Пам’ять 21 липня / 3 серпня, 4/17 жовтня (прп. Онисима)
Преподобний Онуфрій мовчазний, Києва-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у Ближніх (Преподобного Антонія) печерах у XII столітті. Вдруге пам’ять його звершується 28 вересня /11 жовтня, в Соборі преподобних отців Києва-Печерських Ближніх печер.
Пам’ять 20 липня / 2 серпня
Мученицька смерть святого страстотерпця Афанасія, ігумена Брестського, послідувала 5 вересня 1648 (відомості про життя та подвиг поміщені в цей день). Протягом восьми місяців тіло страждальця за Православ’я лежало в землі без церковного відспівування. 1 травня 1649 один хлопчик вказав братії Брестського Симоновського монастиря місце поховання ігумена. Земля, в якій був похований мученик, виявилася тимчасово належала єзуїтам, тому довелося діяти таємно. Вночі ченці викопали нетлінне тіло ігумена і негайно перенесли на інше місце, а вранці – в свій монастир, де через кілька днів, 8 травня, з честю поховали біля правого криласу в головному храмі монастиря на честь преподобного Симона Стовпника. Continue reading
Пам’ять 20 лютого / 5 березня
Святий благовірний князь Київський Ярослав Володимирович (Мудрий) був другим сином святого рівноапостольного князя Володимира-Василія Великого та дружини його Рогнеди. Народився правдоподібно десь близько 983 р. за п’ять літ до великого хрещення Київської Руси-України. Ярослав мав п’ять літ, коли його батько охрестив разом з іншими його братами на святому джерелі поблизу нашого другого Йордану – Дніпра. Тепер на цьому місці стоїть пам’ятний знак 900-ліття хрещення Русі або пам’ятник Магдебурзького права. При хрещенні маленький Ярослав отримав ім’я на честь святого великомученика Георгія Побідоносця і в історії наш князь відомий ще під одним ім’ям Георгій. Особливо це стосується літописних повідомлень та різних давніх записів. Близько 990 р. Ярослав отримав ростовський престол, а після смерті свого брата Вишеслава був переведений до Новгорода, Сталося це не пізніше 1013 р [1]. Continue reading
Пам’ять 19 липня / 1 серпня
Преподобний Паїсий Києва-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у XIV столітті.
Це один з святих Київського Православ’я, подвиг якого нам тільки трохи привідкритий Господом. Continue reading
Пам’ять 18 / 31 липня
Преподобний Памва здійснював свій чернечий подвиг у XIII столітті.
Був ієромонахом Києво-Печерської обителі. Під час облоги монастиря татарами ченці послали святого Памву за їжею. Як не велика була небезпека, святий зі смиренням взявся виконати послух, але татари схопили його і піддали мукам за відмову відректися від християнської віри. Він говорив їм: «Ваші боги прокляті, а я вірую в Христа, Істинного Бога, Який створив небо й землю. Він Господь, єдиний Дійсний, Всемогутній, Він і мене позбавить від рук ваших молитвами святих Печерських ». За відмову відректися від християнської віри багато років страждав у татарському полоні. Згодом преподобний чудесним чином врятувався від мучителів: він був захоплений Ангелами і перенесено у свою келію в Києво-Печерській обителі. До блаженної кончини святої Памва жив у затворі, де мирно відійшов до Господа в 1241 році. Continue reading
Пам’ять 18 / 31 липня
Преподобний Іоан, названий Багатостраждальним, здійснював свій чернечий подвиг у ХІІ столітті.
