tag Archives: Кіпрська Православна Церква
АКТУАЛЬНІСТЬ СВЯТОГІРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ У СУЧАСНОМУ ЧЕРНЕЧОМУ ЖИТТІ
Тема, яку я хочу озвучити, – актуальність святогірських традицій в сучасному чернечому житті – це велика і дуже важлива тема, яка в останні роки стала предметом великої кількості досліджень.
Свята Гора пережила важкий період: до 1960-х років не тільки у монастирі святого Пантелеймона, але й у всіх афонських монастирях були складності з приходом нових ченців. Молоді люди не прагнули до чернецтва. Святогірське чернецтво багато хто вже тоді готовий були поховати. Але Задум Божий і допомога Божої Матері зробили так, що знайшлися люди, які послужили відродженню Святої Гори. Continue reading
ОСНОВНІ ЕТАПИ ДУХОВНОГО ШЛЯХУ ЧЕНЦЯ. ГОЛОВНІ ТРУДНОЩІ ТА ПЕРЕШКОДИ.
Всеблагий Бог створив людину на Свій образ та подобу й ввів її у рай солодкий, щоб людина жила там у радості, долучаючись до Його Божественної любові. Але людина через злочин заповіді Божої розірвала спілкування з Богом, відпала від Нього та втратила ту благоліпність, якою наділив її Бог, створивши на Свою подобу. Будучи перш здоровою і прекрасною, тепер вона стала немічною, розбитою та потворною, втратила свою давню доброту. Всеблагий Бог наш Ісус Христос став людиною, щоб відтворити зіпсуте. «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ін. 1:14). «А тим, які прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав владу бути дітьми Божими» (Ін. 1:12). Continue reading
ЖІНОЧЕ ЧЕРНЕЦТВО НА КІПРІ
У історичних джерелах перших століть християнства часто можна зустріти розповіді про християн, чоловіків і жінок, які проводили чернече життя і цілком присвячували себе служінню Святій Трійці. Серед жінок найбільш показовий приклад учениці апостола Павла, святий першомучениці рівноапостольної Фекли, що жила у I столітті на горі Каламон в Селевкії (Мала Азія). Continue reading
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ВИБОРНОСТІ ЦЕРКОВНОЇ ВЛАДИ У КІПРСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ
Періодично в церковній публіцистиці виникає тема виборності церковної влади на різних рівнях – від парафіяльного духовенства до предстоятеля. При цьому, практично всі публіцисти обмежуються зауваженнями загального характеру, в залежності від їх особистого ставлення до цього принципу. Самі можливі механізми здійснення виборності ніяк не розкриваються і не описуються. Більш того, всі міркування зазвичай обриваються на питанні «хто буде вибирати?», Під яким мається на увазі, що громадське життя на парафіях ще не настільки розвинене, щоб покладати на людей пряму відповідальність. Зрідка можна почути і критичні зауваження на адресу принципу виборності духовенства, що викликані якраз спробою теоретично сконструювати механізми його здійснення. Continue reading
РОЛЬ ІГУМЕНА У СТВОРЕННІ АТМОСФЕРИ ЄДНАННЯ І ЛЮБОВІ У МОНАСТИРІ
Будь-який православний монастир – це, крім іншого, ще й справжня сім’я, в її центрі – батько, оточений дітьми. Ченці в обителі можуть походити з різних країн, можуть бути дуже різними за віком, освітою, культурними традиціями і особливостями виховання, у кожного з них своє минуле, але всі вони приходять в монастир з однією метою – очиститися від пристрастей, досягти дією Божественної благодаті просвітлення розуму і обожнення. Всі вони приходять або, у всякому разі, повинні приходити, тільки заради любові до Христа, бо саме це становить першу, найголовнішу заповідь Божу: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і від усього розуміння твого і від усієї душі твоєї (Мт. 22:37). А крім того ще й полюби ближнього свого як самого себе (Мт. 22:39), що служить природним наслідком і свідченням виконання першої заповіді. Continue reading