Подвижник розповідав, що від самої юності багато страждав, мучений страстями плоті, і ніщо не могло позбавити від неї – ні голод, ні спрага, ні важкі вериги. Тоді преподобний пішов у печеру, де спочивали мощі преподобного Антонія, і старанно молився святому отцю. Через добу багатостраждальний Іоанн почув голос: «Іоан! Тобі треба зачинитися тут, щоб, принаймні, небаченням і мовчанням послабити бійку, і Господь допоможе тобі молитвами Своїх преподобних». Continue reading
125 років тому у дні святкувань 900-ліття Хрещення Русі видатний професор Київської духовної академії Володимир Завітневич у своїй, на той час найбільш повній розвідці про святого князя Володимира Великого під назвою «Володимир Святий як політичний діяч», поставив перед собою і нами запитання: «Що ж вийшло в результаті?». Свої дослідження про русько-візантійські відносини епохи Володимирового Хрещення Руси він спроектував на наше з вами сьогодення, написавши так: “Мине сто років – і Руська земля знову, як нині, заходиться святкувати тисячоріччя свого просвітлення світлом християнського вчення. Можливо, тодішні вчені, маючи нові багаті наукові дані, дістануть змогу сказати останнє слово в тих питаннях, які тепер ніяк не піддаються нашому розв’язанню. Втішаючи себе такою надією, нам залишається їм побажати щасливого успіху” (Владимирский сборник в память девятисотлетия крещения России. – Киев, 1888, с. 1-211). Continue reading
Дорогі брати і сестри!
У ці дні вся Україна урочисто згадує важливу духовну і історичну подію – Володимирове Хрещення. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату з радістю відзначає, що святкування 1025-ліття Хрещення Київської Русі сприяє подоланню існуючого церковного розділення та утверджує порозуміння між християнами України, які належать до різних конфесій.
Свідченням цього стали державні заходи з відзначення свята, що відбулися 26 липня 2013 р. у Мистецькому арсеналі та Палаці «Україна», де спільно брали участь православні, греко- і римокатолики, протестанти. Continue reading
Напередодні свята 1025-ї річниці хрещення Русі-України розгорілася дуже жвава дискусія відносно самої традиції святкування, а також її походження. Каталізатором цієї дискусії став виступ глави УКГЦ, верховного архієпископа Святослава (Шевчука), у якому він висунув дві досить суперечливі тези: Про те, що «поєднання дня хрещення України-Руси з днем пам’яті святого рівноапостольного Володимира Великого є «московською традицією»» та «історичну традицію святкувати хрещення Русі-України 1/14 серпня» [1]. Ці тези вже викликали багато коментарів та обговорень, але деякі моменти, а також підстави таких стверджень глави УГКЦ, опинилися за межами дискусії. У цієї короткої статті ми спробуємо викласти певне історичне бачення проблеми. Continue reading
Пам’ять 11/24 липня
… О, чудо! Сама не знаючи Писання, ні закону християнського й учителя про благочестя не чуючи, а вдачею благочестя старанно научилася і віру християнську від усієї душі полюбила. «Преподобний Нестор – літописець оповідає: «Блаженна Ольга з малих років шукала мудрості, що є найкраще в світі цьому, і знайшла дорогоцінну перлину – Христа».
Утвердженню християнства в Київської Русі при великому князі Київському Володимирі передувало князювання великої княгині Ольги, яку в давнину називали коренем віри. У період її правління в Київської Русі успішно впроваджувалися насіння віри Христової. За словами літописця, свята рівноапостольна Ольга «в усій Руській землі перша винищувачка язичницьких капищ , була і правої віри фундамент». Рівноапостольна Ольга, родом кривичанка, народилася в Псковській землі, її родовід сходить до Гостомисьла. Йоакимовська літопис повідомляє, що свята Ольга належала до роду давньокривицької князівської династії Ізборських. Вона народилася в язичницькій сім’ї в селищі Вибути неподалік від Пскова, що стоїть на річці Великої. Їй були властиві вже в юності глибокий розум і виняткова в язичницької середовищі моральна чистота. Богомудрою, мудрішою в роді називають святу княгиню стародавні автори, і саме чистота була тим благодатним ґрунтом, на якім принесло такий багатий плід насіння християнської віри. Continue reading